Географія України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія України M:
Географічне положення України
Географічне положення України
Географічне положення
Континент Євразія
Регіон Східна Європа
Координати 49°00′ пн. ш. 32°00′ сх. д. / 49.000° пн. ш. 32.000° сх. д. / 49.000; 32.000
Територія
Площа 603,6 тис.[1] км² (46-те)
 • суходіл 98 %
 • води 2 %
Морське узбережжя 2782 км
Державний кордон 6994[2] км
Рельєф
Тип рівнинний
Найвища точка гора Говерла (2061 м)
Найнижча точка Куяльницький лиман (-5 м)
Клімат
Тип помірний
Внутрішні води
Найдовша річка Дніпро (1095 км)
Найбільше озеро Ялпуг (149 км²)
Інше
Природні ресурси залізні руди, кам'яне вугілля, руди кольорових металів, вуглеводні, кам'яна сіль, сірка, графіт, каолін, ртуть, деревина, родючі ґрунти
Стихійні лиха повіді, паводки, приморозки
Екологічні проблеми забруднення повітря, забруднення вод, радіоактивне забруднення (ЧАЕС)

Україна — східноєвропейська країна, що знаходиться на південному сході континенту . Загальна площа країни 603 550 км² (46-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 579 330 км², а на поверхню внутрішніх вод — 24 220 км²[3]. Площа країни трохи менша за площу території американського штату Техас.

Назва[ред. | ред. код]

Топонім Україна вперше згадується в Київському літописі під 1187 роком. Існує декілька гіпотез походження назви:

  • український лексикограф Борис Грінченко у своєму Словникові української мови першим значенням слова Україна дає країна[4];
  • український славіст, мовознавець Ярослав Рудницький навів декілька значень назви Україна (Вкраїна, Укра́їна, Укра́йна)[5]:
    • 1) «прикордонна земля»,
    • 2) «будь-яке відокремлене місце»,
    • 3) «країна в цілому»;
  • за Максом Фасмером, від давньорус. оукраина — прикордонна місцевість[6];
  • Сергій Шелухін вважав, що назва «Україна» утворена від дієслова украяти, відрізати й означає «відділений шматок землі», «відділена частина території племені». У часи розпаду Київської Русі на окремі незалежні землі слово «україна» набуло нового значення — «князівство». Зокрема, у літописах зафіксовані Переяславська україна, Галицька україна, Волинська україна, Чернігівська україна, Київська україна та ін.[7];
  • деякі сучасні українські дослідники виводять назву від слова край, що первинно означало рідний край, країна, земля[8].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Україна — східноєвропейська країна, що межує з сімома іншими країнами: на півночі — з Білоруссю (1111 км), на сході — з Російською Федерацією (спільний кордон — 1944 км), на південному заході — з Молдовою (1202 км) і Румунією (601 км), на заході — з Польщею (535 км), Угорщиною (128 км) і Словаччиною (97 км). Загальна довжина державного кордону — 5618 км[3]. Україна на півдні омивається водами Чорного, на південному сході — Азовського морів Атлантичного океану[9][10]. Загальна довжина морського узбережжя 2782 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[11]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — до глибин 200 м, або технічної можливості освоєння (стаття 76)[12][3].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Україна лежить між 52°22′46′′ і 44°23'11′′ паралелями північної широти, 22°08'13" і 40°13'40" меридіанами східної довготи.

Крайні пункти України

Крайні географічні точки:

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час в Україні

Час в Україні: UTC+2[14]. Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад. На тимчасово окупованих Росією територіях півострова Крим, частин Донецької і Луганської областей діє московський час UTC+4.

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія України

Україна — унікальна мінерально-сировинна держава, багатства надр якої зумовлені особливостями геологічної будови її території. У межах країни розповсюджені всі основні геоструктурні зони земної кори: платформні, геосинклінальні і перехідні між ними області — крайові прогини[15].

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Різноманітність різних геолого-структурних умов і величезний діапазон часу (більш 2,5 млрд років) протягом багатьох епох визначили формування практично всіх видів корисних копалин, в тому числі цілого ряду великих і дуже великих по запасам родовищ вуглеводневої сировини і твердих корисних копалин[15].

З унікальною (в металогенічному відношенні) структурою — Українським щитом, зв'язана більшість родовищ металевих корисних копалин і, в першу чергу, найбільший Криворізький залізорудний басейн, комплексні корінні родовища ільменіт-апатитових руд, родовища інших кольорових, благородних і рідкісних металів[15].

У платформному чохлі, що перекриває кристалічний фундамент, розміщені великі поклади марганцевих руд Нікопольского басейну, комплексні ільменіт-рутил-цирконієвих руд Середнього Придніпров'я, а також родовища урану, унікальні за якістю і запасам родовища каолінів, бентонітових, вогнетривких і тугоплавких глин, бурого вугілля і багатьох інших видів корисних копалин[15].

У Дніпровсько-Донецькій металогенічній провінції залягають родовища газу, нафти, газоконденсату, кам'яної солі, гіпсу. В південній частині провінції знаходиться Донецька складчаста споруда з найбільшим однойменнім кам'яновугільним басейном, а також родовища ртуті, кам'яної солі, вогнетривких і тугоплавких глин. У вугіллях Донбасу зосереджені трильйони кубічних метрів метану[15].

