Перейти до вмісту

Генріх Шютц

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гайнріх Шуц
нім. Heinrich Schütz
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'янім. Heinrich Schütz
Дата народження8 жовтня 1585(1585-10-08)
Місце народженняБад-Кестріц
Дата смерті6 листопада 1672(1672-11-06) (87 років)
Місце смертіДрезден
Причина смертіінфаркт міокарда
ГромадянствоНімеччина
Професіїкомпозитор, органіст, independent publisher, капельмейстер, court chapel master
ВчителіДжованні Ґабріелі і Georg Ottod
Відомі учніJohann Vierdanckd, David Pohled, Johann Wilhelm Furchheimd, Adam Kriegerd, Johann Schelled, Christoph Bernhardd[1], Matthias Weckmannd, Christoph Kitteld, Carlo Farinad, Йоганн Пауль фон Вестгоф, Heinrich Albertd, Johann Theiled, Caspar Kitteld, Giovanni Andrea Bontempid, Clemens Thiemed, Johann Klemmd, Friedrich von Westhoffd, Gabriel Möhlichd, Johann Jacob Löwed, Johann Nauwachd, Anton Colanderd, Friedrich Wernerd і Philipp Stolled
Інструментиорган[d]
Жанриопера, мотет, кантата і Мадригал
Magnum opusDafned, Musikalische Exequiend, Psalmen Davidsd, Cantiones sacraed і Die sieben Worte Jesu Christi am Kreuzd
ПсевдонімиHenricus Sagittarius
БатькоChristoph Schützd[2]
ДітиEuphrosyna Pinckerd[2]
CMNS: Файли у Вікісховищі

Гайнріх Шуц (нім. Heinrich Schütz; 8 жовтня 1585, Бад-Кестріц — 6 листопада 1672, Дрезден) — німецький композитор і органіст раннього бароко. Уважається найвидатнішим німецьким композитором до Йоганна-Себастьяна Баха.

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

Народився у Бад-Кестріці. З 1599 року співав у Кассельській придворній капелі. У 1609—1612 роках вивчав композицію у Венеції у Джованні Ґабрієлі. Деякий час був органістом у Касселі, а 1615 року переїхав до Дрездена, де служив композитором при дворі курфюрста Саксонії і працював у Капелі курфюрстів Саксонії. Після Тридцятилітньої війни, яка дезорганізувала придворне життя, 1633 року влаштувався на роботу в Копенгаґені. Повернувся до Дрездена 1641 року, де й залишався до самої смерті. Похований у Дрездені, але його могилу знищено.

Творчість

[ред. | ред. код]

Шуц став основоположником багатьох жанрів німецької музики. Його опера «Дафна» вважається першою німецькою оперою — ця опера була виконана у Торґау в 1627 році, проте музика була втрачена.

Уважається також, що Шуц переніс на німецький ґрунт досягнення венеційської школи — поліхоральність і концертний стиль. Зробив значний внесок у розвиток музики лютеранської церкви, додавши в неї барокові композиційні прийоми і правила, розроблені в Італії в першій половині сімнадцятого століття. Об'єднав їх з методами нідерландської школи, в якій був вихований. Наприкінці життя написав три страсті, таким чином долучившись до поновлення середньовічних жанрів.

Шуц відзначений як музикант у Календарі Святих лютеранської церкви 28 липня з Йоганном-Себастьяном Бахом і Ґеорґом-Фрідріхом Генделем.

Опубліковані твори

[ред. | ред. код]
  • Il primo libro de madrigali Opus 1 (Перша книга мадригалів) — Венеція, 1611;
  • Psalmen Davids Opus 2 (Книга 1) — Дрезден, 1619;
  • Historia der frölichen und siegreichen Aufferstehung… Opus 3 (Історія радісного і переможного воскресіння Ісуса) — Дрезден, 1623;
  • Cantiones sacrae Opus 4 — Фрацбург, 1625;
  • Psalmen Davids Opus 5 (Книга 2) — Фрайбург, 1628 — на тексти німецьких псалмів;
  • Symphoniae sacrae Opus 6 (Книга 1) — Венеція, 1629;
  • Musikalische Exequien Opus 7 — Дрезден, 1636;
  • Kleine geistliche Konzerte (Книга 1) Opus 8 (Книга 1) — Лейпциг, 1636;
  • Kleine Geistliche Konzerte (Книга 2) Opus 9 — Лейпциг, 1639;
  • Symphoniae sacrae (Книга 2) Opus 10 — Дрезден, 1647;
  • Geistliche Chor-Music Opus 11 — Дрезден, 1648;
  • Symphoniae sacrae (Книга 3) Opus 12 — Дрезден, 1650;
  • Zwölf geistliche Gesänge Opus 13 — Дрезден, 1657;
  • Psalmen Davids (rewizja Księgi 2) Opus 14 — Дрезден, 1661;
  • Magnificat Anima Mea Dominum
  • Weihnachtshistorie (Різдвяна ораторія) — 1660, публікація Дрезден, 1664.

Багато творів Шуца (балет на сюжет «Орфея і Еврідіки», 1638; п'ятиактні балет «Паріс і Олена», 1650; дві пасторалі «з музикою і танцями» та інші) пропали: ноти загинули під час пожежі в дрезденській бібліотеці (1760).

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]