Географія Філіппін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Філіппін Picto infobox map.png
Географічне положення Філіппін
Географічне положення Філіппін
Географічне положення
Континент Азія
Регіон Південно-Східна Азія
Координати 13°00′ пн. ш. 122°00′ сх. д. / 13.000° пн. ш. 122.000° сх. д. / 13.000; 122.000
Територія
Площа 300 000 км² (73-тє)
 • суходіл 99,4 %
 • води 0,6 %
Морське узбережжя 36,29 тис. км
Державний кордон 0 км
Рельєф
Тип гористий
Найвища точка гора Апо (2954 м)
Найнижча точка Філіппінське море (0 м)
Клімат
Тип субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка Кагаян (505 км)
Найбільше озеро Бай (950 км²)
Інше
Природні ресурси деревина, вуглеводні, руди кольорових металів, срібло, золото, кам'яна сіль
Стихійні лиха тропічні циклони, зсуви ґрунту, активний вулканізм, землетруси, цунамі
Екологічні проблеми знеліснення, ерозія ґрунтів, забруднення повітря

Філіппіни — південносхідноазійська острівна країна, що займає великий архіпелаг поблизу південно-східного узбережжя континенту . Загальна площа країни 300 000 км² (73-тє місце у світі), з яких на суходіл припадає 298 170 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 830 км²[1]. Площа країни вдвічі менша за площу України, трохи більша за площу штату Аризона.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Республіка Філіппіни, Філіппіни (ісп. Republika ng Pilipinas, Pilipinas; тагал. Pilipinas)[2]. Назва країни походить від назви однойменного архіпелагу Філіппінські острови. Спочатку іспанський дослідник і мореплавець Руї Лопес де Вільялобос під час експедиції 1543 року на честь тодішнього астурійського принца, майбутнього іспанського короля Філіпа II назвав Філіппінськими (ісп. Las Islas Filipinas) лише два острови — Лейте і Самар[3]. Згодом це ім'я поширилось на весь архіпелаг, який був відкритий 1521 року Фернаном Магелланом під час його навколосвітньої подорожі і названий островами Сан-Лазаро (ісп. San Lázaro), на честь християнського свята Святого Лазаря[4][5][3]. На іспанських картах також використовувалась назва Західні острови (ісп. Islas del Poniente)[6][7][8]. Під час філіппінської революції, було проголошено про створення Філіппінської республіки (ісп. República Filipina). У період іспано-американської та філіппінсько-американської війн американська колоніальна адміністрація використовувала термін Філіппінські острови Philippine Islands. Під час американського панування стала стверджуватися сучасна назва Філіппіни[9].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Філіппіни — південносхідноазійська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Філіппіни заході омиваються водами Південнокитайського моря, на сході — Філіппінського, на південному заході — водами моря Сулу, на півдні — моря Сулавесі Тихого океану[10]. Філіппіни займають територію, яка тягнеться з півночі на південь на 1850 км. Архіпелаг знаходиться на відстані близько 800 км від материка, на півночі від нього острів Тайвань (острів), на південний захід — острів Калімантан Малайського архіпелагу (Індонезія). Загальна довжина морського узбережжя 36,29 тис. км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 100 морських миль від прямих ліній архіпелажних вод (межі яких було визначено договором 1898 року, продовжено в Південнокитайське море наприкінці 1970-х років на 285 морських миль[11]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км)від узбережжя. Континентальний шельф — до глибини можливої експлуатації[12][1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час у Філіппінах

Час у Філіппінах: UTC+8 (+6 годин різниці часу з Києвом)[13].

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія Філіппін

Острівні дуги Філіппін утворені гребеневими ділянками підводного підняття і відрізняються гірським рельєфом. Особливо це виражене на Лусоні, де простежуються два, а місцями три субмеридіональні хребти середньою висотою близько 1800 м і максимальною 2934 м (гора Пулог). Аналогічна система субмеридіональних хребтів виражена на острові Мінданао з найвищою вершиною країни — вулканом Апо. Всі ці гірські структури є складовою частиною смуги діючих вулканів Тихого океану, що протягся в крайовій зоні й іменується Тихоокеанським вогняним кільцем. Біля східних берегів Мінданао простягається Філіппінський жолоб, з максимальною глибиною 10 340 м — западина Галатея.


Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Філіппін багаті на ряд корисних копалин: нафту, нікель, кобальт, срібло, золото, кам'яну сіль, мідь[14].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

На острові Лусон нараховують близько 20 вулканів, що періодично вивергаються.

