Генріх II Валуа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генріх II Валуа
Henry II of France..jpg
Король Франції
Правління 1547-1559
Коронація 25 липня 1547
Попередник Франциск I
Наступник Франциск II Валуа
Інші титули Герцог Орлеанський
Біографічні дані
Дата народження 31 березня 1519(1519-03-31)
Сен-Жерменський палац
Дата смерті 10 липня 1559(1559-07-10) (40 років)
Париж
Місце поховання Абатство Сен-Дені, Париж, Франція
Дружина Катерина де Медічі
Діти Франциск, Карл, Генріх
Династія Валуа
Батько Франциск I
Мати Клод Французька
CoA Henri II de Valois.png

Генріх II Валуа (фр. Henri II) (*31 березня 1519 - †10 липня 1559) — французький король з 25 липня 1547 року до його смерті. Другий син Франциска I від шлюбу з Клод Французькою, дочкою Людовика XII, з Ангулемської династії Валуа.

При народженні отримав титул герцога Орлеанського. Після поразки в битві при Павії в 1525 році, його батько Франциск I був ув'язнений королем Іспанії Карлом V. Згідно Мадридської угоди, підписаної у 1526 році, був, разом зі старшим братом дофіном Франциском, відданий у заручники в обмін на звільнення короля Франції. Цей полон тривав чотири роки. Після виплати баснословного викупу бранці повернулися до Франції у 1530 році разом зі своєю новою мачухою та новою королевою Франції Елеонорою, сестрою Карла V.На прохання Франциска I, Діана де Брезе, дружина великого сенешаля Нормандії, бере 12 річного Генріха під опіку задля ознайомлення принца зі світським життям. Цей зв'язок триватиме продовж всього життя Генріха. Після смерті великого сенешаля Нормандії Франсуа де Брезе їх будуть поєднювати також близькі особисті стосунки, не дивлячись на 20-річну різницю у віці. Згодом Діана матиме неабиякий вплив на Генріха, отримає титул герцогині Валентинуа, значно збагатиться за рахунок корони. Всі важливі рішення король Франції Генріх II узгоджуватиме з Діаною.

Сім'я та діти[ред.ред. код]

Але спочатку подружжя де Брезе запропонує партію для принца у вигляді багатої однолітки Генріха Катерини Медічі, далекої родички Діани. Цей вибір підтримає Франциск I. Адже окрім багатства, земель у Франції та Італії Франциск I отримував також підтримку дядька нареченої - папи Климента VII та дому правителів Флоренції у війні з Іспанією. У 1533 відбулося пишне весілля. У 1536 році помирає старший брат Генріха Франциск. Таким чином, Генріх становиться дофіном, спадкоємцем престолу, а питання відсутності дітей у молодого подружжя виходить на перший план. В 1538 році Генріх, відбувши в північну Італію на театр воєнних дій, матиме короткий зв'язок з Філіпою Дучі, від якого народиться дочка Діана, таким чином довівши, що дофін може мати дітей. Лише через 10 років подружнього життя Катерина Медічі завагітніє. В 1544 році, з'явиться довгоочікуваний первісток - Франциск. Всього вони народять десять дітей:

  • Франциск II (1544-1560), король Франції з 1559 року;
  • Єлизавета (1545-1568). Була спочатку заручена з іспанським дофіном Доном Карлосом, але потім видана заміж за його овдовівшого батька - Філіпа II;
  • Клод (1547-1575), дружина герцога Лотарингського Карла II;
  • Людовик (1549-1550), принц Орлеанський;
  • Карл IX (1550-1574), король Франції з 1560 року;
  • Генріх III (1551-1589), король Польщі в 1573-1574 рр, пізніше король Франції з 1574 року;
  • Маргарита (1553-1615), "королева Марго", з 1572 року дружина Генріха Наварського, в подальшому короля Франції Генріха IV. Їх весілля було прелюдією до "Варфоломіївської ночі". Розлучені в 1599 році;
  • Еркюль Франсуа (1554-1584), герцог Алансонський, потім Анжуйський;
  • Вікторія (померла у віці одного місяця) та мертвонароджена Жанна (1556)- сестри-близнюки були останніми дітьми Катерини Медічі. Після важких пологів, ледь не вартувавших життя породіллі, лікарі заборонили ій мати дітей.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Генріх II продовжував зовнішню політику трьох своїх попередників: Карла VIII, Людовика XII та Франциска I. Це вилилось у чергу військових конфліктів з Іспанією. З 1494 року тривало це протистояння між Габсбургами та Валуа. Враховуючи те, що з 1520 року король Іспанії Карл V став ще й імператором Священної Римської імперії, зрозуміло, що воєнні дії велись ледь не по всьому периметру Франції: у північній Італіі, в Нідерландах, Фландрії, Лотарингії, Наваррі. Англія брала активну участь в цих бойових діях то на одному, то на іншому боці, в залежності від політичної коньнюктури та власної вигоди. Франція долучала до протистояння на Середземному морі флот Османської імперії Сулеймана Пишного, та не цуралась підтримки берберських піратів Хайреддіна Барбаросси. Результатом виснажливого протистояння стало фактичне повернення до передвоєнного status quo та значні втрати для економік обох країн. Наприклад, Іспаніня в 1557 році визнала себе банкрутом, незважаючи на регулярні поставки золота з копалень Америки, так як не змогла виконувати свої зобов'язання по кредитах отриманих у генуезьких банках. Генріх цього розвитку подій уник завдяки завбачливо підписаній угоді з ліонськими банкірами, що дозволяла йому повернення кредитів на протязі п'яти років.

