Географія Мальдівів
Географія Мальдівів  | |
|---|---|
 Географічне положення Мальдівів | |
| Географічне положення | |
| Континент | Азія |
| Регіон | Південна Азія |
| Координати | 3°15′ пн. ш. 73°00′ сх. д. / 3.250° пн. ш. 73.000° сх. д.G O |
| Територія | |
| Площа | 298 км² (210-те) |
| • суходіл | 100 % |
| • води | 0 % |
| Морське узбережжя | 6000 км |
| Державний кордон | 0 км |
| Рельєф | |
| Тип | низовинний |
| Найвища точка | безіменна висота (2,4 м) |
| Найнижча точка | Індійський океан (0 м) |
| Клімат | |
| Тип | екваторіальний |
| Внутрішні води | |
| Найбільше озеро | Бандаракілі (близько 1 км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | риба |
| Стихійні лиха | цунамі |
| Екологічні проблеми | дефіцит прісної води, руйнування коралових рифів |
Мальдіви — південноазійська острівна країна, розташована на однойменному архіпелазі в Індійському океані поблизу південно-західних берегів Індійського субконтиненту 
. Загальна площа країни 298 км² (210-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 298 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа суходолу країни майже вдвічі більша за площу території Голосіївського району міста Києва.
Офіційна назва — Республіка Мальдіви, Мальдіви (мальд. ދިވެހިރާއްޖެ — Дівехі Рааджі; араб. الدولة المحلديبية — Дхібат-Махал; англ. Dhivehi Raajjeyge Jumhooriyyaa, Dhivehi Raajje)[2]. Назва країни походить від назви однойменного архіпелагу — Мальдівські острови[2]. Етимологія назви архіпелагу виводиться від санскритського слова «маладвіпа» (санскр. मालदीव) — гирлянда островів, або малі острови, від «мала» (санскр. मल) — малий і «двіпа» (санскр. दीव) — острів[3]. Самоназва Дхівехі Рааджі, означає Царство народу дхівехі — самоназва мальдівців. Арабський топонім Дхібат-Махал утворено від слів «дхібат» — острів і «махал» — палац. Він вказує на палац султана на острові Мале. Деякі джерела стверджують, що тамільське слово «малай» (там. மலை) — пагорб, узвишшя, і санскритське «двіпа» (санскр. दिव) — острів, тобто Горбисті острови. Спрощена етимологія виводить назву країни від столиці, міста Мале (Male) і санскритського слова «дів» (div), на означення острова, з часткою множини, тобто Острови Мале (Maledives)[3].
Мальдіви — південноазійська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону[4]. Мальдіви омиваються водами Індійського океану[4]. На півночі — Лаккадівські острови Індії, на півдні спірний архіпелаг Чогос, що адмініструється Британською Територією в Індійському Океані, на сході південна околиця Індії та острівна держава Шрі-Ланка. Загальна довжина морського узбережжя 644 км[1].
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км) від прямих ліній визначених архіпелажних вод. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[6][1].
Час на Мальдівах: UTC+5 (+3 години різниці часу з Києвом)[7].
Середні висоти — 1,8 м; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — безіменна висота на острові Віллінгіллі атолу Адду (2,4 м).
Рельєф Мальдівів
Атоли Мальдівів
Атоли Мальдівів
Супутниковий знімок поверхні країни
Карта країни (англ.)
Береги архіпелагу утворені внаслідок діяльності коралових поліпів, які протягом тисячоліть нарощували рифи навколо вулканічних утворень, що згодом занурилися під воду. У результаті з'явилися атоли з кільцеподібними структурами, внутрішніми лагунами та численними островами. Основними типами берегів є: 1 — піщані береги (найпоширеніші на Мальдівах); 2 — береги з мангровими заростями (зустрічаються на островах, де є умови для зростання солестійких рослин); 3 — скелясті й коралові береги (складаються з вапнякових утворень та виступів мертвого коралу); 4 — лагунні береги (внутрішні береги атолів, звернені до лагуни).
Схематичний переріз типового коралового атолу
Атол Північний Мале
Атол Адду
Атол Ган
Територія Мальдівів лежить у екваторіальному кліматичному поясі[8]. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси[9]. Цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові[9]. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами[9].
Сонячна радіація (англ.)
Мальдіви є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].
