Генуезька школа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стінопис Камб'язо «Нова Вулиця»,палаццо Леркарі-Пароді
Дж. Б.Кастільоне. Чарівниця Цирцея. Уффіці, Флоренція.
Швидке поховання убитого вояка. Павія. Музей Цивіко

Генуезька школа — пізно сформована живописна школа Італії, що має своїх відомих художників.

Місто Генуя — багата олігархічна республіка, де при владі були могутні банкіри. В добу відродження тут не склалося значного мистецького центру, як то було у Флоренції, Феррарі, Римі, Ріміні, Венеції.

Пожвавлення художнього життя та розквіт художньої генуезької школи пов'язують з адміністративною діяльністю адмірала Андреа Доріа. Він прибув у Геную у 1528 р., де ініціював містобудівні та адміністративні роботи. Розпочато створення нових церков, палаців, будівель громадського призначення. Все це потребувало наявності архітекторів, художників, скульпторів, інженерів. Для художнього оздобленя палацу резиденції самого Доріа запросили художника з Риму - Періно дель Вага, послідовника художньої манери Рафаеля Санті. Місто прикрасила нова центральна вулиця - Страда Нуова. Саме там і виникли нові палаци та будівлі, прикрашені мармуром, картинами та фресками. В другій половині 16 ст. перше місце в мистецтві міста перейшло до талановитого Луки Камб'язо.

Досить рано митці Генуї познайомилися зі знахідками Караваджо та мистецтвом його послідовників (караваджизм). Це збіглося з усвідомленням величі власної республіки, з бажанням надати їй блиску і пишноти, що не поступалися б іншим мистецьким центрам Італії.

Гравер Венцеслав Холлар. Брати Лукас та Корнеліс де Валь.

Особливістю генуезької школи в 17 ст. стала присутність іноземних майстрів, що працювали в місті роками. Тут була невелика колонія майстрів з Фландрії, бо у генуезців склалися найбільш близькі торговельні, ділові та художні зв'язки саме з Фландрією. А художники брати з Фландрії Лукас та Корнеліс де Валь створили в Генуї навіть власну майстерню. Геную часто відвідував Пітер Пауль Рубенс в роки свого перебування в Мантуї (1600 - 1608 роки). Трохи пізніше тут працював відомий європейський портретист - Антоніс ван Дейк.

Першим місцевим майстром, що дав значущі зразки, притаманні саме місцевій художній школі, став Бернардо Строцці (1581 - 1644), хоча він працював не тільки в Генуї. Сам священик, особа авантюрна і активна, він працював як в галузі релігійного живопису, так і побутового жанру. Частка його біблійних композицій відрізняється натуралізмом і пишнотою деталей, споріднених з фламандською манерою чутливості, декоративності, стихії життєвих сил природи і людини. Менше він звертався до створення портретів та алегорій, притаманних мистецтву бароко. Філософські аспекти побуту , існування людини в цьому світі приваблювали художників генуезької школи значно менше ( Б.Строцці «Стара кокетка», Москва ).

Навпаки, філософські аспекти побуту, напружені пошуки змісту існування та його мети, страшні втрати на шляху цих пошуків стануть головною темою картин Алессандро Маньяско (1667-1749). Герої його полотен - носії містичних настроїв католицизму, зневіри і суму, розчарування і навіть абсурду. А його художня манера, швидка, рішуча, емоційно напружена, буде попередницею знахідок європейських майстрів 19-20 ст. (представники експресіонізму, фовізму). Як мажор і мінор в музиці, відрізнялись художні манери Джованні Бенедетто Кастільоне (1609-1664) та його учня Маньяско. На відміну від Маньяско, художника трагічного, манера Кастільоне спрямована на радісні сторінки життя, на насолоди, на красу природи і людини в ній. Сильною стороною обдарування Кастільоне стане колористичний дар, що перевищував колористичні характеристики багатьох генуєзьких майстрів.

В 18 ст. Генуя як художній центр поступається своїм значенням Риму та Венеції.

Головні представники[ред.ред. код]

Художники[ред.ред. код]

Худ.Доменіко Піола. Мучеництво та узяття на небо Св. Джакомо. Ораторіо ді Сан Джакомо делла Маріна, Генуя.

Генуєзькі скульптори[ред.ред. код]

Філіппо Пароді. Янгол як канделябр-свічник

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Гос. Эрмитаж. Каталог 1, «Западноевроейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976

Див. також[ред.ред. код]