Географія Іспанії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Іспанії M:
Географічне положення Іспанії
Географічне положення Іспанії
Географічне положення
Континент Європа
Регіон Південна Європа
Координати 40°00′ пн. ш. 4°00′ зх. д. / 40.000° пн. ш. 4.000° зх. д. / 40.000; -4.000
Територія
Площа 505 370 км² (52-ге)
Морське узбережжя 4964 км
Державний кордон 1952,7 км
Рельєф
Тип височинний
Найвища точка гора Тейде (3718 м)
Найнижча точка Атлантичний океан (0 м)
Клімат
Тип субтропічний
Внутрішні води
Найдовша річка Тахо (1007 км)
Найбільше озеро Санабрія (3,5 км²)
Інше
Природні ресурси кам'яне вугілля, буре вугілля, залізні руди, руди кольорових металів, уранові руди, ртуть, плавиковий шпат, гіпс, сепіоліт, каолін, поташ, гідроенергія, родючі ґрунти
Стихійні лиха посухи, повіді, активний вулканізм
Екологічні проблеми забруднення вод, забруднення повітря, спустелювання

Іспанія — південноєвропейська країна, що знаходиться на південному заході континенту, займає більшу частину Іберійського півострова [⇨]. Загальна площа країни 505 370 км² (52-ге місце у світі, друге в Європейському Союзі після Франції), з яких на суходіл припадає 498 980 км², а на поверхню внутрішніх вод — 6 390 км²[1]. Площа країни на 20 % менша за площу України; вдвічі більша за площу штату Орегон.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Королівство Іспанія, Іспанія (ісп. Reino de Espana, España)[2]. Походження назви країни спірне. Можливо з ханаанського діалекту фінікійської мови О-Шепанім (івр. אי שפנים ‎) перекладається як Острів даманів. Фінікійські поселенці прийняли місцевих кролів за африканських даманів, на честь яких і назвали країну[3]. Згідно з дослідженням Хесуса Луїса Кунчихоса, викладеним в праці «Основи фінікійської граматики» 2000 року, коренем слова «спан» є слово, що означає кувати метали. Тобто i-spn-ya означає землю ковальської справи. Давні римляни адаптували назву на свій манір Гіспанія (лат. Hispania). На римських монетах, що їх карбували в регіоні за часів імператора Адріана, зображували жіночу фігуру з кроликом біля її ніг. Римляни використовували також назву Гісперія Ултіма (лат. Hesperia ultima), тобто найзахідніша країна, де мешкають Геспериди, доньки Атланта й німфи Геспериди. У I-IV століттях в Давньому Римі для півострова використовувалась назва Іберія (лат. Hiberia, Iberia), що виводиться від етноніму іберів, племені, що переселилось на Піренейський півострів з Північної Африки[3]. Гуманіст XVXVI століть, Антоніо де Небріха припускав, що слово Іспанія еволюціонувало від іберійського слова «іспаліс» (Hispalis), що означає місто в західному світі. Можливо, топонім Еспана (España) походить від баскійського слова ezpanna, що означає край, або кордон (подібно до слова марка), вказуючи на той факт, що Піренейський півострів являв собою південно-західний край Франкського королівства Карла Великого. Уперше назва Королівство Іспанія було використано 1479 року, коли об'єднались королівства Кастилії і Арагону[3].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Іспанія — південноєвропейська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на сході — з Андоррою (спільний кордон — 63 км) і Францією (646 км), на півдні — з Гібралтаром (Велика Британія) (1,2 км) і, на африканському континенті, Марокко (18,5 км, Сеута — 8 км, Мелілья — 10,5 км), на заході — з Португалією (1224 км). Загальна довжина державного кордону — 1952,7 км[1]. Іспанія на півночі омивається водами Біскайської затоки; на північному сході — Балеарського і на півдні — водами моря Альборан Середземного моря Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 4964 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль, необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів, простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя (окрім вод Середземного моря)[6][1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Іспанія лежить між 43°′47′ і 27°38′ паралелями північної широти, 18°09′ меридіаном західної і 4°19′ меридіаном східної довготи. Континентальна частина — між 43°′47′25′ і 36°00′15′′ паралелями північної широти, 9°17′38′′ меридіаном західної і 3°19′19′′ меридіаном східної довготи.

Крайні точки Іспанії:

Географічний центр континентальної частини країни знаходиться в Серро-де-лос-Анхелес (ісп. Cerro de los Ángeles), поблизу Мадрида 40°18′ пн. ш. 3°41′ зх. д. / 40.300° пн. ш. 3.683° зх. д. / 40.300; -3.683.

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час в Іспанії

Час в Іспанії: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)[7]. Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад. Територія Іспанії лежить у двох годинних поясах: UTC+1, UTC0 (Канарські острови).

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія Іспанії

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Іспанії багаті на ряд корисних копалин: кам'яне вугілля, буре вугілля, залізну руду, мідь, свинець, цинк, уранові руди, вольфрам, ртуть, пірит, магнезит, флюорит, гіпс, сепіоліт, каолін, калійні солі[8].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Вулкан Тейде на Канарських островах був включений у 1990-х роках до «Десятиліття вулканів», міжнародної дослідницької програми впливу вулканічної діяльності на людство Міжнародної асоціації вулканології і хімії надр Землі (IAVCEI), як частини програми ООН зі зменшення небезпеки від стихійних лих[1].

