Географія Антигуа і Барбуди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Антигуа і Барбуди Picto infobox map.png
Географічне положення Антигуа і Барбуди
Географічне положення Антигуа і Барбуди
Географічне положення
Континент Північна Америка
Регіон Вест-Індія
Координати 17°03′ пн. ш. 61°48′ зх. д. / 17.050° пн. ш. 61.800° зх. д. / 17.050; -61.800
Територія
Площа 443 км² (201-ше)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 153 км
Державний кордон 0 км
Рельєф
Тип гористий
Найвища точка гора Маунт-Обама (402 м)
Найнижча точка Карибське море (0 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка [[_]] ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси рекреаційні ресурси
Стихійні лиха тропічні циклони, посухи
Екологічні проблеми дефіцит прісної води, знеліснення

Антигуа і Барбуда — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Малих Антильських островів Карибського регіону . Загальна площа країни 443 км² (201-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 442 6 км² (Антигуа — 280 км²; Барбуда — 161 км²; Редонда — 1,6 км²), а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни вполовину менша за площу території міста Києва.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Антигуа і Барбуда (англ. Antigua and Barbuda). Назва країни походить від назви двох найбільших її островів Антигуа і Барбуди[2][3]. Христофор Колумб 1493 року назвав нововідкритий ним острів Антигуа на честь собору Санта-Марія-ла-Антигуа (Старий собор Діви Марії) в Севільї (Іспанія)[1]. Острів Барбуда (порт. Barbuda — борода) отримав свою назву від фігових дерев, довге листя яких нагадує бороду. Раніше Барбуду називали Дульчіне від ісп. dulce — солодкий[1].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Антигуа і Барбуда — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Острови лежать в групі Навітряних островів Малих Антильських островів[4]. Антигуа і Барбуда на заході омивається водами Карибського моря, на сході — водами Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 153 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)[6][1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Час у Антигуа і Барбуді: UTC-4 (-6 годин різниці часу з Києвом)[7].

Геологія[ред. | ред. код]

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Антигуа і Барбуди не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні[8].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — гора Маунт-Обама (402 м), колишній Боггі-Пік.

Узбережжя[ред. | ред. код]

Узбережжя острова Антигуа сильно порізане, великі зручні складні гавані, іноді перекриті піщаними косами. Узбережжя переважно скелясте з окремими закритими піщаними пляжами. На острові Барбуда велика зручна гавань на західному узбережжі.

Острови[ред. | ред. код]

Клімат[ред. | ред. код]

Територія Антигуа і Барбуди лежить у тропічному кліматичному поясі[9]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[10]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[10]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[10]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[10].

Антигуа і Барбуда є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,05 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1,3 км² зрошуваних земель[1]. Через піщанисті та скелясті ґрунти, що поширені островами, постійних водотоків в країні обмаль.

Річки[ред. | ред. код]

Через піщанисті та скелясті ґрунти, що поширені островами, постійних водотоків в країні обмаль. Це невеличкі потоки, що час від часу пересихають, і короткі ручаї: Айєрс-Крик, Кукс-Крик і Фітчес-Крик на острові Антигуа. Усі вони належать басейну Атлантичного океану.

Озера[ред. | ред. код]

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Штучні посадки лісів допомагають зберігати цінних ресурс на острові — ґрунтові води.

Ґрунти[ред. | ред. код]

Ґрунти островів кам'янисті та піщанисті. Центральна долина острова Антигуа родюча завдяки великим покладам вулканічного попелу.


Рослинність[ред. | ред. код]

Рослинність островів представлена переважно скребом — заростями ксерофітних кущів та малорослих дерев. На узбережжях та в Центральній долині тропічна рослинність. Штучні насадження з акаціями, червоними деревами, білим і червоним кедром довели лісистість островів до 11 %.

Земельні ресурси Антигуа і Барбуди (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 20,5 %,
    • орні землі — 9,1 %,
    • багаторічні насадження — 2,3 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 9,1 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 22,3 %;
  • інше — 57,2 %[1].

Тваринний світ[ред. | ред. код]

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Антильської підобласті Неотропічної області[10]. Антигуа і Барбуда є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: урагани й тропічні шторми (з липня по жовтень); періодичні посухи[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • обмежені ресурси природних джерел питної води;
  • слабкий менеджмент водосбору й водопостачання, зведення лісів заради розчищення земель під сільськогосподарські потреби тільки ускладнюють проблему, бо дощова вода довго не затримується в ґрунтах, а швидко стікає до океану.

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Антигуа і Барбуди можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Antigua and Barbuda, Geography. Factbook
  2. Поспелов Е. М., 2005
  3. Котляков В. М., 2006
  4. а б Атлас світу, 2005
  5. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 18 October. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Антигуа і Барбуда // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  10. а б в г д ФГАМ, 1964
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
  • (англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333. 

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]