Військові дії[ред.ред. код]

В 1548 році він знаходиться в ледь прихованій ворожнечі з Карлом V. Не зустрівши перепон з боку англійців, він вступив у союз з німецькими протестанськими князями. В той час, коли Моріц Саксонський зрадив Карлу V, Генріх напав на Лотарингію та завоював Туль, Верден та Нансі. Французам також вдалося захопити Мец, але наступ на Страсбург провалився. У 1552 році Карл V взяв в облогу Мец, де мужньо тримав оборону герцог Гіз. Карл, втративши білше половини свого 50 -ти тисячного війська, вимушений був відступити.

В північній Італіі активні військові дії поновилися у 1551 році. Маршал Бриссак з успіхом діяв у П'ємонті. Франко-турецький флот мав брати участь у завоюванні Неаполя. Та ця експедиція не вдалася. В 1556 році підписано 5-ти річне перемир'я з імператором, але за згодою з папою Павлом IV це перемир'я Генріхом порушено. Вже в наступному році герцог Гіз вирушив в Італію для завоювання Неаполю. Ця спроба закінчилася нищівною поразкою.

Ще менш успішно Генріх вів війну з іспанськими Нідерландами. У 1557 році Коннетабль Монморансі поспішив на допомогу оточеному Сен-Кантену, але зазнав нищівної поразки і разом зі значною частиною французьких аристократів потрапив у полон.

Значного успіху французи досягли на півночі, у протистоянні англійцям. У 1550 році відвойовано Булонь. В 1558 році Гізу вдалося захопити Кале, важливу фортецю що знаходилася в руках англійців білше 200 років, з часів Столітньої війни, та була їхнім останнім форпостом на материку.

Обидві сторони конфлікту, і Франція і Іспанія були значно виснаженими. Тому Генріх II став ініціатором проведення мирних переговорів. Так як в 1556 році імператор Священної Римської імперії та король Іспанії Карл V зрікся престолу на користь своїх синів, переговори вели Філіп ІІ король Іспанії та імператор Фердинанд І. Ув'язнений коннетабль Монморансі виступав посередником підписання мирних угод. Згідно договору, підписаного в Като-Камбрезі у 1559 році, Франція втратила практично всі свої завоювання в північній Італії. Герцогу Савойському, вірному союзнику іспанців, поверталися Бресса, Бюже, Вальроме. Та найголовніше, у вигляді приданого сестри Генріха Мадам Маргарити, герцог Савойський повертав собі власне Савойю та П'ємонт. Ці, та інші територіальні поступки були дуже не популярні в народі. Прославлений полководець герцог Гіз сказав Генріху: "Сір, навіть якщо б ви 30 років тільки програвали, то і тоді б не втратили того, що хочете разом віддати..." Також задля примирення, було вирішено віддати старшу дочку Генріха Єлизавету за короля Іспанії Філіпа ІІ.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Перебував під значним впливом герцогині Валентинуа, яка урівноважувала два ворожуючих клани - спільників коннетабля Монморансі та родини Гізів. Був непримиренним католиком. З 1545 року, коли почався Тридентський собор, почалася епоха котрреформації. В наступні 18 років боротьба з протестантизмом набула жорсткої форми. У 1551 році прийнятий Шатобріанський едикт що посилював репресії. Відтепер кальвінізм карався смертю. Генріх дозволив діяльність ордену ієзуітів на території королівства. При ньому проводилися перші масові облави на протестантів, суди інквізиції над ними та конфіскації їх майна. Так в Парижі 4 вересня 1557 року було захоплено біля 400 протестантів, під час їх зібрання в молитовному домі на вулиці Сен-Жак. Семеро з них згодом було страчено на вогнищі.

В економічному плані вів досить збалансовану політику. Економіка Франції була на підйомі. 90% складало сільське населення,та все ж мануфактура в цей час активно розвивалась. В суспільстві панувало очікування "золотого віку" після закінчення воєн.