На шельфі Азовського і Чорного морів розвідані родовища вуглеводневої сировини і ведеться активний пошук нових їх покладів.

У межах Українського щита, Донецької складчастої споруди і Карпатської складчастої області виявлені 6 золоторудних районів з ресурсним потенціалом в декілька тисяч тон золота при середньому змісті 6-8 г/тонн[15].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Див. також: Вулкани України

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф України

Більша частина території України має рівнинний характер, середні висоти — 175 м. Гори знаходяться тільки на заході (Карпати) та на крайньому півдні (Кримські). Найнижча точка — рівень вод Чорного моря (0 м); найвища точка — гора Говерла (2061 м) у масиві Чорногора, у Карпатах. Рівнинні простори країни, що становлять південно-західну частину Східноєвропейської рівнини, за своїм рельєфом неоднорідні. Тут можна виділити височини та низовини, утворення яких обумовлене переважно нерівностями кристалічного фундаменту Руської платформи, яка залягає в фундаменті Руської рівнини. Височини пов'язані головним чином з Українським кристалічним масивом.

У межах України розташовані такі височини: в західній частині Волино-Подільська, Придніпровська, в східній частині Приазовська, Донецький кряж та південно-західні відроги Середньо-Руської височини.

Найбільші низовини: Поліська низовина на півночі, Причорноморська на півдні та Придніпровська, що простягається в середній частині лівобережжя Дніпра.

Моря[ред. | ред. код]

Територію України омивають Чорне та Азовське моря. До басейнів цих морів належать більшість (близько 96 % території країни) річок країни.

Узбережжя[ред. | ред. код]

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови України

Астроблеми[ред. | ред. код]

На території України знайдено 8 вибухових кратерів, що утворилися у наслідку падіння небесних тіл. Всі кратери, за виключенням Іллінецького, є похованими під товщею осадових порід, їх дослідження велося за допомогою свердловин.

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат України

Кліматичні умови в Україні визначаються у першу чергу її географічним розташуванням. Вони також формуються внаслідок взаємодії таких факторів, як сонячна радіація, циркуляційні процеси в атмосфері, підстильною земною поверхнею. Завдяки взаємодії всіх цих факторів, формуються загальні риси клімату України. Територія України лежить у помірному кліматичному поясі перехідного від морського до континентального типу[16]. превалюють помірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос[17]. Значні сезонні амплітуди температури повітря, особливо на півдні й сході. Зволоження нестійке, нерівномірне за сезонами, взимку сніговий покрив; на півдні й сході максимум опадів припадає на літо, можлива посуха[17].

У цілому клімат України[18] помірно континентальний, лише на Південному березі Криму — субтропічний. Загальна закономірність кліматичних умов полягає в зростанні континентальності з заходу на схід та близької до широтної зональності розподілу температур, вологості та опадів.

Зими на заході України помітно м'якіші, аніж на сході. Влітку, натомість, на сході спостерігаються більш високі середні температури, аніж на заході.

Середньорічна температура коливається від +5,5 — +7 °C на півночі до +11° — +13 °C на півдні. Середня температура в січні, найхолоднішому місяці, становить від −3 °C на південному заході (в Криму — від −1 °C до +4 °C) до −8° C на північному сході. Середня температура в липні, найтеплішому місяці, коливається від +23° C на південному сході до +18 °C на північному заході.

Кількість опадів в теплий сезон в середньому в два-три рази вища, ніж в холодний. Максимум спостерігається в липні та червні, а мінімум припадає на лютий. Сніг випадає найчастіше пізно в листопаді або рано в грудні.

Максимальна абсолютна кількість опадів припадає на Карпати, де може досягати 1 200 міліметрів. Мінімальна — на узбережжя Чорного та Азовського морів, а також степи Криму, де випадає менше 400 мм опадів на рік.

Клімат Києва
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 11,1 17,3 22,4 30,2 33,6 35,0 39,4 39,3 33,8 27,9 23,2 14,7 39,4
Середній максимум, °C −0,9 0,0 5,6 14,0 20,7 23,5 25,6 24,9 19,0 12,5 4,6 0,0 12,5
Середня температура, °C −3,5 −3 1,8 9,3 15,5 18,5 20,5 19,7 14,2 8,4 1,9 −2,3 8,4
Середній мінімум, °C −5,8 −5,7 −1,4 5,1 10,8 14,2 16,1 15,2 10,2 4,9 −0,3 −4,6 4,9
Абсолютний мінімум, °C −31,1 −32,2 −24,9 −10,4 −2,4 2,4 5,8 3,3 −2,9 −17,8 −21,9 −30 −32,2
Норма опадів, мм 36 39 37 46 57 82 71 60 57 41 50 45 621
Джерело: Погода и климат

Україна є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[19].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 139,6 км³[3]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 21,67 тис. км² зрошуваних земель[3]. Річкова мережа країни належить басейнам Чорного і Азовського морів, на крайньому заході (4 % території країни) — Балтійського (басейн Західного Бугу) Атлантичного океану.

