Географія В'єтнаму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія В'єтнаму M:
Географічне положення В'єтнаму
Географічне положення В'єтнаму
Географічне положення
Континент Азія
Регіон Південно-Східна Азія
Координати 16°10′ пн. ш. 107°50′ сх. д. / 16.167° пн. ш. 107.833° сх. д. / 16.167; 107.833
Територія
Площа 331 210 км² (66-те)
 • суходіл 98,7 %
 • води 1,3 %
Морське узбережжя 3444 км
Державний кордон 4616 км
Рельєф
Тип низовинно-гористий
Найвища точка гора Фаншипан (3144 м)
Найнижча точка Південнокитайське море (0 м)
Клімат
Тип субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка Хонгха (1150 км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси фосфати, кам'яне вугілля, руди кольорових металів, рідкісноземельні елементи, боксити, вуглеводні, деревина, гідроенергія, родючі ґрунти
Стихійні лиха тропічні циклони, повіді
Екологічні проблеми знеліснення, деградація земель, забруднення вод

В'єтнам — південносхідноазійська країна, що знаходиться на південно-східному краї континенту [⇨]. Загальна площа країни 331 210 км² (66-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 310 070 км², а на поверхню внутрішніх вод — 21 140 км²[1]. Площа країни вдвічі менша за площу України.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Соціалістична Республіка В'єтнам, В'єтнам, СРВ (в'єт. Cong Hoa Xa Hoi Chu Nghia Viet Nam, Viet Nam)[2]. Назва країни перекладається з в'єтнамської як Земля південних в'єтів. Це калька з китайського топоніму Юенань, де «юе» — китайська назва в'єтів, а «нань» — південь. Первісна, до н. е., область розселення в'єтів включала північну частину басейну річки Сіцзян (сучасний Південний Китай), звідки вони прибережними низовинами поступово просувались на південь[3]. Вперше назву В'єтнам вжив середньовічний поет XVI століття, Нгуєн Бінь Кхієм у своїй книзі «Пророцтва Чанг Чиня», коли написав «І був утворений В'єтнам». Цю назву було вигравійовано на різних 12 стелах XVI—XVII століть, зокрема в пагоді Бао Лам в Хайфоні. У 18041813 роках імператор Гья Лонг використовував слово В'єтнам в офіційних документах. Однак до 1945 року країна називалася зазвичай Аннам, коли її назву було офіційно змінено імператором Бао Даєм.

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

В'єтнам — південносхідноазійська країна, що межує з трьома іншими країнами: на півночі — з Китаєм (спільний кордон — 1297 км), на заході — з Лаосом (2161 км) і Камбоджею (1158 км). Загальна довжина державного кордону — 4616 км[1]. Територія В'єтнаму видовжена в меридіональному напрямі, відстань між крайніми північною і південною точками близько 1750 км, а в широтному напрямі її протяжність від 616 км на півночі, від Монгкая до лаоського кордону, до 46,5 км в центральній частині, в області Чунгбо. В'єтнам на північному сході омивається водами Тонкінської затоки, на сході — безпосередньо водами Південнокитайського моря, на південному заході — Сіамської затоки Тихого океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя, що нагадує латинську букву S, 3444 км (без довжини узбережжя численних прибережних островів)[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)[6][1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час у В'єтнамі

Час у В'єтнамі: UTC+7 (+5 годин різниці часу з Києвом)[7].

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія В'єтнаму

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра В'єтнаму багаті на ряд корисних копалин: фосфати, кам'яне вугілля, марганець, рідкісноземельні елементи, боксити, хромати, нафту, природний газ[8].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Див. також: Вулкани В'єтнаму

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф В'єтнаму

Більше ¾ території країни займають гори, плато і плоскогір'я висотою до 3143 м. На узбережжі — низовини, головним чином в дельтах річки Хонгха на півночі і Меконг — на півдні. Середні висоти — 398 м; найнижча точка — рівень вод Південнокитайського моря (0 м); найвища точка — гора Фаншипан (3144 м).

