Перейти до вмісту

Географія Оману

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Географія Оману
Географічне положення Оману
Географічне положення Оману
Географічне положення
КонтинентАзія
РегіонЗахідна Азія
Координати21°00′ пн. ш. 57°00′ сх. д. / 21.000° пн. ш. 57.000° сх. д. / 21.000; 57.000
Територія
Площа309500 км² (71-ше)
 • суходіл100 %
 • води0 %
Морське узбережжя2092 км
Державний кордон1561 км
Рельєф
Типрівнинний, гористий на півночі й півдні
Найвища точкагора Еш-Шамс (2980 м)
Найнижча точкаАравійське море (0 м)
Клімат
Типтропічний
Внутрішні води
Найдовша річкаДайка (ваді) (80 км)
Найбільше озероВаді Дайка (водосховище) (3,5 км²)
Інше
Природні ресурсивуглеводні, руди кольорових металів, будівельні матеріали, руди кольорових металів, вуглеводні
Стихійні лихапилові і піщані бурі, посухи
Екологічні проблемизасолення ґрунтів, забруднення пляжів, дефіцит прісної води

Оман — західноазійська країна, що знаходиться на південно-східному краї Аравійського півострова . Загальна площа країни 309 500 км² (71-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 309 500 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни вдвічі менша за площу України.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Султанат Оман, Оман (араб. عُمان , سلطنة عُمان‎)[2]. Назва країни має неясне походження і використовувалась вже в античні часи. Так у Плінія Старшого (I століття) зустрічається топонім Омана (лат. Omana), а у Птолемея (II століття) Оманум емпоріум (лат. Omanum emporium) — торгове місто Оман (сучасний Маскат)[3]. Декотрі дослідники виводять топонім від прикметника «аамен» або «амоун», що означає осіла людина (на відміну від бедуїнів). Інші вчені вважають, що країна була названа на честь якого-небудь історичного, легендарного або біблійного героя: Омана бен-Ібрахіма аль-Халіла, Омана бен-Сіба бен-Йатгана бен-Ібрагіма, Омана бен-Катана або Омана бен-Лута (сина біблійного Лота)[3]. Треті пропонують виводити назву країни від долини в Ємені, з якої прийшли засновники Маската. Колишня назва — Султанат Маскату і Оману, де Маскат — це прибережна частина, а Оман — континентальна, розділені плато Зеленої гори (араб. الجبل الأخضر‎ — Ель-Джебель ель-Ахдар).

Історія дослідження території

[ред. | ред. код]

Географічне положення

[ред. | ред. код]

Оман — західноазійська країна, що межує з трьома іншими країнами: на півночі — з ОАЕ (спільний кордон — 609 км), на сході — з Саудівською Аравією (658 км), на південному сході — з Єменом (294 км). Загальна довжина державного кордону — 1561 км[1]. Протяжність Оману з північного сходу на південний захід близько 1000 км, із заходу на схід від 130 до 320 км. Оман на півдні й сході омивається водами Аравійського моря, на північному заході (ексклав на півострові Мусандам) — водами Перської затоки, а на північному сході — Оманської затоки Індійського океану[4]. На півночі водами Ормузької протоки відділений від території Ірану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 2092 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1][6].

Крайні пункти

[ред. | ред. код]

Час

[ред. | ред. код]
Докладніше: Час у Омані

Час у Омані: UTC+4 (+2 години різниці часу з Києвом)[7].

Геологія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Геологія Оману

Сейсмічність

[ред. | ред. код]

Вулканізм

[ред. | ред. код]
Див. також: Вулкани Оману

Рельєф

[ред. | ред. код]
Докладніше: Рельєф Оману

Середні висоти — 310 м; найнижча точка — рівень вод Аравійського моря (0 м); найвища точка — гора Еш-Шамс (2980 м). Більша частина поверхні Оману гориста; висоти до 3353 м (г. Шам в масиві Ель-Ахдар). Між горами і Оманською затокою протягається вузькою смугою приморська рівнина Ель-Батіна, найбільш освоєна і заселена частина країни.