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Філіппін

Філіппіни — переважно гірська країна, гори займають близько ¾ поверхні. Середні висоти — 442 м; найнижча точка — рівень вод Філіппінського моря (0 м); найвища точка — гора Апо (2954 м).

Між гірськими хребтами розташовані густо заселені рівнини і річкові долини. До найбільших із них належать: на острові Лусон долина річки Кагаян (на північному сході), Центральна рівнина і рівнина Біколь (на південному сході); на острові Мінданао — долини річок Агусан (на сході) і Мінданао (на південному заході); на острові Панай — Центральна рівнина. Крім того, вздовж берегів більшості островів простяглися вузькі прибережні рівнини.

Узбережжя[ред. | ред. код]

Берегова лінія Філіппін є однією з найдовших серед країн світу.

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови Філіппін

Філіппінський архіпелаг складається з 7641 острова[15]. 11 найбільших островів займають 94 % загальної площі країни. Найбільший з цих островів — Лусон, площею близько 105 тис. км². Другий за величиною острів Мінданао має площу близько 95 тис. км². Архіпелаг умовно можна поділити на три групи островів:

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Філіппін

Територія Філіппін лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[16]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[17]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[17]. Зволоження достатнє. У літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони (тайфуни)[17]. Клімат Філіппін через сильну розчленованість рельєфу, різну експозицію схилів щодо вологих мусонних потоків і трас тропічних циклонів, неоднакову міру віддаленості місцевості від океану, досить неоднорідний і сильно залежить від місцевості.

Філіппіни є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[18].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 479 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 16,27 тис. км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Філіппін

Річки країни належать басейну Тихого океану. Найбільші річки країни: Кагаян, Пампанга і Агно на Лусоні; Агусан і Мінданао з її головною притокою Пулангі на острові Мінданао. Невелика річка Пасиг на острові Лусон, що витікає з озера Бай, тече через Манілу, має важливе значення для перевезення вантажів.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Філіппін

Болота[ред. | ред. код]

Докладніше: Болота Філіппін

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Філіппін

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Філіппін

Земельні ресурси Філіппін (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 41 %,
    • орні землі — 18,2 %,
    • багаторічні насадження — 17,8 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 5 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 25,9 %;
  • інше — 33,1 %[1].
Див. також: Ліси Філіппін

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Філіппін

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Філіппінської провінції Малайської підобласті Індо-малайської області[17].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Філіппіни є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані окремі протоколи міжнародні угоди щодо: транскордонного забруднення повітря (CLRTAP)[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія Філіппін

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: країна лежить на шляху проходження тайфунів (15 за рік, з яких 5-6 досить руйнівні); зсуви ґрунту; активний вулканізм, найбільш активний вулкан Майон (2462 м) власним виверженням 2009 року спричинив евакуацію 33 тис. місцевих мешканців; руйнівні землетруси; цунамі[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Філіппін можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Philippines, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б Поспелов Е. М., 2005
  4. (англ.) Spate, Oskar H. K. Chapter 4. Magellan's Successors: Loaysa to Urdaneta. Two failures: Grijalva and Villalobos // The Spanish Lake — The Pacific since Magellan. —  : Taylor & Francis, 1979. — Т. Vol. I. — ISBN 0-7099-0049-X.
  5. (англ.) The Pacific Basin: A History of Its Geographical Exploration / Friis, Herman Ralph (Ed.). —  : American Geographical Society, 1967. — 369 с.
  6. (англ.) Scott, William Henry. Barangay: Sixteenth-century Philippine Culture and Society. — M. : Ateneo de Manila University Press, 1994. — С. 6. — ISBN 971-550-135-4.
  7. (англ.) Poniente, islas del // Encyclopedia of the Philippines / Galang, Zoilo M. (Ed.). — , 1957. — Т. Volume 15. — С. 46.
  8. (англ.) Tarling, Nicholas. From c. 1500 to c. 1800 // The Cambridge History of Southeast Asia. — Cambridge : Cambridge University Press, 1999. — Т. Vol. 1. — С. 12. — ISBN 0-521-66370-9.
  9. (англ.) Quezon, Manuel, III «The Philippines are or is?». — Manuel L. Quezon III: The Daily Dose.
  10. Атлас світу, 2005
  11. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  12. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  13. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 15 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  14. Філіппіни // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  15. More islands, more fun in PH. CNN Philippines. 20 лютого 2016. Процитовано 20 лютого 2016. 
  16. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  17. а б в г ФГАМ, 1964
  18. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  19. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]