Георгій (Делієв)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгій
рос. Спиридон Георгиевич Делиев
Georgy (Deliev).jpeg
Народився 11 (23) грудня 1878
Роздольне (Старобешівський район), Велико-Каракубська волость, Маріупольський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 8 грудня 1937(1937-12-08) (58 років)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Діяльність священик
Alma mater Київська духовна академія
Посада Єпископ
Конфесія православ'я[d]

Архієпископ Георгій (в миру Спиридон Георгійович Делієв; 23 грудня 1878   , село Каракуба, Маріупольський повіт, Катеринославська губернія8 грудня 1937, Дніпропетровськ) — єпископ Російської православної церкви, архієпископ Дніпропетровський, тимчасово керував Київською єпархією в 1925-1928 роки. Прадід актора і клоуна Георгія Делієва[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з зросійщених маріупольських греків, які були переселені на таврійські землі з Криму за указом Катерини ІІ[2].

У 1902 році закінчив Катеринославську духовну семінарію і призначений законовчителем у церковно-приходську школу.

З 1905 по вересень 1915 року включно був законовчителем комерційного училища і жіночій гімназії міста Олександрівська (нині Запоріжжя).

У 1915 році вступив в Київську духовну академію, яку закінчив у 1919 році зі ступенем кандидата богослов'я.

15 (28) грудня 1921 року був пострижений у чернецтво. 26 грудня 1921 (8 січня 1922) хіротонізований на єпископа Богуславського і Липовецького, вікарія Київської єпархії. Хіротонію очолив екзарх України митрополит Михаїл (Єрмаков).

Після арештів митрполита Михайла (Єрмакова) та вікарного єпископа Уманського Макарія (Кармазіна) до єпископа Георгія з січня 1925 року перейшло тимчасове управління Київською єпархією.

Після повернення наприкінці 1925 року із заслання єпископа Макарія, відмовився передати йому управління єпархією, що викликало осуд багатьох архієреїв.

З 1926 року був єпископом Таращанським, вікарієм тієї ж єпархії.

З 1928 року — єпископ Дніпропетровський. У 1930 році зведений у сан архієпископа.

Протидіяв обновленському і автокефальному руху в Україні (зокрема — лубенський розкол), разом з іншими українськими архієреями засудив григоріанський розкол.

У 1932-1933 роках брав участь у зимовій сесії Священного Синоду[3].

20 травня 1934 року направив Заступнику Патріаршого Місцеблюстителя митрополиту Сергію (Страгородському) рапорт, у якому вітав його з возведенням в сан митрополита Московського і Коломенського[4]

У 1936 році заарештований. Йому було пред'явлено звинувачення в тому, що він «агент польської розвідки, участь у контрреволюційній церковно-фашистській організації». Під тиском слідства визнав себе винним. Розстріляний за вироком особливої трійки УНКВС УРСР по Дніпропетровській області 30 листопада 1937 року.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]