Географія Маврикію

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Маврикію Picto infobox map.png
Географічне положення Маврикію
Географічне положення Маврикію
Географічне положення
Континент Африка
Регіон Східна Африка
Координати 20°17′ пд. ш. 57°33′ сх. д. / 20.283° пд. ш. 57.550° сх. д. / -20.283; 57.550
Територія
Площа 2040 км² (181-ше)
Морське узбережжя 177 км
Державний кордон 0 км
Рельєф
Тип гористий
Найвища точка гора Мон-Пітон (828 м)
Найнижча точка Індійський океан (0 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка [[_]] ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси родючі ґрунти, риба
Стихійні лиха тропічні циклони
Екологічні проблеми забруднення вод, руйнування коралових рифів

Маврикій — східноафриканська острівна країна, що знаходиться в акваторії Індійського океану на схід від острова Мадагаскар . Загальна площа країни 2 040 км² (181-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 2 030 км², а на поверхню внутрішніх вод — 10 км²[1]. Площа країни у 4 рази менша за площу Чернівецької області України.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Республіка Маврикій, Маврикій (англ. Mauritius; гінді मरेशस)[2]. Назва країни походить від назви найбільшого острова в складі держави — Маврикію[2]. Арабські мореплавці, що відкрили цей острів, дали йому назву Діна Аробі. Європейцями острів був відкритий на початку XVI століття португальським мореплавцем Дієгу Фернандішем і названий ім'ям одного з суден, Сішна, що в перекладі з португальської означає лебідь[3]. У 1598 році острів був захоплений голландцями і названий на честь тогочасного штатгальтера країни, полководця принца Моріца Оранського (1567—1625), за латинською формою, Мавритіус (лат. Mauritius)[3]. З 1715 року острів захопила Франція й перейменовала його на Іль-де-Франс (фр. lie de France), тобто Французький острів[3]. 1810 року острів захоплений Англією, повернуто назву Маврикій (англ. Mauritius)[3].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Маврикій був відкритий у X столітті арабами. На початку XVI століття, 1505 року на ньому висадилися португальці під проводом Педру Маскаренаса. 1598 року була розпочата його колонізація голландцями, острів отримав назву за латинською формою імені принца Моріца Оранського, графа Нассау[4].

Географічне положення[ред. | ред. код]

Файл:Un-mauritius.png
Карта Маврикію від ООН (англ.)
Файл:Mauritius – U.S. area comparison.jpg
Порівняння розмірів території Маврикію та США

Маврикій — східноафриканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону і лежить на схід від Мадагаскару (850 км). На південному заході від Маврикію лежить острів Реюньйон, що належить Франції; на північний захід Сейшельські та Коморські Острови, острів Майотта (Франція); архіпелаг Чагос Великою Британією включено до складу Британської Території в Індійському Океані. Територія Маврикію з усіх сторін омивається водами Індійського океану[5]. Загальна довжина морського узбережжя 177 км. Вигідне геополітичне положення дозволяє контролювати з острова не тільки акваторію західної частини Індійського океану, але й східне узбережжя Африки (2,2 тис. км) й південне Азії (4 тис. км на північний схід)[6].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км) від прямих ліній визначених архіпелажних вод[7]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[7][1]. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)[8][1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час у Маврикії

Час у Маврикії: UTC+4 (+2 години різниці часу з Києвом)[9].

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія Маврикію

Головний острів країни вулканічного походження. Складається, головним чином, з базальтових лав, вулканічних туфів, коралового вапняку[10]. Острів Маврикій, як частина вулканічних Маскаренських островів, з'явився з під води 7 млн років тому, після чого північну частину острова почала формувати вивержена лава з сучасного центрального масиву[4]. Вулканізм на острові вщух 0,1 млн років тому. кратери згаслих вулканів: Бас-Бланк, Канака, найбільший — Тру-о-Серф (діаметр 370 м, глибина 100 м) в масиві Гран-Басен[4]. Прояви вулканічної діяльності в сучасну епоху можна побачити на південно-західному узбережжі в ущелині Ле-Суфлер працює гейзер.

