Географія Сомалі

Географія Сомалі
Географічне положення Сомалі
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Східна Африка
Координати	10°00′ пн. ш. 49°00′ сх. д.
Територія
Площа	637,7 тис. км² (44-те)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	3025 км
Державний кордон	2385 км
Рельєф
Тип	низовинно-височинний
Найвища точка	гора Шимбіріс (2416 м)
Найнижча точка	Індійський океан (0 м)
Клімат
Тип	тропічний, субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка	Вебі-Шабелле ( км)
Найбільше озеро	[[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси	уранові руди, залізні руди, руди кольорових металів, гіпс, боксити, кам'яна сіль, вуглеводні
Стихійні лиха	посухи, пилові бурі, повіді
Екологічні проблеми	забруднення вод, перевипасання, опустелювання

Сомалі — східноафриканська країна, що знаходиться на крайньому сході континенту, на Африканському розі . Загальна площа країни 637 657 км² (44-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 627 337 км², а на поверхню внутрішніх вод — 10 320 км². Площа країни трохи більша за площу території України.

Етимологія

Офіційна назва — Федеративна Республіка Сомалі, Сомалі (араб. الصومال — ель-Сумаль; сом. Soomaaliya). Назва країни походить від назви місцевих жителів, сомалійців, тобто Країна сомалійців. Походження етноніму неясне. Існують різні припущення походження назви. Від кушитського слова, що означає темний або чорний, і вказує на колір шкіри народу. Від місцевої фрази «соо маал» — йти доїти, що вказує на заняття сомалійців, тваринництво. Від імені стародавнього легендарного патріарха Самаале (Samaale), від якого, ніби, безпосередньо походять сомалійці. Колишні назви: Республіка Сомалі, Демократична Республіка Сомалі.

Географічне положення

Карта Сомалі від ООН (англ.)

Порівняння розмірів території Сомалі та США

Сомалі — східноафриканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на північному заході — з Джибуті (спільний кордон — 61 км), на заході — з Ефіопією (спільний кордон — 1640 км), на півдні — з Кенією (спільний кордон — 684 км). Загальна довжина державного кордону — 2385 км. Сомалі на півночі омивається водами Аденської затоки, на сході й півдні відкритими водами Індійського океану. Загальна довжина морського узбережжя 3025 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя.

Час

Час у Сомалі: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом).

Геологія

Геологічно територія Сомалі належить до давньої Нубійсько-Аравійської платформи, утвореної переважно докембрійськими кристалічними породами. Тут поширені також осадові товщі мезозою та кайнозою.

Рельєф

Рельєф Сомалі є переважно рівнинним і платоподібним, але на півночі простягаються гори. На півночі розташовані гірські хребти Огаден і Кальмандул, висоти яких сягають 2000—2400 м. Центральну частину країни займає плато з висотами 300—600 м, що переходить у степові простори та напівпустелі. На півдні спостерігається поступове зниження рельєфу до прибережної низовини.

Середні висоти — 41(0 м; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Шимбіріс (2416 м).

• 
  Рельєф Сомалі
• 
  Гіпсометрична карта Сомалі
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Нааса-Габлуд

Клімат

Більша частина території Сомалі лежить у субекваторіальному кліматичному поясі, північне узбережжя — у тропічному. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній, на півночі спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Зволоження недостатнє, на півночі посушливий клімат. У теплий сезон з океану можуть надходити шторми, що приносять зливи.

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Сомалі (за Кеппеном)

Клімат Сомалі
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	28	28	34	38	40	40	40	30	30	30	30	30	30
Середній мінімум, °C	15	15	15	15	15	15	15	15	15	15	15	15	15
Норма опадів, мм	40	40	40	40	40	40	50	50	40	40	40	40	500
Джерело: Somalia – Climate, 14 травня 2009 року.

