Географія Джибуті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Джибуті Picto infobox map.png
Географічне положення Джибуті
Географічне положення Джибуті
Географічне положення
Континент Африка
Регіон Східна Африка
Координати 11°30′ пн. ш. 43°00′ сх. д. / 11.500° пн. ш. 43.000° сх. д. / 11.500; 43.000
Територія
Площа 23 200 км² (151-ше)
 • суходіл 99 %
 • води 1 %
Морське узбережжя 314 км
Державний кордон 528 км
Рельєф
Тип западинно-гористий
Найвища точка гора Мусса-Алі (2028 м)
Найнижча точка озеро Асаль (-155 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка — (~ км)
Найбільше озеро Аббе (320 км²)
Інше
Природні ресурси геотермальна енергія, золото, глина, граніт, вапняки, мармур, кам'яна сіль, будівельні матеріали, вуглеводні
Стихійні лиха землетруси, посухи, тропічні циклони, активний вулканізм
Екологічні проблеми дефіцит прісної води, спустелювання, зменшення біорізноманіття

Джибуті — східноафриканська країна, що знаходиться на східному краї континенту поблизу входу до Червоного моря . Загальна площа країни 23 200 км² (151-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 23 180 км², а на поверхню внутрішніх вод — 20 км²[1]. Площа країни трохи менша ніж площа Сумської області України.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Республіка Джибуті, Джибуті (фр. Republique de Djibouti, Djibouti; араб. جيبوتي ‎; сом. Jabuuti)[2]. Назва країни походить від назви однойменної столиці, міста Джибуті. Назва міста Джибуті походить від топоніму нижньої частини Аденської затоки Індійського океану. Етимологія топоніму, імовірно, пов'язана з назвою килима, що плетуть з пальмового волокна стелять під дверима. До проголошення незалежності 1977 року французька колонія спочатку носила назву території Територія Афар та Ісса (за етнонімами двох основних народів, що населяють країну — афар (данакіль) та ісса), а з 1967 року — Французьке Сомалі, або Французький берег Сомалі[3].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Джибуті — східноафриканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на півночі — з Еритреєю (спільний кордон — 125 км), на заході і півдні — з Ефіопією (342 км), на південному сході — з Сомалі (61 км). Загальна довжина державного кордону — 528 км[1]. Джибуті на сході омивається водами Аденської затоки і Баб-ель-Мандебської протоки Індійського океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 314 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1][6].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час у Джибуті

Час у Джибуті: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)[7].

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія Джибуті

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Джибуті багаті на ряд корисних копалин: золото, каолін, граніт, вапняк, мармур, кам'яну сіль, діатоміт, гіпс, пемзу, нафту[8].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Див. також: Вулкани Джибуті

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Джибуті

Середні висоти — 430 м; найнижча точка — уріз води озера Асаль (-155 м); найвища точка — гора Мусса-Алі (2028 м).

Узбережжя[ред. | ред. код]

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови Джибуті

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Джибуті

Територія Джибуті лежить у тропічному кліматичному поясі[9]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[10]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури[10]. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з моря можуть надходити шторми[10].

Джибуті є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,3 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 10 км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Джибуті

Водотоки країни належать басейну Аденської затоки Індійського океану; постійні водотоки через спекотний клімат відсутні. Присутні безстічні області в окремих депресіях рельєфу.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Джибуті

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Джибуті

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Джибуті

Земельні ресурси Джибуті (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 73,4 %,
    • орні землі — 0,1 %,
    • багаторічні насадження — 0 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 73,3 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 0,2 %;
  • інше — 26,4 %[1].
Див. також: Ліси Джибуті

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Джибуті

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Східноафриканської підобласті Ефіопської області[10].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Джибуті є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія Джибуті

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: землетруси; посухи; нечасті циклонічні вторгнення з Індійського океану, що спричинюють несподівані паводки; помірна вулканічна активність на трикутнику кордонів літосферних плит, вулкан Ардукоба (298 м) востаннє вивергався 1978 року, вулкан Міа-Інакір на кордоні з Ефіопією[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • недостатні запаси питної води;
  • обмеженість сільськогосподарських земель;
  • спустелювання;
  • окремі види тварин на межі винищення.

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Джибуті можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Djibouti, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. Поспелов Е. М., 2005
  4. Атлас світу, 2005
  5. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 18 August. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Джибуті // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  10. а б в г ФГАМ, 1964
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]