Від північного кордону країни в південно-східному напрямі простягся хребет Хоангльєншон (в перекладі «Головна гірська гряда»), який є вододілом річок Хонгха (Червона) і Да. У межах цієї гряди протягом 200 км є декілька піків з відмітками понад 2500 м, в тому числі найвища гора Індокитаю Фаншипан (3143 м). Далі на захід, аж до кордону з Лаосом, простежується серія нижчих паралельних хребтів з вершинами від 1600 до 2100 м. Праві притоки річки Хонгха, що перетинають гори Хоангльєншон, мають вузькі каньйоноподібні долини.

На півдні від 20-й паралелі вздовж кордону з Лаосом і Камбоджею на 1200 км простяглися гори Чіонгшон («Довгі гори»), що мають круті східні схили і сходинками знижуються на захід у Лаосі, до долини річки Меконг. Найвища точка — гора Сайлайленг (2711 м) знаходиться на північному заході, на кордоні з Лаосом. Структурно чітко розрізнюються Північний і Південний Чіонгшон. Північний Чіонгшон являє собою серію гряд, що протяглися під різними кутами у напрямі до узбережжя. Стікаючі з гір річки несуть свої води в південно-східному і східному напрямах. Південний Чіонгшон утворює систему хребтів, нагір'їв, плато і долин. На півдню від 15-й паралелі зосереджена група вершин з висотами понад 2000 м. Найвища — гранітний пік Нгоклінь (2598 м). Між 11 і 12° пн. ш. окремі вершини досягають 2100 м. Найбільші плато Південного Чіонгшону — Контум, Плейку, Дарлак, Лангбіанг і Зілінь — об'єднують під загальною назвою Тейнгуєн («Західне плато»). Їх середні висоти 500—1000 м. Це плато складене базальтовими лавами, серед яких підносяться живописні конуси згаслих вулканів. Виділяється гора Хамронг («Паща дракона») на плато Плейку. З цього плато беруть початок численні річки, що належать басейну Меконгу або впадають безпосередньо в океан. Деякі хребти Південного Чіонгшону підходять близько до узбережжя Південнокитайського моря.

Рівнини у В'єтнамі становлять 25 % всієї території, але саме там зосереджена основна господарська діяльність. Найбільші рівнини сформовані дельтами річок Хонгха на півночі і Меконг на півдні. Між ними тягнеться ланцюжок вузьких берегових рівнин і дельт відносно невеликих річок.

Узбережжя[ред. | ред. код]

Вид на в'єтнамський берег

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови В'єтнаму

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат В'єтнаму

Територія В'єтнаму лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[9]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[10]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[10]. Зволоження достатнє, у літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони[10].

В'єтнам є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 884,1 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 46 тис. км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки В'єтнаму

Річки країни належать басейну Південнокитайського моря Тихого океану. Загальний об'єм стоку в'єтнамських річок становить 785 км³, понад 76 % припадає на басейни річок Меконг (475 м³) і Хонгха (121 км³). Інші великі річки: Ма, Ка, Тхубон.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера В'єтнаму

Болота[ред. | ред. код]

Докладніше: Болота В'єтнаму

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти В'єтнаму

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора В'єтнаму

Земельні ресурси В'єтнаму (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 34,8 %,
    • орні землі — 20,6 %,
    • багаторічні насадження — 12,1 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 2,1 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 45 %;
  • інше — 20,2 %[1].
Див. також: Ліси В'єтнаму

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна В'єтнаму

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Індокитайської провінції Індійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області[10].

Охорона природи[ред. | ред. код]

В'єтнам є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія В'єтнаму

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: нечасті тайфуни з травня по січень, що спричинюють повіді, особливо в дельті Меконгу[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити знеліснення і деградацію земель через підсічно-вогневу систему землеробства і неконтрольовані лісозаготівлі;

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію В'єтнаму можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Vietnam, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. Поспелов Е. М., 2005
  4. Атлас світу, 2005
  5. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 21 May. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. В'єтнам // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  10. а б в г ФГАМ, 1964
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]