Геологія Литви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Геологічна будова Литви.

Тер. Литви розташована в зах. частині Сх.-Європейської платформи, в межах якої виділяються Балтійська синекліза (півд.-сх. борт), Мазурсько-Білоруська антекліза (півн.-зах. схил) і Латвійська сідловина. Глибина залягання фундаменту змінюється від 200 м (Мазурсько-Білоруська антекліза) до 2200 м (Балтійська синекліза). Фундамент представлений архейськими і нижньопротерозойськими інтрузивними і метаморфічними породами (граніти, гнейси). У г.п. фундаменту розвинена залізорудна мінералізація (Півд. Л.). Осадовий чохол розчленований на комплекси: верхньопротерозойсько-нижньокембрійський, нижньокембрійсько-нижньодевонський, нижньодевонсько-нижньопермський і верхньопермсько-четвертинний. Всі ці комплекси відрізняються різними структурними планами і розділені великими регіональними перервами і кутовими неузгодженостями. Більшість комплексів і формацій приурочені до Балтійської синеклізи, а на Мазурсько-Білоруській антеклізі розвинені переважно утворення тріасово-четвертинної доби.

У верхньопротерозойсько-нижньокембрійському комплексі потужністю до 300 м (на півн.-сході) виділяються аркозова глинисто-піщана строкато-кольорова (венд) і піщано-глиниста сірокольорова (венд-ниж. кембрій) теригенні формації. У вендських відкладах відомі рудопрояви поліметалів. Нижньокембрійсько- нижньодевонський комплекс потужністю 250-1100 м (на півн.-заході) поширений на б.ч. тер. Л. і представлений відкладами теригенної глинисто-піщаної сірокольорової (ниж. і сер. кембрій), карбонатної (ордовик-силур) і строкатокольорової піщано-глинистої (девон) формацій. До ниж. частини розрізу приурочені покладу нафти (Зах. Л.).

Відклади нижньодевонсько-нижньопермського комплексу потужністю 50-850 м (на півн.-заході), які є на всій тер. Л, включають г.ч. глинисто-піщану строкато-кольорову (девон), змішану піщано-глинисто-карбонатну, місцями з прошарками гіпсу (верх. девон), карбонатно-теригенну (нижньокам'яновугільна) і теригенну строкатокольорову (ниж. перм) формації. До верхньодевонських відкладів (Півн. Л.) приурочені доломіт і гіпс. Верхньопермсько-неогенові відклади поширені на заході та півдні і представлені карбонатною і сульфатною (верх. перм), теригенною строкатою (ниж. тріас), глинисто-піщаною сірокольоровою (верх. тріас - ниж. юра), глинисто-піщаною і карбонатною (сер. і верх. юра), піщаною і карбонатною «білої крейди» (крейда, палеоцен), теригенною піщано-глинистою (палеоген) і піщаною (неоген) формаціями. З відкладами верх. пермі і ниж. тріасу пов'язані родов. цементних вапняків і глин (Півн. Л.), крейди – ґлауконіт, мергелі, опоки (Півд. Л.), неогену – скляні. піски (Сх. Л.). Четвертинні утворення в межах Л. розвинені і представлені валунно-льодовиковою формацією, до якої приурочено більшість родов. нерудних буд. м-лів (буд. піски, гравій, керамічні глини), до малопотужних голоценових відкладів – прісноводне вапно і поклади торфу.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]