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки України

Річкова мережа країни складається з річкових систем Дніпра, Дуная, Дністра, Південного Буга, Західного Буга, Сіверського Дінця та річок чорноморського та азовського узбереж.

За величиною басейну, довжиною, водністю та гідроенергетичним потенціалом, всі річки України поділяються на великі, середні та малі. До великих відносять Дніпро, Дунай, Дністер, Сіверський Донець, Південний Буг, Прип'ять, Десну. Всі інші відносяться до середніх або малих. На території України налічується близько 23 тис. водотоків, з них 2938 водотоків довжиною від 10 км та більше, а також 116 — довжиною понад 100 км.

Розвиток річкової мережі на території України та її щільність різняться в різних частинах у зв'язку з неоднорідністю кліматичних, геологічних та інших факторів. Найбільша річкова мережа — в Карпатах (до 1,10 км/км²) та на Донецькому кряжі (до 0,5 км/км²). В деяких районах південної частини наближається до нуля.

Вода великих річок прісна, мінералізація становить 300—600 мг/дм³. Мінералізація води середніх і малих річок півночі України коливається між 200 і 500 мг/дм³. Вона зростає у південному і східному напрямі. Найбільше мінералізовані води річок Приазов'я (понад 2000 мг/дм³) і річки між Дунаєм і Дністром, а найменше — Карпат (нижче 100 мг/дм³).

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера України

На території України понад 3 тисячі природних озер. Переважно це невеликі озера (0,01 — 0,1 км²), 30 озер мають площу до 10 км² і більше, 13 — понад 50 км².

Найбільше природне озеро України оз. Ялпуг (Одеська обл.), його площа 149 км².

Найглибше природне озеро України оз. Світязь (Шацькі озера, Волинська обл.), його глибина 54.4 м.

Водосховища[ред. | ред. код]

На території України налічується 1103 водосховища[20] . Вони утримують 55315,8 млн м³ води (величина повного об'єму), зокрема 8565,8 млн м³ — без 6-и водосховищ Дніпровського каскаду та 2-х Дністровських водосховищ (головного та буферного). В цілому, всі водосховища утримують об'єм води, що перевищує середній річний стік Дніпра.

Найбільші водосховища (загалом шість — Київське, Канівське, Кременчуцьке, Кам'янське, Дніпровське, Каховське) створено на Дніпрі з 30-х по 70-і роки ХХ ст. На початку 80-х років було створено Дністровське водосховище. Значно меншими є водосховища у басейнах річок Південний Буг, Сіверський Донець та інш.

Стави[ред. | ред. код]

Докладніше: Стави України

На річках і струмках України створено понад 49 400 ставків[20] загальною площею понад 2890 км². Вони утримують понад 3969 млн м³ води.

Найбільше ставків на Східному Поділлі (зокрема у Вінницькій області — близько 4850) і на Придніпровській височиніДніпропетровській області — 3292).

Найменше ставків у Карпатському регіоні (у Закарпатській області — 584) та Луганщині — 360.

Болота[ред. | ред. код]

Докладніше: Болота України

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти України

На території України виділяють поліську, лісостепову і степову ґрунтові зони, а також карпатську і кримську гірські області:

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора України

Земельні ресурси України (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 71,2 %,
    • орні землі — 56,1 %,
    • багаторічні насадження — 1,5 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 13,6 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 16,8 %;
  • інше — 12 %[3].
Див. також: Ліси України

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна України

У зоогеографічному відношенні захід і північ території країни відноситься до Європейської лісової провінції Циркумбореальної підобласті, схід і південь, окрім гірського Криму — до Казахстано-Монгольської провінції Центральноазійської підобласті Голарктичної області[17].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Україна є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[3]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані окремі протоколи міжнародні угоди щодо транскордонного забруднення повітря (CLRTAP)[3].

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія України

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Охорона природи[ред. | ред. код]

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію України можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Регіони України» 2012. Частина І с. 21
  2. Статистичний збірник «Україна у цифрах 2011» 2012.
  3. а б в г д е ж и к Ukraine, Geography. Factbook
  4. Грінченко Б. Д. Словарь української мови: У 4-х т. — Київ, 1909 — Т. 4. — С. 330.
  5. Етимологічний словник української мови Я. Рудницького. Вінніпеґ-Оттава, 1962—1982. — Т. 2. — С. 1075.
  6. (рос.) Этимологический словарь Фасмера.
  7. Шелухінn С. Назва України // Хроніка 2000. — 1992. — № 2. — С. 50-63.
  8. Єрмоленко Світлана. У власних назвах — Історія України.
  9. Атлас світу, 2005
  10. Атлас. Фізична географія України, 2014
  11. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  12. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  13. Наказ Державного комітету природних ресурсів України «Щодо уточненого місцезнаходження географічного центру України».
  14. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 22 April. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  15. а б в г д е Україна // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  16. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  17. а б в ФГАМ, 1964
  18. Клімат України. 
  19. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  20. а б Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с. ISBN 978-965-098-2
  21. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]