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Маврикію не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні[11].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Маврикію

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Мон-Пітон (828 м). Головний острів вулканічний, оточений кораловими рифами, має овальну форму, який простягнувся на 65 км з півночі на південь, і на 48 км із заходу на схід. Рельєф Маврикію складний гористий[10]. На півночі розташована порізана пагорбами рівнина, яка поступово піднімається і переходить в Центральне плато (600 м), на якому розташовані колишні кратери згаслих вулканів: Бас-Бланк, Канака, Тру-о-Серф[6]. Центральне плато різко обривається до південного і західного узбережжя. На острові виділяються кілька гірських хребтів, орієнтованих з сходу на захід: на північному заході гірський ланцюг Мока (найвища точка — гора Пітер-Бот, 818 м), один з відрогів якого охоплює півкільцем зі сходу і півночі місто Порт-Луї; на південному заході гірські ланцюги Тамарен, Саван і Рів'єр-Нуар (найвища точка країни Пітон-де-ла-Рів'єр-Нуар, 828 м). Хребет Бамбу (найвища точка — гора Морн-дю-Гранд-Порт, 455 м) простягнувся від міста Кьюр-Пайп на Центральному плато до середини східного узбережжя[6]. На північ від хребта Бамбу лежить гірський ланцюг Бланш (найвища точка — гора Бланш, 531 м)[6]. Нижні схили гір Маврикію вкриті густою рослинністю, вершини закінчуються скелястими піками. На захід від Пітер-Бота височить пік Ле-Пус (811 м), який нагадує витягнутий великий палець, на південний захід виділяються вершини Монтань-дю-Ремпар (771 м), Корп-де-Гард (719 м) і Пітон-де-ла-Саван (705 м)[6].

Узбережжя[ред. | ред. код]

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови Маврикію

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Маврикію

Територія Маврикію лежить у тропічному кліматичному поясі[12]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[13]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[13]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[13]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[13]. Вище в горах клімат більш помірний і придатний для життя, саме там розміщується більша частина поселень[10]. Пересічна температура повітря найтеплішого місяця (лютого) +26 °C, найхолоднішого (серпня) + 16 °C. Середньорічна кількість опадів розподілена нерівномірно: від 1 500 мм у гірських районах до 5 000 мм на прибережних рівнинах. У середньому опадів до 3000 мм на рік. Бувають тропічні циклони, переважно з січня по березень[14]. Останні найруйнівніші: Голланда (1994) та Діна (2002).


Маврикій є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[15].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 2,75 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 190 км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Маврикію

Річки і струмки країни належать басейну Індійського океану. Річки маловодні, але численні (до 100), більшість пересихає влітку, головна — Гранд-Рів'єр (16 км)[14][10]. На заході острова водоспад Шамарель (Тамарін) на річці Сен-Дені (295 м), що має 7 потоків — найвищий на острові[4].

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Маврикію

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Маврикію

Поширені родючі ґрунти на вулканічних та глиняних породах[14].

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Маврикію

У горах Маврикію збереглися тропічні ліси з манго, мімози, різних пальм, які ще донедавна займали майже третину острова, а до появи людини в XVI столітті — майже всю територію острова[14]. Добре акліматизувались європейські, африканські та індійські рослини, завезені переселенцями[10]. Плантації цукрової тростини, маніоку, кукурудзи, кави та перцю, рисові чеки[10].

Земельні ресурси Маврикію (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 43,8 %,
    • орні землі — 38,4 %,
    • багаторічні насадження — 2 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 3,4 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 17,3 %;
  • інше — 38,9 %[1].
Див. також: Ліси Маврикію

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Маврикію

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Мадагаскарської підобласті Ефіопської області[13]. Маврикій оточений кораловими рифами, біля яких зустрічаються багато видів тропічних риб, в тому числі блакитний і чорний марліни, акули, жовтий тунець, барракуда; водяться і лангусти. Через віддаленість від материка фауна острова не є різноманітною, але представлена значним числом ендемічних видів. Водяться кажани, завезені лемури і мадагаскарські їжаки; змії відсутні, багато черепах і ящірок. Місцеві ендемічні гігантські птахи були знищені людьми або завезеними тваринами: маврикійський блакитний голуб (Alectroenas nitidissima), маврикійьский дронт (Raphus cucullatus), маскаренська лиска (Fulica newtonii), великі папуги і рудий маврикійський пастушок (Aphanapterix imperialis)[10]. На острові відсутні хижі ссавці.

Охорона природи[ред. | ред. код]

Маврикій є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія Маврикію

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: тропічні циклони з листопада по квітень; острів лежить в оточенні коралових рифів, що може становити загрозу судноплавству[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Маврикію можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Mauritius, Geography. Factbook
  2. а б Котляков В. М., 2006
  3. а б в г Поспелов Е. М., 2005
  4. а б в г Золотой Глобус, 2011, Маврикий
  5. Атлас світу, 2005
  6. а б в г д Большов И. Г., 1986
  7. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  8. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  9. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 13 September. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  10. а б в г д е ж (рос.) Маврикий // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Брокгауз-Ефрон, 1890—1907.
  11. Африка // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  12. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  13. а б в г д ФГАМ, 1964
  14. а б в г Маврикій // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  15. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  16. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]