Ген бога

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ген бога[1] — гіпотеза, згідно з якою, ген, що кодує протеїн VMAT2, відповідає за схильність людини до духовних, містичних та релігйних переживань, віри в Бога. Гіпотеза була запропонована американським вченим та популяризатором науки Діном Хамером, директором Націонаьного Інституту Раку в США.

Гіпотеза базується на генетичних, нейробіологічних та психологічних дослідженнях. В проведеному Хамером з колегами дослідженні, було виявлено віддмінності в генетичному коді «більш віруючих» та «менш віруючих». Цитозин був знайдений в «більш віруючих», аденін — в «менш віруючих».

Відповідно до гіпотези, Ген Бога є нейрофізіологічною структурою, що відповідальна за суб'єктивне відчуття наявності Бога та пов'язані з цим духовні та містичні переживання. Гіпотеза базується на уявленні, що моноамінові нейромедіатори, в першу чергу допамін та серотонін відіграють ключову роль в нейрохімії духовних та релігійних переживаннь.

У своїй роботі Хамер декларує, що «духовність» є частково спадковою ознакою, за яку в певній мірі вдповідає VMAT2 — білок, що транспортує моноамінові нейромедіатори в синаптичний простор із везикул. Віруючі люди мають вродженний підвищений рівень допаміну, серотоніну та норадреналіну. Підвищенний рівень цих медіаторів в певних ділянках головного мозку, насамперед в перфронтальній корі, вентральній зоні покришки та прилягаючому ядрі є нейробіологічною основою релігійних переживань.

За Хамером, такий алель гену VMAT2 надає переваги у природному доборі — віруючі наділені певним «вродженим оптимізмом», що в подальшому сприяє позитивним ефектам на фізичному або психологічному рівнях.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hamer, Dean (2005). The God Gene: How Faith Is Hardwired Into Our Genes. Anchor Books. ISBN 0-385-72031-9. 

Посилання[ред. | ред. код]