Див. також: Вулкани Іспанії

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Іспанії

Понад 65 % території країни розташовано на відмітках вище 500 м, в тому числі понад 25 % — вище 1000 м. Середні висоти — 660 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Тейде на острові Тенеріфе Канарського архіпелагу (3718 м). Рельєф Іспанії різноманітний, тут домінуючу роль відіграють системи гірських хребтів і високогірних плоскогір'їв. На півночі і північному сході знаходяться середньовисотні гори — важкодоступні Піренеї, Кантабрійські, Іберійські і Каталонські, на півдні — Андалузькі і гори Сьєрра-Морена.

Майже половину поверхні країни, у центральній її частині, займає найбільше в Європі високогірне плоскогір'я — Месета, в межах якого розташовані два великих плоскогір'я Старої і Нової Кастилії, розділені Центральною Кордильєрою. Месета відрізняється чергуванням плато, висотних брилових хребтів і гірських улоговин. Центральна Кордильєра поділяє Месету на дві частини: північну і південну. Велика частина території Іспанії розташована на висоті близько 700 м. Це друга за висотою країна в Європі після Швейцарії.

На півночі Месету обрамляють потужні Кантабрійські гори, які простяглися вздовж узбережжя Біскайської затоки на 600 км, ізолюючи внутрішні райони країни від впливу моря. У їх центральній частині знаходиться гірський масив Пікос-де-Европа (з іспанської — Піки Європи) з висотами до 2648 м. Ці гори альпійського типу складені в основному відкладами кам'яновугільного періоду — вапняками, кварцитами, пісковиками. Кантабрійські гори — орографічне і тектонічне продовження найпотужнішою гірської системи Іспанії — Піренеїв.

Піренеї являють собою кілька паралельних хребтів, що простягається з заходу на схід на 450 км. Це один із найбільш важкодоступних гірських районів Європи. Хоча в середньому висота їх не дуже велика (трохи більше 2500 м), але вони не мають потребуємої кількості зручно розташованих та доступних перевалів. Всі ці перевали розташовані на висоті 1500—2000 м, тому залізниці, що йдуть з Іспанії в інші країни, обходять Піренеї з заходу і сходу. Найширша і найвища частина гір центральна, тут знаходиться головна їх вершина — пік Ането, що досягає 3404 м. З північного сходу, до Месеті примикає система Іберійських гір, максимальна висота (пік Мон-Кайо) — 2313 м.

Між східними Піренеями і Іберійськими горами простягаються невисокі Каталонські гори, південні схили яких уступами обриваються майже перед Середземним морем. Каталонські гори (середні висоти яких 900—1200 м, найбільша вершина — гора Каро, 1447 м) слідують впродовж 400 км майже паралельно берегу Середземного моря і фактично відокремлюють від нього Арагонське плато. Ділянки прибережних рівнин, які розроблені в Мурсії, Валенсії і Каталонії та на північ від мису Палос до кордону з Францією, характеризуються високою родючістю.

Весь південний схід Піренейського півострова зайнятий Кордильєрою-Бетіке, що є системою гірських масивів і хребтів. Кристалічної віссю її стали гори Сьєрра-Невади. По висоті вони поступаються в Європі тільки Альпам. Їх вершина, гора Муласен, що досягає 3478 м, — найвища точка півострівної Іспанії. Хоча таки найвища гірська вершина Іспанії знаходиться на острові Тенерифе (Канарські острови) — це вулкан Тейде, висота якого досягає 3718 м.

Єдина велика низовина — Андалузька на півдні країни. На північному сході Іспанії в долині річки Ебро розкинулася Арагонська рівнина. Менших розмірів низовини тягнуться вздовж Середземного моря.

Узбережжя[ред. | ред. код]

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови Іспанії

Іспанії належать Балеарські і Пітіузькі острови у Середземному морі та Канарські острови поблизу північно-західного узбережжя Африки в Атлантичному океані.

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Іспанії

Материкова територія Іспанії лежить у субтропічному кліматичному поясі[9]. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною[10]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу[10].

Іспанія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 111,5 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 38 тис. км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Іспанії

Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Найбільші річки Іспанії: Тахо, Дуеро, Ебро, Гвадалківір, Гвадіана.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Іспанії

Болота[ред. | ред. код]

Докладніше: Болота Іспанії

Льодовики[ред. | ред. код]

Докладніше: Льодовики Іспанії

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Іспанії

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Іспанії

Земельні ресурси Іспанії (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 54,1 %,
    • орні землі — 24,9 %,
    • багаторічні насадження — 9,1 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 20,1 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 36,8 %;
  • інше — 9,1 %[1].
Див. також: Ліси Іспанії

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Іспанії

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Середземноморської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області, північне атлантичне узбережжя — до Європейської лісової провінції Циркумбореальної підобласті[10].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Іспанія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані окремі протоколи міжнародної угоди щодо Конвенції про транскордонне забруднення повітря (CLRTAP)[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія Іспанії

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

  • періодичні посухи;
  • нечасті повіді;
  • вулканічна активність на Канарських островах, вулкан Тейде (3715 м), вулкан Ла-Пальма (2426 м) востаннє вивергався 1971 року[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Іспанії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н Spain, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б в Поспелов Е. М., 2005
  4. Атлас світу, 2005
  5. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 24 June. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Іспанія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  10. а б в ФГАМ, 1964
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]