Генрі Кіссинджер

Генрі Алфред Кіссинджер
англ. Henry Alfred Kissinger
56-й Державний секретар США
22 вересня 1973 — 20 січня, 1977
Президент	Річард Ніксон, Джеральд Форд
Попередник	Вільям Пірс Роджерс
Наступник	Сайрус Венс
8-й Радник президента США з національної безпеки
2 грудня 1968 — 3 листопада 1975
Президент	Річард Ніксон, Джеральд Форд
Попередник	Волт Ростоу
Наступник	Брент Скоукрофт
Народився	27 травня 1923(1923-05-27) (98 років) місто Фюрт, Баварія, Німеччина
Відомий як	політик, політолог, дипломат, письменник, підприємець, педагог, автобіограф
Місце роботи	Гарвардський університет, Джорджтаунський університет і Kissinger Associatesd
Громадянство	Німеччина→  США
Alma mater	Гарвардський університет, Сіті Коледж, Гарвардський коледж і George Washington Educational Campusd
Політична партія	республіканська партія США
Батько	Louis Kissingerd
Мати	Paula Sternd
У шлюбі з	Ann Fleisher 1949–1964 Nancy Maginnes 1974-
Релігія	Юдаїзм
Нагороди	Нобелівська премія миру (1973)
Підпис
henryakissinger.com
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Генрі Алфред Кіссинджер (нім. Heinz Alfred Kissinger, англ. Henry Alfred Kissinger; нар. 27 травня 1923 місто Фюрт, Баварія, Німеччина) — американський політик, дипломат та політолог німецько-єврейського походження. Один з найвпливовіших зовнішньополітичних стратегів США 1970-х років. «Архітектор» короткочасного пом'якшення військово-політичного протистояння СРСР з країнами Заходу, що тоді одержав назву «розрядка». Лауреат Нобелівської премії миру у 1973 р. («На знак визнання заслуг у зв'язку з перемир'ям у В'єтнамі»).

Біографія

Народився в Німеччині в єврейській сім'ї, по народженні одержав ім'я Гайнц Альфред. Його батько, Луїс Кіссінгер, був викладачем історії і географії в жіночому ліцеї. Сам Гайнц Альфред з дитинства дуже захоплювався футболом.

В 1938 році за наполяганням матері сім'я емігрувала від нацистської диктатури до США. Тринадцять родичів Кіссинджерів, що залишилися в Третьому рейху, загинули від рук нацистів під час Голокосту.

У 1943 одержав громадянство США і того ж року вступив до лав Армії США.

У 1945 він повернувся до Німеччини вже у ранзі службовця американської військової контррозвідки «СІС» (англ. Counter Intelligence Corps).

Наукова і політична кар'єра

Після війни вчився в Гарвардському університеті. У 1954 захистив докторську дисертацію (PhD) з історії політики (Тема: англ. «A World Restored: Metternich, Castlereagh and the Problems of Peace 1812–1822»).

Після видатної академічної кар'єри в Гарвардському університеті був призначений радником з національної безпеки при президенті Ніксоні в 1969, був державним секретарем у 1973–1977. Його місії в СРСР і Китаї поліпшили відносини США з обома країнами. При його безпосередній активній участі ядерно-політичне протистояння з СРСР («Холодна війна») набуло пом'якшення і отримало назву «Розрядка» (англ. Détente).

Вузловими пунктами цієї «Розрядки» були Договори США з СРСР про обмеження стратегічних наступальних ядерних озброєнь та обмеження Стратегічних протиракетних систем (1972).

Він брав участь у переговорах про вивід американських військ з В'єтнаму в 1973 і в арабо-ізраїльських мирних переговорах у 1973-1975. Лауреат Нобелівської премії миру за 1973.

Ставлення до України

У 2008 році Генрі Кіссінджер виступав проти прийняття України в НАТО та за те, щоб Україна залишалась в сфері, «яку росіяни вважають простором власної самосвідомості». Після початку відкритої війни Росії з Україною критикував санкції щодо Росії, виправдовував анексію Криму.

У кіно

У 1995 Олівер Стоун створив фільм «Ніксон», у головній ролі знявся Ентоні Гопкінс, Генрі Кіссинджера зіграв Пол Сорвіно.

Бібліографія

• Кіссінджер, Генрі Світовий порядок. Роздуми про характери націй в історичному контексті / пер. з англ. Надія Коваль. — К.: Наш Формат, 2017. — 320 с. — ISBN 978-617-7388-77-6
• Kissinger, Henry. Diplomacy. New York: Simon & Schuster, 1994. ISBN 0671510991

Посилання

• «Politico»: Kissinger, a longtime Putin confidant, sidles up to Trump.(англ.)
• «Гордон»: Экс-разведчик КГБ Швец: Генри Киссинджера, известного у нас в отделе как Киса, так и не успели официально включить в агентурный аппарат

Література

• В. І. Головченко. Кіссінджер Генрі Альфред // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• М. Рижков. Кіссінджер Генрі Альфред // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.330 ISBN 978-966-611-818-2
• Зленко А. М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін/ Худож.-оформлювач Б. П. Бублик, В. А. Мурликін. — Харків: Фоліо, 2003.- 559с. ISBN 966-03-2130-9
• Holger Klitzing: The Nemesis of Stability. Henry A. Kissinger's Ambivalent Relationship with Germany. WVT, Trier 2007, ISBN 978-3-88476-942-3.
• Robert D. Schulzinger: Henry Kissinger. Doctor of diplomacy. Columbia Univ. Pr., New York 1989, ISBN 0-231-06952-9.