На крайній півночі країни на узбережжі Оманської затоки виражена вузька приморська рівнина Ель-Батіна. На південь від неї розташована серія невисоких субпаралельних хребтів гір Ахдар, що підвищуються в південно-західному напрямі, з самою високою точкою країни — горою Шам (3035 м). З півдня до цих гір примикає плато Оман середньою висотою бл. 500 м, значною мірою розчленоване руслами тимчасових водостоків — ваді. Ці водостоки беруть початок в горах і втрачаються в пісках пустелі Руб-Ель-Халі.

На півдні знаходиться пустеля Піски Вахіба.

На крайньому півдні країни розташоване плато Дофар, південний край якого утворюють гори Кара з вершинами, що досягають 1678 м. Гори круто обриваються у бік Аравійського моря і мають більш пологі північні схили.

Узбережжя

[ред. | ред. код]

Острови

[ред. | ред. код]
Докладніше: Острови Оману

Клімат

[ред. | ред. код]
Докладніше: Клімат Оману

Територія Оману лежить у тропічному кліматичному поясі[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[9]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури[9]. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми[9].

Оман є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Внутрішні води

[ред. | ред. код]
Докладніше: Гідрографія Оману

Річки

[ред. | ред. код]
Докладніше: Річки Оману

Постійні водотоки відсутні, лише тимчасові — ваді. Належать басейну Індійського океану. У сухий сезон великі ділянки ваді залишаються оазами з пишною рослинністю. Найбільші ваді: Бені-Авф, Шаб, Тіві.

Озера

[ред. | ред. код]
Докладніше: Озера Оману

Ґрунтові води

[ред. | ред. код]

Ґрунти

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ґрунти Оману

Рослинність

[ред. | ред. код]
Докладніше: Флора Оману

Пустельна рослинність, у горах ділянки саван і вологих тропічних лісів.

Див. також: Ліси Оману

Тваринний світ

[ред. | ред. код]
Докладніше: Фауна Оману

Зоогеографічно територія країни належить до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області, лише крайній південь аравійського узбережжя до Східноафриканської підобласті Ефіопської області[9].

Стихійні природні явища

[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: літні вітри часто спричинюють пилові і піщані бурі; періодичні посухи[1].

Природні ресурси

[ред. | ред. код]

Мінеральні ресурси

[ред. | ред. код]

Надра Оману багаті на ряд корисних копалин: нафту, мідь, азбест, мармур, вапняк, хром, гіпс, природний газ[11].

Водні ресурси

[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 1,4 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 590 км² зрошуваних земель[1].

Земельні ресурси

[ред. | ред. код]

Земельні ресурси Оману (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 4,7 %,
    • орні землі — 0,1 %,
    • багаторічні насадження — 0,1 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 4,5 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 0 %;
  • інше — 95,3 %[1].

Охорона природи

[ред. | ред. код]
Докладніше: Екологія Оману

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • зростаюче засолення ґрунтів;
  • забруднення пляжів нафтовими продуктами;
  • обмежені ресурси природних джерел питної води.

Оман є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Ландшафти і фізико-географічне районування

[ред. | ред. код]

Територія Оману вирізняється значним ландшафтним різноманіттям, попри загальну належність до посушливого кліматичного поясу. Поєднання високих гірських масивів, прибережних рівнин, пустельних плато та оазисів формує унікальну природну мозаїку. Ландшафтна структура Оману визначається поєднанням морських, гірських і пустельних елементів. Виділяють кілька провідних ландшафтних комплексів: 1 — прибережні рівнини (простягаються вузькою смугою уздовж узбережжя Оманської затоки й Аравійського моря; вирізняються великою кількістю лагун, солончаків та мангрових заростей); 2 — гірські ландшафти (гори Хаджар, що простягаються півмісяцем уздовж північного узбережжя; відзначаються значними висотними контрастами; мозаїка степових, чагарникових і лісових угруповань; наявність багатьох ендемічних видів рослин); 3 — пустельні плато (займають значну частину території Оману; на сході країни розташована піщана пустеля Вахіба; на заході поширені кам’янисті пустелі та гравійні рівнини, що переходять у пустелю Руб-ель-Халі); 4 — ландшафти Південного Дофару (завдяки мусонним дощам, які приносять вологу з Індійського океану, влітку гірські схили вкриваються густою зеленню субтропічних лісів та пасовищ).

За фізико-географічним районуванням світу Оман належить до Аравійсько-Месопотамської фізико-географічної країни, що розташована на древній Аравійській платформі. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру, Оман можна поділити на 4 фізико-географічні провінції.

