Геологія Естонії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Геологія Естонії

Визначається розташуванням Е. в півн.-зах. частині Сх.-Європейської платформи. Б.ч. являє собою півд. схил Балтійського щита, або Естонська монокліналь, лише крайні південно-зах. і південно-сх. частини є крилами відповідно Балтійської синеклізи і Валмієро-Локновського підняття.

Глибина залягання кристалічного фундаменту 110-240 м, максимум 600 м. Породи фундаменту представлені археєм і нижнім протерозоємгнейси, мігматити та ін., які зім'яті в складки, розчленовані на окремі блоки тектонічними розломами і прорвані інтрузивами або гранітоїдними жилами. Місцями розвинене залізне зруденіння (Йихвіська аномалія).

Осадовий чохол представлений піщано-глинистими відкладами венду (потужність до 110 м) і кембрію (до 125 м), карбонатними породами (вапняк, доломіт, мергель) ордовика (до 183 м) і силуру (до 436 м), теригенними і карбонатними породами девону (до 550 м) і покривними четвертинними відкладами. До ордовицької частини розрізу на півночі і півн.-сх. приурочені поклади фосфоритів і горючих сланців, а також більшість родов. нерудних буд. м-лів (вапняк, доломіт).

З відкладами кембрію та девону пов'язані родов. керамічних глин і скляних пісків. Четвертинні відклади, які розвинені повсюдно і представлені різними генетичними типами, мають потужність 207 м. Найпоширеніші льодовикові і водно-льодовикові відкладиморена, гравій, пісок, стрічкова глина та ін. З четвертинними відкладами пов'язані осн. родов. буд. пісків, поклади торфу, вапна, а також сапропелі і лікувальні грязі. Сейсмічність тер. Е. невисока.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.