Генріх фон Лютвіц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генріх фрейхерр фон Лютвіц
Heinrich Freiherr von Lüttwitz
General der Panzertruppe Heinrich Freiherr von Lüttwitz.jpg
Народження 6 грудня 1896(1896-12-06)
Німецька імперія Праушниц, Сілезія, Пруссія
Смерть 9 жовтня 1969(1969-10-09) (72 роки)
Німеччина Нойбург-ан-дер-Донау, Баварія
Поховання Німеччина цвинтар Нойбурга (Neuburg/Donau, Franziskanerstrasse. Feld 21.)
Приналежність Імперська армія Німеччини Рейхсхеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота, танкові війська
Роки служби 19141945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg Генерал танкових військ
Формування 3-тя танкова дивізія
Командування 20-та танкова дивізія
2-га танкова дивізія
XXXXVII-й танковий корпус
Війни / битви
Відносини двоюрідні брати: Сміло фон Лютвіц і Гіацинт граф фон Штрахвітц
Титул Барон
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу

Генріх фон Лютвіц[1] (нім. Heinrich Freiherr von Lüttwitz; нар. 6 грудня 1896, Праушниц, Сілезія — пом. 9 жовтня 1969, Нойбург-ан-дер-Донау, Баварія) — німецький воєначальник, генерал танкових військ (1944) Сухопутних військ нацистської Німеччини. Учасник Першої та Другої світових війн, один з 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1945). За часів Другої світової війни командував танковими та загальновійськовими з'єднаннями та об'єднаннями.

Кузен німецьких генералів Сміло фон Лютвіца (кавалер Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами) і Гіацинта графа фон Штрахвітца (кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям‎, Мечами та діамантами).

Біографія[ред. | ред. код]

Генріх (Хайнріх) Діпольд Георг фрейхерр фон Лютвіц (нім. Heinrich Diepold Georg Freiherr von Lüttwitz) народився 6 грудня 1896 у сілезькому місті Праушниц, у родині потомствених представників давніх прусських військових традицій.

Військова кар'єра

Генріх фон Лютвіц відразу після початку Першої світової війни 10 серпня 1914 записався добровольцем до 1-го Західно-Прусського уланського полку імені російського імператора Олександра III (нім. Ulanen-Regiment „Kaiser Alexander III. von Rußland“ (Westpreußisches) Nr. 1). 29 жовтня 1914 отримав звання фенриха, а 1 грудня 1914 року — лейтенанта. Посідав посаду командира взводу; згодом був переведений до 3-го запасного драгунського полку, у складі якого продовжував битися з російською армією на Східному фронті.

Після війни Генріх фон Лютвіц приєднався спочатку до Добровольчого корпусу, служив у Прикордонній стражі на сході Німеччини, вів бойові дії проти поляків, за що був нагороджений орденом Орла. Потім він був переведений до армії і поступив на службу до 8-го прусського рейтарського полку. Тут офіцер перебував на різних посадах до 30 вересня 1936. Спочатку він служив у першому ескадроні в Міличі, з 1929 у полковій штаб-квартирі в Оелсі і з квітня 1931 командир 4-го ескадрону в Намслау. З 1 жовтня 1935 знову на штабній роботі у рейтарському полку. З 1 жовтня 1936 року призначений начальником 1-го відділу штабу 4-го кавалерійського полку в Ольштині, який пізніше був переформований на 1-й розвідувальний батальйон 1-ї танкової дивізії.

1 березня 1939 Генріх фон Лютвіц підвищений у званні до оберст-лейтенанта. З початком Польської кампанії командує своїм моторизованим розвідувальним батальйоном 3-ї танкової дивізії, проте вже 2 вересня отримав у бою поранення й відправлений на лікування до шпиталю. Після завершення курсу реабілітації зарахований до резерву, а 1 липня 1940 призначений на посаду командира 59-го мотопіхотного батальйону в танковій дивізії на чолі якого брав участь у Французькій кампанії 1940 року. З 16 жовтня 1940 року — командир 101-го мотопіхотного полку 20-ї танкової дивізії.

22 червня 1941 року з початком вторгнення німецьких військ до Радянського Союзу оберст-лейтенант Генріх фон Лютвіц, командир 101-го мотопіхотного полку, а з 28 червня 1941 — 59-го моторизованого полку 20-ї мотопіхотної бригади, брав участь у перших битвах німецько-радянської війни. На чолі своїх частин вів активні бойові дії в Білорусі, бився під Смоленськом та Москвою. З жовтня 1941 року — оберст, у грудні 1941 року нагороджений Золотим німецьким хрестом.

1 червня 1942 призначений командиром 20-ї моторизованої бригади 20-ї танкової дивізії. У травні 1942 року за успішне командування військовими формуваннями у боях у районі Гжатська нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. В серпні 1942 року — важко поранений (Золотий знак за поранення). З 1 жовтня 1942 року — командир 20-ї танкової дивізії 2-ї танкової армії, веде бої в районі Орла. У грудні 1942 року присвоєне чергове військове звання — генерал-майор.

З червня 1943 року генерал Генріх фон Лютвіц переведений до штабу Головного командування Вермахту (ОКВ) з присвоєнням звання генерал-лейтенант.

З лютого 1944 року — командир 2-ї танкової дивізії, літом на чолі дивізії веде бої в Нормандії, протистоїть наступу англо-американських військ на Західному фронті. На початку вересня 1944 року за бої в Нормандії нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста, й призначений командиром 47-го танкового корпусу. З листопада 1944 року підвищений у званні в генерали танкових військ.

У грудні 1944 року танковий корпус генерала Г.фон Лютвіца брав найактивнішу участь в Арденському контрнаступі Вермахту. Навесні 1945 року — відступив на Рейн.

16 квітня 1945 генерал танкових військ Генріх фон Лютвіц під час боїв у Рурському котлі був узятий в американський полон, Проте, 9 травня 1945 року, вже після капітуляції Німеччини, рейхсканцлер Деніц підписав указ про нагородження його мечами (№ 157) до Лицарського хреста з дубовим листям.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(англ.)
  • Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921–1945 Band 7 Knabe-Luz; Biblio Verlag, Bissendorf 2004; ISBN 3-7648-2902-8, S.655-656
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.(нім.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. До 1919 року титул фрейхерр, що означає барон, відносився до почесного родового титулу. Після серпня 1919 зі скасуванням дворянства, фрейхерр або фрайхерр стало додаватися, як частина власно прізвища носія.
Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-майор
Вальтер Дюверт
20th Panzer Division logo 3 (1943-1945).svg
командир 20-ї танкової дивізії

10 жовтня 1942 — 11 травня 1943
Наступник:
генерал-лейтенант
Мортимер фон Кессель
Попередник:
генерал-лейтенант
Вольрат Люббе
2nd Panzer Division logo.svg
командир 2-ї танкової дивізії

1 лютого — 5 травня 1944
Наступник:
генерал-лейтенант
Франц Вестхофен
Попередник:
генерал-лейтенант
Франц Вестхофен
2nd Panzer Division logo.svg
командир 2-ї танкової дивізії

27 травня — 31 серпня 1944
Наступник:
оберст
Еберхард фон Ноштиц
Попередник:
генерал танкових військ
Ганс фрейхерр фон Функ
командир XXXXVII-го танкового корпусу
5 вересня 1944 — 8 травня 1945
Наступник:
капітуляція