На відміну від материкових держав, Мальдіви не мають розвиненої річкової мережі чи великих озер. Їхня гідрографія формується завдяки взаємодії океану, лагун, каналів між атолами, а також внутрішніх водойм коралового походження. Основні елементи гідрографії архіпелагу — це лагуни, невеликі водойми на окремих островах та рифові канали. Через низьку висоту та коралове походження островів на Мальдівах немає умов для формування постійних річок. Опади швидко просочуються крізь пористий кораловий субстрат, утворюючи ґрунтові води. Таким чином, поверхневий стік практично відсутній. Проте на деяких великих островах, особливо під час сезонних мусонних дощів, можуть виникати тимчасові потоки дощової води, які стікають до лагун. Такі «річки» не існують довго, вони швидко зникають після завершення злив. Їх довжина може становити кількасот метрів, а ширина під час паводків може сягати кількох метрів.
На островах Мальдівського архіпелагу єдиними рослинними утворенням є невеликі фрагменти вологих тропічних лісів, які займають не більше 3 % території країни і практично зведені для потреб сільського господарства та туристичного будівництва. Домінуючий вид — кокосова пальма, яка росте переважно на пляжі.
Типова рослинність Мальдівів
Зоогеографічно територія країни належить до Індійської провінції Індійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області[9]. Тваринний світ дуже бідний. Причиною є розміри островів, а також висока густота населення 900 осіб/км². У навколишніх водах різноманітні риби, наприклад, тунець, боніто, пишні екваторіальні коралові рифи. На пляжах морські черепахи виповзають щоб відкласти яйця. Численні морські птахи.
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: цунамі; низький рельєф більшості островів робить їх уразливими до підвищення рівня вод Світового океану[1].
Надра Мальдівів не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні[11].
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,03 км³[1]. Станом на 2012 рік зрошувані землі в країні були відсутні[1].
Земельні ресурси Мальдівів (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 23,3 %,
- орні землі — 10 %,
- багаторічні насадження — 10 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 3,3 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 3 %;
- інше — 73,7 %[1].
Основні рослинні ресурси — кокосова пальма (деревина, горіхи, волокно). Основні морські тваринні ресурси — риба, особливо тунець.
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- виснаження запасів прісної води водоносних пластів;
- руйнування коралових рифів.
Мальдіви є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL)[1].
Туристичні зони Мальдівів
.jpg)
За фізико-географічним районуванням світу Мальдіви належать до однойменної Мальдівської острівної фізико-географічної області Індостанської фізико-географічної країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру острівної території, архіпелаг можна поділити на 3 фізико-географічні райони:
- Північні Мальдіви (включають атоли з 7° до 3° північної широти; атоли мають більшу площу та ширші лагуни; ландшафти тут найбільш зволожені, вплив мусонів помітніший ніж на інших атолах — більше опадів, зеленіша рослинність, представлена кокосовими плантаціями й прибережними мангровими заростями);
- Центральні Мальдіви (простягаються від 3° до 1° північної широти; найбільш густонаселений район; переважають антропогенні ландшафти, збереглися окремі природні мангрові екосистеми та пляжні зони);
- Південні Мальдіви (включають атоли поблизу екватора; тут менший антропогенний вплив, багатші коралові рифи, більш збережені природні екосистеми; це найбільш важливий регіон для збереження біорізноманіття архіпелагу).
- 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Maldives, Geography. Factbook.
- 1 2 Котляков В. М., 2006.
- 1 2 Поспелов Е. М., 2005.
- 1 2 Атлас світу, 2005.
- ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 11 August. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- 1 2 3 4 ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- ↑ Азія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
- Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. Посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7
- Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
- Мальдіви // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Маринич О. М., Шищенко П. Г., Пащенко В. І. Загальне землезнавство : Навч. посібник. — К. : Вища школа, 2005. — 463 с. — ISBN 966-642-137-7
- Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
- Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — ISBN 978-966-439-257-7.
- Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2018. — Т. 1. Азія. — 416 с. — ISBN 978-966-439-989-1
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Мальдіви // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) Пфеффер П. Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Вікісховище : Атлас Мальдівів.- Мальдіви / Б. П. Яценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-65867
- Карти Мальдівів : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Maldives : [англ.] : [арх. року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 11 August. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Мальдіви : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Мальдівів.
