Географія Сент-Люсії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Сент-Люсії Picto infobox map.png
Географічне положення Сент-Люсії
Географічне положення Сент-Люсії
Географічне положення
Континент Північна Америка
Регіон Вест-Індія
Координати 13°53′ пн. ш. 60°58′ зх. д. / 13.883° пн. ш. 60.967° зх. д. / 13.883; -60.967
Територія
Площа 616 км² (193-тє)
Морське узбережжя 158 км
Державний кордон 0 км
Рельєф
Тип гористий
Найвища точка гора Джимі (950 м)
Найнижча точка Карибське море (0 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка [[_]] ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси деревина, рекреаційні ресурси, пемза, мінеральні води, геотермальна енергія
Стихійні лиха тропічні циклони, активний вулканізм
Екологічні проблеми знеліснення, ерозія ґрунтів

Сент-Люсія — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Малих Антильських островів Карибського регіону . Загальна площа країни 616 км² (193-тє місце у світі), з яких на суходіл припадає 606 км², а на поверхню внутрішніх вод — 10 км²[1]. Площа країни приблизно дорівнює ¾ площі міста Києва.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Сент-Люсія (фр. Sainte-Lucie; англ. Saint Lucia)[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова, названого на честь святої Луції Сиракузької Христофором Колумбом, що відкрив його в день цієї святої, 13 грудня 1502 року.

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Сент-Люсія — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Острови лежать в групі Навітряних островів Малих Антильських островів[3]. Сент-Люсія на заході омивається водами Карибського моря, на сході — водами Атлантичного океану[3]. Загальна довжина морського узбережжя 158 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[4]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[4]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)[5][1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час у Сент-Люсії

Час у Сент-Люсії: UTC-4 (-6 годин різниці часу з Києвом)[6].

Геологія[ред. | ред. код]

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Сент-Люсії багаті на ряд корисних копалин: пісок, пемзу, мінеральні води, геотермальні джерела багаті на різноманітні хімічні елементи[7].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Сент-Люсії

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — гора Джимі (950 м).

Узбережжя[ред. | ред. код]

Острови[ред. | ред. код]

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Сент-Люсії

Територія Сент-Люсії лежить у тропічному кліматичному поясі[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[9]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[9]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[9]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[9].

Сент-Люсія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 30 км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Сент-Люсії

Річки країни належать басейну Атлантичного океану.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Сент-Люсії

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Сент-Люсії

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Сент-Люсії

Земельні ресурси Сент-Люсії (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 17,4 %,
    • орні землі — 4,9 %,
    • багаторічні насадження — 11,5 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 1 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 77 %;
  • інше — 5,6 %[1].
Див. також: Ліси Сент-Люсії

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Сент-Люсії

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Антильської підобласті Неотропічної області[9].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Сент-Люсія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: урагани; вулканічна активність[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Сент-Люсії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Saint Lucia, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б Атлас світу, 2005
  4. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  5. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 13 September. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Сент-Люсія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  9. а б в г д ФГАМ, 1964
  10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  11. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
  • (англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333. 

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]