Георгій Амартол
| Георгій Амартол | |
|---|---|
 | |
| Народився | 9 століття[1] |
| Помер | 9 століття[1] |
| Країна |
Візантій.png){kind=small} Візантійська імперія |
| Діяльність | історик |
| Знання мов | середньогрецька |
| Конфесія | православ'я |
Георгій Амартол, або Георгій Монах (грец. Γεώργιος Ἁμαρτωλός) — візантійський хроніст 9 століття, був монахом у Константинополі в добу імператора Михаїла III.
Про його особистість нічого невідомо. Чернецьке ім'я Амартол, що у перекладі з грецької означає «грішник», узяв собі сам.
«Хроніка»[ред. | ред. код]
Головна праця Амартола — «Хроніка», завершена близько 867 р., охоплює період від створення світу до 842 року. Відомі два переклади на Русі — один давній, другий — XIII—XIV ст. У хроніці змішано історичні факти з вигадками, оповіданнями про Сивіллу, царя Соломона, царицю Южську. До XIV ст., за твердженням М. Возняка, хроніки Малали і Гамартола були єдиним джерелом історичних відомостей.
Джерелами праці Амартола були біблійні книги, а також «Хроніка» Іоанна Малали, твори інших візантійських авторів. Інтерес автора зосереджений на богословських і церковно-історичних питаннях, характеристика подій дана з ортодоксально-церковних позицій. До народних рухів, зокрема до повстання Фоми Слов'янина, Георгій Амартол ставиться вороже.[2]
«Хроніка» Амартола була продовжена Логофетом до 948. Автором її дехто вважає візантійського письменника Симеона Метафраст). Продовження написане в анекдотичному стилі як серія цікавих, часто авантюрних або навіть казкових оповідань, у центрі уваги — імператорський двір.
«Хроніка» Амартола була досить популярною у Візантії, вона збереглася у великому числі рукописів. Перекладена в X—XI столітті церковнослов'янською мовою, в XI—XII столітті — грузинською. Припускають, що переклад церковнослов'янською мовою здійснено на Русі, хоча називають також і Болгарію. Час перекладу достеменно невідомий. «Хроніка» увійшла також до різноманітних слов'янських компіляцій XI—XV століть: «Літописця Єллінського та Римського», через «Хронограф по великому изложению» (реконструкція В. Істріна) — до хронографів Архівського, Віленського, Троїцького, до повної та скороченої редакцій Палеї Хронографічної. Використовувалася одним із укладачів «Повісті временних літ», за реконструкцією академіка О. Шахматова — укладачем Початкового літописного ізводу. У слов'янських списках додано деякі деталі, відсутні у грецькому оригіналі, наприклад, імена Аскольда та Діра в описі походу Русі на Візантію 860.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Велика радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 10 травня 2011. Процитовано 22 лютого 2009.
Джерела[ред. | ред. код]
- Стаття на сайті Інституту історії України Національної академії наук України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Хроніка Георгія Амартола в перекладі XI ст. у списку XIII ст. // Німчук В. Історія української мови. Хрестоматія Х-ХІІІ ст. [Архівовано 5 липня 2019 у Wayback Machine.] — Житомир: Полісся, 2015. — С. 138.