Північна гірсько-прибережна провінція. Охоплює гори Хаджар, що простягаються дугою довжиною понад 500 км уздовж узбережжя Оманської затоки. Це молоді складчасті гори, що утворилися внаслідок альпійського горотворення; висоти сягають понад 3000 м. Клімат тут напівпосушливий, завдяки висотній поясності. Провінцію можна поділити на 3 фізико-географічні райони: 1 — Північний Ель-Хаджар (має значні висоти, глибокі каньйони, складений вапняками та офіолітами; клімат прохолодніший, ніж у навколишніх пустелях; поширене терасове землеробство); 2 — Центральний Ель-Хаджар (менш високий, але складний у геологічному відношенні, включає численні долини ваді; поширені пасовища для кочового скотарства); 3 — Південний Ель-Хаджар (прилягає до узбережжя Аравійського моря; висоти нижчі за 2000 м, але рельєф важкодоступний; відомий природними печерами й унікальними геоморфологічними формами; має багату флору, зокрема дикі оливи, акації та ефемерну рослинність).

Центральна пустельна провінція. Займає більшу частину внутрішніх — пустельних — територій країни. Клімат тут континентальний, із різкими добовими коливаннями температури, мізерними опадами (менше 100 мм/рік). Рослинність вкрай бідна. Провінцію можна поділити на 3 фізико-географічні райони: 1 — Пустеля Руб-ель-Халі (південний захід Оману; характеризується величезними дюнними полями заввишки до 200 м; рослинність бідна, представлена пустельними ксерофітами); 2 — Пустеля Вахіба (простягається на схід від Ель-Хаджара; має високі дюни червонуватого піску заввишки 100—150 м; унікальна фауна, рідкісні види птахів; тут розташовані традиційні бедуїнські поселення, де розводять верблюдів і кіз); 3 — Кам'янисті пустелі (центральний Оман; переважають хамади з уламковим і щебенистим покривом, майже позбавлені рослинності, лише по долинах ваді трапляються акації).

Східна прибережно-пустельна провінція. Охоплює східне узбережжя протяжністю понад 1700 км й прилеглу пустельну смугу до 50–60 км завширшки. Характеризується комбінацією прибережних лагун, коралових рифів і піщаних дюн. Клімат спекотний і вологий, особливо влітку, коли мусони приносять високу вологість і туман. Провінцію можна поділити на 3 фізико-географічні райони: 1 — Північний узбережний район (Батіна) (розташований між Ель-Хаджаром і Оманською затокою; одна з найродючіших територій країни, з розвинутим землеробством; переважають антропогенні ландшафти); 2 — Масандимський півострів (район відділений від основної території Оману водами Перської затоки; поширені гори, що круто обриваються до моря та фіордоподібні бухти); 3 — Південний узбережний район (охоплює узбережжя від Рас-ель-Хадд до Дофара; піщані пляжі, що чергуються з кам'янистими мисами).

small>

Південна мусонна провінція. Унікальний регіон Дофар, де вологий клімат, з літніми дощами і туманами, створює сприятливі умови для розвитку зелених пасовищ і субтропічних лісів. Тут зосереджені відмінні від решти країни агроландшафти, а також багаті флора і фауна. Провінцію можна поділити на 3 фізико-географічні райони: 1 — Прибережний низовинний район (найбільш освоєний район; завдяки родючим ґрунтам та рясним опадам регіон має важливе сільськогосподарське значення; відомий курорт); 2 — Гірський район (гори Джебель-аль-Кура, що піднімаються до 1500 м, утворюючи природний бар'єр між узбережжям і пустелею; під час мусонів схили вкриваються густою зеленню; рослинність представлена реліктовими ліси з тамариксів, акацій і ладану); 3 — Пустельний район (охоплює внутрішню пустелю за горами Дофару, що переходить у простори Руб-ель-Халі; клімат сухий і спекотний; використовується переважно як кочові пасовища).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Oman, Geography. Factbook.
  2. ↑ Котляков В. М., 2006.
  3. 1 2 Поспелов Е. М., 2005.
  4. 1 2 Атлас світу, 2005.
  5. 1 2 Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 19 June. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  9. 1 2 3 4 ФГАМ, 1964.
  10. ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  11. ↑ Оман // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Географія_Оману&oldid=46516794