Генрі Кіссинджер
| Генрі Кіссинджер | |
|---|---|
 |
|
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 22 вересня 1973 — 20 січня, 1977 | |
| Президент | Річард Ніксон, Джеральд Форд |
| Попередник | Вільям Пірс Роджерс |
| Наступник | Сайрус Венс |
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 2 грудня 1968 — 3 листопада 1975 | |
| Президент | Річард Ніксон, Джеральд Форд |
| Попередник | Волт Ростоу |
| Наступник | Брент Скоукрофт |
|
|
|
| Народився | 27 травня 1923 (91 рік) місто Фюрт, Баварія,  Німеччина |
| Громадянство |  США |
| Політична партія | республіканська партія США |
| Дружина | Ann Fleisher 1949–1964 Nancy Maginnes 1974- |
| Релігія | Юдаїзм |
| Нагороди |  Нобелівська премія миру (1973) |
Генрі Алфред Кіссинджер (англ. Henry Alfred Kissinger; * 27 травня 1923 місто Фюрт, Баварія, Німеччина) — американський політик, дипломат та політолог єврейського походження. Один з найвпливовіших зовнішньополітичних стратегів США і світу другої половині 20-го сторіччя. Лауреат Нобелівської премії миру у 1973 р. («На знак визнання заслуг у зв'язку з перемир'ям у В'єтнамі».).
Зміст
Біографія[ред. • ред. код]
Народився в Німеччині, по народженні одержав ім'я Хайнц Альфред (нім. Heinz Alfred Kissinger). Його батько, Луїс Кіссінгер, був викладачем історії і географії в жіночому ліцеї. Сам Хайнц Альфред з дитинства дуже захоплювався футболом.
В 1938 році за наполяганням матері сім'я емігрувала від нацистської диктатури до США. Тринадцять родичів Кіссинджерів, що залишилися в Третьому рейху, загинули від рук нацистів під час Голокосту.
У 1943 році Генрі Кіссинджер одержав громадянство США і того ж року вступив до лав Армії США. В 1945 він повернувся до Німеччини вже у ранзі службовця американської військової контррозвідки «СІС» (англ. Counter Intelligence Corps).
Наукова і політична кар'єра[ред. • ред. код]
Після війни вчився в Гарвардському університеті. В 1954 захистив докторську дисертацію (PhD) з історії політики (Тема: «A World Restored: Metternich, Castlereagh and the Problems of Peace 1812–1822»).
Після видатної академічної кар'єри в Гарвардському університеті був призначений радником з національної безпеки при президенті Ніксоні в 1969, був державним секретарем у 1973–1977. Його місії в СРСР і Китаї поліпшили відносини США з обома країнами. При його безпосередній активній участі ядерно-політичне протистояння з СРСР («Холодна війна») набуло пом'якшення і отримало назву «Розрядка» (англ. Détente).
Вузловими пунктами цієї «Розрядки» були Договори США з СРСР про обмеження стратегічних наступальних ядерних озброєнь та обмеження Стратегічних протиракетних систем (1972).
Він брав участь у переговорах про вивід американських військ з В'єтнаму в 1973 і в арабо-ізраїльських мирних переговорах у 1973-1975. Лауреат Нобелівської премії миру за 1973.
Вінцем зовнішньополітичних зусиль Кіссинджера стало створення внаслідок Гельсінських угод 1975 Організації з безпеки і співробітництва в Європі, що призвело до морального та політичного роззброєння СРСР та всього радянського комуністичного блоку.
Ставлення до України[ред. • ред. код]
Генрі Кіссінджер виступає проти прийняття України в НАТО та за те, щоб Україна залишалась в сфері, «яку росіяни вважають простором власної самосвідомості».[1]
У кіно[ред. • ред. код]
У 1995 році Олівер Стоун створив фільм «Ніксон», у головній ролі знявся Ентоні Хопкінс, Генрі Кіссинджера зіграв Пол Сорвіно.
Примітки[ред. • ред. код]
Література[ред. • ред. код]
- Зленко А. М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін/ Худож.-оформлювач Б. П. Бублик, В. А. Мурликін. — Харків: Фоліо, 2003.- 559с. ISBN 966-03-2130-9
- Holger Klitzing: The Nemesis of Stability. Henry A. Kissinger's Ambivalent Relationship with Germany. WVT, Trier 2007, ISBN 978-3-88476-942-3.
- Robert D. Schulzinger: Henry Kissinger. Doctor of diplomacy. Columbia Univ. Pr., New York 1989, ISBN 0-231-06952-9.
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Henry Kissinger |
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Генрі Кіссинджер |
|
|||||||||||||||||