Генріх II

Згадки про Генріха[ред.ред. код]

Генріх II, гравюра

У 1558 році венеційський посол Джовані Соранцо так описує Генріха: 《Король високий на зріст, вельми доброї статури та пристосований для втомлюючих вправ. Він вирізняється міцним здоров'ям та не страждає ніякими хворобами, окрім мігрені, яку намагається побороти за допомогою пілюль. Король засмаглий та має темне волосся, але по всій шевелюрі вже пробивається сивина. Мускулатура його на диво розвинена, але, якщо не остережеться, постійно займаючись фізичними екзерсисами та не обмежуватиме себе в їжі, дуже скоро стане гладким. Риси продовгуватого обличчя дещо грубі, очі - маленькі та світлі. На вигляд трохи меланхолічний, бо король і справді такий від природи, одначе він також пройнятий величністю та доброзичливістю. В цілому, що стосується вживання їжі, напоїв та сну, він дуже стриманий, їсть і п'є дуже мало.Розпорядок дня короля завжди однаковий: він рано встає, збирає вузьке коло радників та засідає з ними на протягом двох годин, потім відвідує богослужіння і публічно снідає. Потім ще дві години дає аудієнції. Саме в цей час він приймає послів. Окрім французької знає іспанську та італійську. Після аудієнцій король з невеликою свитою відбуває в апартаменти мадам Валентинуа, де проводить біля години, а далі грає в пель-мель, м'яч або присвячує час іншим вправам. Після публічного обіду король йде до королеви, де збирається більша частина придворних і дам, і з задоволенням спілкується з ними більше години.Король віддає перевагу солдатській компанії колу витончених мислителів.Він любить війну та полювання, здебільшого на оленя, і виїзджає на нього два-три рази на тиждень. Любить він також музику і охоче насолоджується нею при пробудженні та відходячи до сну. Король не має хисту ані до будівництва ані до колекціонування коштовностей та килимів. Проте ходять чутки, що коли всі війни скінчаться, він збудує великий палац》

Загибель[ред.ред. код]

Фатальний двобій між Генріхом ІІ та графом Монтгомері (німецький принт XVI століття)

На честь святкування шлюбу своєї дочки з королем Іспанії та сестри з герцогом Савойським, Генріх вирішив провести триденний лицарський турнір, на якому і сам приймав участь. Наприкінці останнього дня турніру 30 червня 1559 року він зійшовся у двобої з молодим графом Монтгомері. Списи обох супротивників було зламано. Але уламками списа молодого графа були нанесені страшні травми королю. Декілька гострих шматків через забрало шолома уразили короля в чоло над правою бровою і в кут лівого ока. Кращі лікарі того часу намагалися врятувати Генріха. Не знаючи, як дістати великі уламки, вони домоглися того, щоб їм дали можливість провести експеримент на чотирьох страчених в'язнях. Філіпп ІІ 3 липня з Брюселю відправив їм на допомогу знаменитого анатома Андре Везаля. Також долучався Амбуаз Паре. Того ж дня Генріху стає краще, він із задоволенням слухає музику, та дає зарок, що в разі одужання пішки відправиться до Нотр-Дам де Клері. Також наказує в неділю продовжити святкування. Та вже наступного дня йому стає значно гірше. Вночі 9-го липня поспіхом провели церемонію вінчання герцога Савойського та Маргарити Французької. Це відбулося в апартаментах Єлизавети Валуа, нової королеви Іспанії. 10 липня Генріх ІІ Валуа помер, на великий жаль для тих, хто спостерігав за його мужньою боротьбою зі смертю протягом десяти днів.Катрен Нострадамуса, друкований в 1555 році, в якому йде мова про загибель "старого лева" у протистоянні з "молодим", який "виколе йому очі", пізніше отримав славу, як пророкування загибелі Генріха, причому таке, що здійснилося ще за життя автора.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Иван Клулас - "Диана де Пуатье" серия ЖЗЛ 2004г.
  2. Василий Балакин - "Генрих IV" серия ЖЗЛ 2011г.
  3. http://secrethistory.su/807-istoriya-francii-valua-1328-1589.html

Див. також[ред.ред. код]

Попередник
Франциск I
Blason pays fr FranceAncien.svg Король Франції
1547-1559
Blason pays fr FranceAncien.svg Наступник
Франциск II Валуа
Попередник
Людовик II Батько Народу
Blason duche fr Orleans (moderne).svg Герцог Орлеанський
1519-1536
Blason duche fr Orleans (moderne).svg Наступник
Карл II
Meuble héraldique Fleur de lys.svg Королі та імператори Франції 9871870 Meuble héraldique Fleur de lys.svg
987 996 1031 1060 1108 1137 1180 1223 1226
   Гуго Капет Роберт II Генріх I Філіп I Людовик VI Людовик VII Філіп II Людовик VIII   
1226 1270 1285 1314 1316 1316 1322 1328 1350
   Людовик IX Філіп III Філіп IV Людовик X Іоанн I Філіп V Карл IV Філіп VI   
1350 1364 1380 1422 1461 1483 1498 1515 1547 1559
   Іоанн II Карл V Карл VI Карл VII Людовик XI Карл VIII Людовик XII Франциск І Генріх II   
1559 1560 1574 1589 1610 1643 1715 1774 1792
   Франциск ІІ Карл IX Генріх III Генріх IV Людовик XIII Людовик XIV Людовик XV Людовик XVI   
1792 1804 1814 1824 1830 1848 1852 1870
     -   Наполеон I Людовик XVIII Карл X Луї-Філіп I - Наполеон III   

Королі ФранціїФранціяКапетингиВалуаБурбониБонапарти