Генріх Шенкер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генріх Шенкер
нім. Heinrich Schenker
Hermann Clemens Kosel Heinrich Schenker 1912.jpg
Основна інформація
Дата народження 19 червня 1868(1868-06-19)[1][2][…]
Місце народження Вишнівчик, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Дата смерті 14 січня 1935(1935-01-14)[4][5][2] (66 років)
Місце смерті Відень, Федеративна держава Австрія
Країна Австрія
Професії композитор, музикознавець, теоретик музики, музичний педагог
Файли у Вікісховищі?

Га́йнріх Ше́нкер (нім. Heinrich Schenker; 19 червня 1868, Вишнівчик або Підгайці[6] — 14 січня 1935) — музичний теоретик, знаний за те що створив систематичний підхід до музичного аналізу яка сьогодні відома як Шенкерівський аналіз.

Життєпис[ред. | ред. код]

Шенкер народився в селі Вишнівчик (тепер Теребовлянський район на Тернопільщині).

В дитинстві проявилися музичні здібності і в 13 років він переїхав до Львова де вчився у Карла Микулі, учня Фредеріка Шопена. Пізніше він переїхав до Відня де вчився у Антона Букнера і став визначним піаністом спеціалізуючи як вокальний аккомпаніст та камерний ансамбліст. Він викладав фортепіано та музичну теорію приватно. Між студентами були Вілгельм Фуртвенґлер, Антон фан Гобокен та Фелікс Зальцер.

Ідеї відносно анлізу були вперше представлені в праці підручника Гармонії в 1906 р. та далі ровинені в підручника контрапункту (1910). Шенкер вважав свій підхід до аналізу музичних творів засобом кращого розуміння їхнього виконання. Це особливо яскраво виявилось у виданнях творів сонат Л. Бетховена під його редакцією.

В 1932 р. надрукував П'ять Графічних Музичних Аналізів (Fünf Urlinie-Tafeln), які показали глибину системи аналізу, що сьогодні іменована за ним. Після смерті Шенкера його спадщина була передруковена в 1935 р., а в 1960 та в 1979 роках з'явилися в англійському перекладі.

Інші музичні теоретики, наприклад Фелікс Зальцер та Карл Шахтер, також додали та розвинули ідеї Шенке ра. В 1960-их роках система аналізу Шенкера здобувала все більше прихильників, а в 80-их роках стала одним з найважливіших методів аналізу в Північній Америці.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]