Георгіївський собор (Видубицький монастир)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгіївський собор
Георгиевский Выдубицкого.jpg
Георгіївський собор
50°25′00″ пн. ш. 30°34′05″ сх. д. / 50.41667° пн. ш. 30.56806° сх. д. / 50.41667; 30.56806Координати: 50°25′00″ пн. ш. 30°34′05″ сх. д. / 50.41667° пн. ш. 30.56806° сх. д. / 50.41667; 30.56806
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаКиїв
Поч. будівництва 1696
Кін. будівництва 1701
Стиль українське бароко
Належність ПЦУ
Адреса 01014, м.Київ,
Видубицька вул., 40
Епонім Святий Юрій
Георгіївський собор (Видубицький монастир). Карта розташування: Україна
Георгіївський собор (Видубицький монастир)
Георгіївський собор (Видубицький монастир) (Україна)
Георгіївський собор у Вікісховищі?

Георгіївський собор — центральна споруда у архітектурному ансамблі Видубицького монастиря в Києві. Один із найкращих шедеврів українського бароко, пам'ятка архітектури. Храм зведено на честь Георгія Побідоносця коштом полковника Михайла Миклашевського протягом 1696—1701 років.

Історія[ред. | ред. код]

Ще в часи Київської Русі Видубицький монастир став визначним культурним центром. Першим мурованим храмом на його території був Михайлівський собор, зведений у 1070—1088 роках.

Із періодом національного відродження часів Гетьманщини пов'язаний другий етап в формуванні архітектурного ансамблю монастиря, коли меценатом і покровителем монастиря став стародубський полковник Михайло Миклашевський. На його кошти було зведено Георгіївський собор і монастирську трапезну. В цей же час за підтримки гетьмана Данила Апостола було споруджено триярусну дзвіницю.

Урочисте закладення будівлі Георгіївського собору відбулось 11 червня 1696 року, завершено будівництво через п'ять років 15 липня 1701 року. В цьому ж році собор був посвячений митрополитом Варлаамом Ясинським.

Особливою гордістю храму був п'ятиярусний позолочений іконостас, подарований дружиною гетьмана Данила Апостола Ганною.

За радянської влади собор закрили, церковне начиння реквізували. У 1936 році на вогнищі, влаштованому комсомольцями ЦРСВБ,[1] спалили п'ятиярусний іконостас Георгіївської церкви, попри те, що він був одним із найкращих творів доби українського бароко.

Пожежа 1967 року повністю знищила внутрішнє вбрання з фресками включно. Згоріло також зібрання унікальних стародруків Історичної академії наук УРСР, яке зберігалося в приміщені собору. Відновлювали собор за проектом архітектора Раїси Бикової. Після пожежі і відбудови Георгіївського собору було прийняте рішення про передачу архітектурного комплексу Видубицького монастиря Інституту археології АН України і собор став сховищем.

Відродження святині почалося на зламі тисячоліть, коли монастирські споруди повернули церкві. У 1998 році в Георгіївському монастирі відбулась перша недільна служба. Станом на літо 2007 року, собор відремонтовано ззовні (за виключенням головного купола, роботи на якому тривають), відроджено перший ярус іконостасу та розпочато роботи з відновлення розписів.

Архітектура[ред. | ред. код]

Собор належить до п'ятибанних дев'ятидільних храмів за зразком ніжинського Собору святого Миколая Чудотворця, поширених в тогочасній Гетьманщині.

Інтер'єр та живопис[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ЦРСВБ — Центральна рада спілки войовничих безбожників

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]