Геологія Філіппін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Геологія Філіппін

Філіппінський архіпелаг приурочений до місця зчленування трьох рухливих поясів: сх. околиці Середземноморського, Західно-Тихоокеанського і Меланезійського. Розташований між двома активними сейсмофокальними зонами, які починаються від осі глибоководних жолобів — Манільського, Негрос і Котобато на заході і Філіппінського (Мінданао) на сході. Архіпелаг є півн. ланкою в системі острівних дуг, що обрамляють південно-сх. частину Азіатського материка. Тер. Ф. має кайнозойський тектогенез і складена породами океанічної кори і острівних дуг, рифовими вапняками, флішем і моласою. Найдавніші г.п. Філіппінського архіпелагу — кам'яновугільно-пермські і тріасово-середньоюрські кристалічні сланці, мармури, кварцити, а також амфіболіти, кременисті і глинисті сланці з прошарками ґраувакк — розвинені на о-вах Палаван, Паламіан, Міндоро, а також на п-ові Замбоанга о. Мінданао. Породи інтенсивно деформовані і прорвані інтрузіями гранітів і діоритів. Конґломерати, пісковики, ґраувакки і глинисті сланці пізньої юри відомі тільки на о. Міндоро. Наступний структурний поверх об'єднує осадові товщі верх. мезозою — нижн. кайнозою, що складають гірські ланцюги Центр. Кордильєри і Сьєрри-Мадре на о. Лусон та всіх великих о-вах архіпелагу. Осн. розріз представлений крейдо-олігоценовими ґраувакками, сланцевими і кременисто-спілітовими товщами, а також ультрамафітами і габроїдами офіолітового комплексу.

Андезит-кератофіровий комплекс порід пізнього олігоцену розвинений на о. Мінданао і у сх. частині району Вісаян. Міоцен-пліоценові відклади представлені потужними складчастими теригенно-карбонатними моласами, які наповнюють міжгірські прогини, і вулканогенними товщами. На сх. архіпелагу переважають породи вапняно-лужної серії, представлені андезитами, дацитами, ліпаритами і діоритами, а також осадові породи морських, прибережно-морських і континентальних фацій; в зах. частині розвинені глинисто-карбонатні відклади з прошарками пісковиків і конґломератів, вулканогенні пороли відсутні. Сучасна структура архіпелагу сформувалася у пізньому кайнозої.

У 2010-х роках геологи виявили сліди стародавнього океану під час дослідження тектонічних плит поблизу Філіппін. (повідомлення "Gogetnews"). Стародавнє море, яке назвали Східна Азія, мало площу близько 15 мільйонів кілометрів квадратних та простягалось між Тихим та Індійським океанами. Причиною зникнення античного моря вчені називають тектонічні процеси. Мільйони років тому море могла "поглинути" земна поверхня, а тектонічні плити з часом заглибились у мантію.[джерело?]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.