Сомалі від 1 квітня 1964 року є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Гідрографічна мережа Сомалі розвинена слабко через посушливий клімат. Основними річками є Джубба та Вебі-Шебелле, що беруть початок в Ефіопії. Джубба впадає в Індійський океан. Вебі-Шебелле в посушливі роки не доходить до океану, зникаючи в пісках. Більшість інших річок — сезонні, заповнюються лише під час дощів. Важливу роль відіграють підземні води, колодязі та артезіанські свердловини. Водні ресурси вкрай обмежені, що значно ускладнює розвиток сільського господарства.

• 
  Річки Сомалі
• 
  Сточище Вебі-Шабелле

Річки

Річки країни належать басейну Індійського океану.

Ґрунти

Ґрунтовий покрив Сомалі різноманітний, але загалом бідний. Найбільш поширеними є напівпустельні та пустельні ґрунти. Для центральних районів характерними є саванно-степові ґрунти. У долинах річок Джубба і Вебе-Шебелле поширені найбільш родючі алювіальні ґрунти, що активно використовуються для землеробства (лише 2 % території країни). Сильна ерозія та процеси опустелювання призводять до деградації ґрунтів.

Рослинний світ

За флористичним районуванням світу Сомалі належить до Судано-Замбезійської області Африканського підцарства Палеотропічного флористичного царства. Різноманітність флори Сомалі обмежується суворим кліматом. Тим не менше, флора квіткових рослин країни нараховує близько 3000 видів, серед яких близько 500 ендеміків і реліктів.

Рослинність країни характеризується саванами, колючими чагарниками та напівпустельними формаціями. У північних районах поширені сухі колючі чагарники та акацієві зарості, у центральних — саванно-степові угруповання з домінуванням трав (індійська трава, слонова трава). У південних районах та долинах річок звичайними ландшафтами є зрошувані ділянки з культурними рослинами (банани, цукрова тростина, сорго, кукурудза), у прибережній смузі — кокосові плантації та мангрові зарості.

Тваринний світ

Фауна Сомалі типова для Східної Африки, хоча через антропогенний вплив значна частина великих ссавців зникла. Серед ссавців характерними є газелі, антилопи, зебри, дикі віслюки, шакали, гієни, леопарди. Орнітофауна представлена понад 700 видами птахів, у тому числі страусами, орлами, фламінго. Численними є ящірки та змії, у річках — крокодили. Досить багатою є морська фауна, представлена значною кількістю видів риб; серед коралових рифів трапляються морські черепахи. Наразі багато видів тварин перебувають під загрозою зникнення через браконьєрство, деградацію середовища та кліматичні зміни.

Зоогеографічно територія країни належить до Східноафриканської підобласті Ефіопської області.

Стихійні природні явища

Посуха 2016 року і спричинені нею міграції населення

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

• повторювані посухи;
• часті пилові бурі на сході влітку;
• повіді під час сезону дощів.

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Надра Сомалі багаті на ряд корисних копалин: уранові руди, залізну руду, олово, гіпс, боксити, мідь, кам'яну сіль, природний газ, нафту.

Водні ресурси

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 14,7 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 2 тис. км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси

Земельні ресурси Сомалі (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 70,3 %,
  • орні землі — 1,8 %,
  • багаторічні насадження — 0 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 68,5 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 10,6 %;
• інше — 19,1 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• посухи, що призводять до періодичного голоду;
• забруднення вод, що призводе до поширення інфекційних хвороб;
• знеліснення;
• перевипасання;
• ерозію ґрунтів;
• спустелювання.

Сомалі є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару.

Ландшафти і фізико-географічне районування

Сомалі відзначається надзвичайною природною специфікою. Її географічне положення між Аденською затокою на півночі та Індійським океаном на сході визначає кліматичні, ґрунтові та біогеографічні особливості. Рельєф країни представлений поєднанням прибережних низовин, плато, нагір'їв та гірських хребтів, що разом з іншими природними чинниками зумовлює різноманітність ландшафтів і наявність певної висотної поясності.

