Географія Тайваню

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Тайваню M:
Географічне положення Тайваню
Географічне положення Тайваню
Географічне положення
Континент Азія
Регіон Східна Азія
Координати 23°30′ пн. ш. 121°00′ сх. д. / 23.500° пн. ш. 121.000° сх. д. / 23.500; 121.000
Територія
Площа 35 980 км² (139-те)
 • суходіл 89,6 %
 • води 10,4 %
Морське узбережжя 1,56 тис. км
Державний кордон 0 км
Рельєф
Тип гористий
Найвища точка гора Юйшань (3952 м)
Найнижча точка Південнокитайське море (0 м)
Клімат
Тип субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка [[_]] ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси кам'яне вугілля, вуглеводні, будівельні матеріали, родючі ґрунти
Стихійні лиха землетруси, тропічні циклони,
Екологічні проблеми забруднення повітря, забруднення вод, радіоактивне забруднення

Про головний острів країни див. Тайвань.

Республіка Китай, Тайвань — східноазійська країна, що знаходиться поблизу східних берегів континенту [⇨]. Загальна площа країни 35 980 км² (139-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 32 260 км², а на поверхню внутрішніх вод — 3 720 км²[1]. Площа країни трохи більша за площу Січеславської області України.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Китайська Республіка, Тайвань (кит. 臺灣; тайванська Tâi-oân)[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова, що перекладається як «прибережні тераси»[3]. Цю назву стали застосовувати голландські мореплавці з XVII століття. Колишню назву острову, Формоза (порт. Formosa), дали португальські мореплавці, що відкрили його 1516 року. Вона перекладається як «чудовий»[3].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Тайвань — східноазійська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Тайвань на південному заході омивається водами Південнокитайського моря, на півночі — Східнокитайського, на сході безпосередньо водами Тихого океану[4]. На заході Тайвань відділений від материка Тайванською протокою[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1,56 тис. км[1]. Острів витягнутий з півночі на південь на 394 км, ширина близько 140 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[6][1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час на Тайвані

Час на Тайвані: UTC+8 (+6 годин різниці часу з Києвом)[7].

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія Тайваню

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Тайваню багаті на ряд корисних копалин: кам'яне вугілля, природний газ, вапняк, мармур, азбест[8].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Див. також: Вулкани Тайваню

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Тайваню

Середні висоти — 1150 м; найнижча точка — рівень вод Південнокитайського моря (0 м); найвища точка — гора Юйшань (3952 м). Уздовж всього острова тягнуться вкриті лісами Тайванські гори (найвища точка — гора Юйшань, 3952 м); на півночі — група згаслих вулканів, на заході — прибережна рівнина (тут проживає 90 % населення острова).

Узбережжя[ред. | ред. код]

Східні береги часто обривисті, західні пологі.

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови Тайваню

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Тайваню

Територія Тайваню лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[9]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[10]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[10]. Зволоження достатнє. У літньо-осінній період (серпень-вересень) з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони[10]. Сума опадів на рівнинній частині — 1500—2500 мм, в горах понад 5000 мм. В серпні і вересні часті тайфуни. На Тайвані з червня по серпень триває сезон дощів, під час якого на півдні випадає 90 % річної суми атмосферних опадів. Для північної частини острова характерна висока хмарність протягом усього року.

Тайвань не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO)[11].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 67 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 3820 км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Тайваню

Річки країни належать басейну Тихого океану. Річки острова гірські і багатоводні. Використовуються для зрошення і гідроенергетики.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Тайваню

Болота[ред. | ред. код]

Докладніше: Болота Тайваню

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Тайваню

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Тайваню

Вологі тропічні ліси з великою видовою різноманітністю (понад 3000 видів, з яких понад 1500 ендемічні —  Chamaecyparis formosensis, ялиця Кавакамі (Abies kawakamii), Cinnamonum camphora). На нижніх частинах схилів — вологі вічнозелені ліси з панданусів, пальм, бамбуку, ліан; вище — широколистяні листопадні і змішані ліси з камфори, кипарисів, ялини, ялиці, деревовидних папоротей, та ін. На висоті 3300 м ліси заміщаються поясами кущів рододендрону і високогірними луками. Прибережні рівнини зайняті полями рису, батату, плантаціями цукрового очерету, ананасів та ін. Уздовж узбережжя — місцями мангрові ліси.

Земельні ресурси Тайваню (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 22,7 %,
    • орні землі — 16,9 %,
    • багаторічні насадження — 5,8 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — NA;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — NA;
  • інше — 77,3 %[1].
Див. також: Ліси Тайваню

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Тайваню

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Індокитайської провінції Індійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області[10].

Охорона природи[ред. | ред. код]

На острові налічується 17 заказників, 20 біосферних заповідників, 8 національних парків:

  1. Янміншань
  2. Юйшань
  3. Тароко
  4. Кендін
  5. Сюеба
  6. Шейпа
  7. Цзіньмень
  8. Тайдун.

Створено 34 лісових резерватів (загальною площею 452 тис. га); 13 особливих ландшафтних зон: Північного узбережжя, Північно-Східного узбережжя, Східного узбережжя, затоки Дапен, Маулін, Сіраю, гори Алішань, Жіюетань (Озеро Сонця і Місяця), Південного узбережжя, Острови Пенху, Східна рифтова долина Хуадун, гори Саншань, Островів Мацзу.

Республіка Китай не є учасником міжнародних угод з охорони навколишнього середовища, через свій міжнародний статус[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія Тайваню

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Тайваню можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Taiwan, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б Поспелов Е. М., 2005
  4. а б Атлас світу, 2005
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 19 June. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Китай // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  10. а б в г ФГАМ, 1964
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]