Географія Пакистану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Пакистану Picto infobox map.png
Географічне положення Пакистану
Географічне положення Пакистану
Географічне положення
Континент Азія
Регіон Південна Азія
Координати 30°00′ пн. ш. 70°00′ сх. д. / 30.000° пн. ш. 70.000° сх. д. / 30.000; 70.000
Територія
Площа 796 095 км² (36-те)
 • суходіл 96,9 %
 • води 3,1 %
Морське узбережжя 1046 км
Державний кордон 7257 км
Рельєф
Тип рівнинний (схід і південь),
гористий (північ і захід)
Найвища точка гора Чоґорі (8611 м)
Найнижча точка Індійський океан (0 м)
Клімат
Тип від субтропічного
до субекваторіального
Внутрішні води
Найдовша річка Інд (3180 км)
Найбільше озеро Манчхар (250 км²)
Інше
Природні ресурси родючі ґрунти, вуглеводні, кам'яне вугілля, залізні руди, руди кольорових металів, кам'яна сіль, вапняки
Стихійні лиха землетруси, повіді
Екологічні проблеми забруднення вод, дефіцит прісної води, спустелювання

Пакистан — південноазійська країна, що знаходиться на півдні континенту в долині Інду [⇨]. Загальна площа країни 796 095 км² (36-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 770 875 км², а на поверхню внутрішніх вод — 25 220 км²[1]. Площа країни на ⅓ більша за площу території України, вдвічі більша за площу Каліфорнії.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Ісламська Республіка Пакистан, Пакистан (урду پاکِستان)[2]. Назва країни перекладається з перської, пушту і урду як «пакі» — чистий, шляхетний і «стан» — край, держава, тобто країна чистих[3]. Уперше була запропонована 1933 року Чоудхарі Рахматом Алі в брошурі «Зараз або ніколи» (англ. Now or Never). Де було озвучено тезис, що така назва уособлює прагнення «30 млн мусульман бути разом», тих мусульман, що живуть на п'яти північних територіях британського Індостану — Пенджабі, Афганістані, Кашмірі, Сінді й Белуджистані[3]. Називався Західним Пакистаном від 1947 року, часу розділу Британської Індії і проголошення незалежного Пакистану, і до 1971 року, дати проголошення незалежності Східного Пакистану (Східної Бенгалії), як окремої країни Бангладеш.

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Пакистан — південноазійська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на північному заході — з Афганістаном (спільний кордон — 2670 км), на північному сході — з Китаєм (438 км), на сході — з Індією (3190 км), на заході — з Іраном (959 км). Загальна довжина державного кордону — 7257 км[1]. Пакистан на півдні омивається водами Аравійського моря Індійського океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1046 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)[6][1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час у Пакистані

Час у Пакистані: UTC+5 (+3 години різниці часу з Києвом)[7].

Геологія[ред. | ред. код]

Територія Пакистану лежить на кордоні двох літосферних плит, Євразійської та Індо-Австралійської, що проходить вздовж західного краю Індо-Гангської низовини.

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Пакистану багаті на ряд корисних копалин: природний газ, нафту, кам'яне вугілля, залізну руду, мідь, кам'яну сіль, вапняк[8].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Пакистану

Середні висоти — 900 м; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Чоґорі (К2, Годвін-Остен) (8611 м), це друга вершина у світі після Евересту. Друга найвища в країні вершина — гора Тірич-Мір. На більшій частині країни — гори систем Гіндукушу, Гімалаїв, Іранського нагір'я. На сході і південному-сході країни — рівнина в басейні річки Інд, на півдні, північному-сході та північному-заході — відроги Гімалаїв та гори Гіндукуш (висотою до 7690 м). На заході і південному-заході — Сулейманові гори, Макран та нагір'я Белуджистан.

Узбережжя[ред. | ред. код]

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови Пакистану

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Пакистану

Північ Пакистану лежить у субтропічному кліматичному поясі, південь — у тропічному[9]. Влітку на півночі переважають тропічні повітряні маси зі спекотною посушливою погодою, взимку — помірні, що приносять прохолоду[10]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу[10]. На півдні та узбережжі увесь рік панують тропічні повітряні маси[10]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури[10]. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми[10].

Пакистан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 246,8 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 202 тис. км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Пакистану

Річки країни належать басейну Аравійського моря Індійського океану. На заході, у Белуджистані, безстічні області солоних озер. Основні річки: Інд.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Пакистану

Болота[ред. | ред. код]

Докладніше: Болота Пакистану

Льодовики[ред. | ред. код]

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Пакистану

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Пакистану

Земельні ресурси Пакистану (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 35,2 %,
    • орні землі — 27,6 %,
    • багаторічні насадження — 1,1 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 6,5 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 2,1 %;
  • інше — 62,7 %[1].
Див. також: Ліси Пакистану

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Пакистану

У зоогеографічному відношенні південь країни (Белуджистан) відноситься до Ірано-Турецької провінції Середземноморської підобласті, а крайня північ (Кашмір) — до Нагірно-Азійської провінції Центральноазійської підобласті Голарктичної області; район Пенджабу відноситься до Індійської провінціїІндійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області[10].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Пакистан є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенції з охорони морських живих ресурсів[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: часті землетруси, особливо в горах на півночі й заході; повіді на Інді з липня по серпень[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Пакистану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Pakistan, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б Поспелов Е. М., 2005
  4. Атлас світу, 2005
  5. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 15 July. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Пакистан // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  10. а б в г д е ФГАМ, 1964
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]