Ландшафти Сомалі належать до двох типів ландшафтів — тропічних пустельних і саванних північноафрианських (підтип: опустелені). Вони представлені 6 групами ландшафтів: 1 — низовинні приморські акумулятивні рівнини; 2 — низовинні й височинні алювіальні та озерно-алювіальні внутрішньоконтинентальні рівнини; 3 — височинні ступінчасті пластові рівнини на континентальних мезозойських і кайнозойських відкладах; 4 — височинні аридно-денудаційні вапнякові рівнини; 5 — високі цокольні рівнини на кристалічній основі Африканської платформи; 6 — цокольні глибові нагір'я на кристалічній основі Африканської платформи.

Більшу частину території країни займають пустельні ландшафти (узбережжя Аденської затоки, північні та східні райони). У центральній і південній частині країни поширені савани, які займають більшість низовин. У північних горах збереглися осередки вічнозелених лісів і рідколісся. Узбережжя Індійського океану відрізняється піщаними пляжами, дюнами, лагунами, мангровими лісами та кораловими рифами.

За фізико-географічним районуванням світу Ефіопія належить до Абессомалійської фізико-географічної країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру, територію Сомалі можна поділити на 4 фізико-географічні області.

• Північна нагірна область. Охоплює Сомалійське плато з прибережною смугою, розташовану вздовж узбережжя Аденської затоки. Висоти сягають 2000—2400 м (гори Кал Мадо). Клімат від сухого пустельного біля узбережжя до більш вологого гірського. Більшість річок півночі — тимчасові водотоки, які течуть переважно в періоди сильних дощів. Ландшафти представлені гірськими пустелями, напівпустелями, вище — саванно-лісовими комплексами.
• Центральна височинна область. Займає плато Огуен, яке простягається в центрі країни. Рельєф представлений хвилястими рівнинами з численними кам'янистими ділянками, сухими долинами та ваді. Опадів дуже мало. Рослинність дуже бідна. Ландшафти пустельні та напівпустельні з домішкою саван.
• Південна низовинна область. Простягається вздовж річок Джубба і Вебі-Шебелле. Тут сформовані родючі алювіальні ґрунти, що підтримують землеробство. Ландшафти представлені саванами, річковими долинами та оазисними комплексами.
• Східна узбережна область. У вигляді вузької прибережної смуги тягнеться уздовж Індійського океану. Клімат дуже спекотний і сухий. Ландшафти представлені піщаними пустелями, лагунами, пляжами, дюнами, мангровими заростями та кораловими рифами.

У межах гірських районів Сомалі чітко простежується висотна поясність, зумовлена значними перепадами абсолютних висот — від рівня моря до понад 2400 м:

• нижній пояс (до 1000 м; пустельно-напівпустельні ландшафти з рідкими ксерофітними чагарниками, колючими акаціями та багаторічними злаками);
• середній пояс (1000—1800 м; більш розвинена савана й чагарники з поодинокими деревами акації, мирту, баобабу);
• верхній пояс (понад 1800 м; гірські рідколісся, чагарники, гірські луки).

Див. також

• Східна Африка
• Сомалійський півострів
• Абессомалія

Література

Українською

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
• Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
• Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с.
• Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8
• Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7
• Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
• Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7
• Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
• Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів : Підручник. У 2-х част. Ч. 2. — Львів : Вид-во ЛНУ, 2010. — 286 с
• Сомалі // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8
• Шищенко П. Г., Голубцов В. М. Природні зони світу : Навч. посібник. — К. : Либідь, 2006. — 256 с. — ISBN 966-06-0405-4
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Сомали // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К-Я. — 671 с.
• (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Добровольский В. В. География почв с основами почвоведения : Учеб. пособие. — М. : Просвещение, 1976. — 288 с.
• (рос.) Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
• (рос.) Сомали // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

• Вікісховище : Атлас Сомалі.
• Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021
• Карти Сомалі : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Somalia : [англ.] : [арх. 18 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 September. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Сомалі : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.