Георг Куленкампф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георг Куленкампф
нім. Georg Kulenkampff
Основна інформація
Дата народження 23 січня 1898(1898-01-23)[1][2][…]
Місце народження Бремен, Німецька імперія
Дата смерті 4 жовтня 1948(1948-10-04)[2][3][…] (50 років), 5 жовтня 1948(1948-10-05)[5] (50 років) або 1948[6]
Місце смерті Шаффгаузен, Швейцарія
Громадянство Німеччина і Швейцарія
Професії скрипаль, викладач університету, концертмейстер, диригент, музичний педагог
Освіта Берлінська вища школа музики
Вчителі Віллі Гесс
Інструменти скрипка
Жанри класична музика
Заклад Берлінський університет мистецтв і Фрайбурзька вища школа музики
Автограф
CMNS: Файли у Вікісховищі

Георг Куленкампф (нім. Alwin Georg Kulenkampff, до 1914 року носив подвійне прізвище Kulenkampff-Post; 23 січня 1898, Бремен, Німецька Імперія — 4 жовтня 1948, Шаффгаузен, Швейцарія) — німецький скрипаль, диригент і педагог.

Почав вчитися грі на скрипці в своєму рідному місті у Ернста Венделя. У 1915 році закінчив Берлінську вищу школу музики у Віллі Гесса. У 1916—1919 роках концертмейстер Бременського філармонічного оркестру.

Багато концертував, гастролював у багатьох країнах (в 1929 році — в СРСР). Виступав у складі фортепіанного тріо з Едвіном Фішером і Енріко Майнарді, в дуеті з піаністами Георгом Шолті і Вільгельмом Кемпфом. У 1937 році вперше виконав виявлений в архівах з ініціативи Джеллі д'Араньї концерт для скрипки з оркестром Роберта Шумана, серед інших прем'єр Куленкампфа друга скрипкова соната Отторіно Респігі.

Записав сонати Йоганнеса Брамса (з Шолті) і Сонату № 9 Людвіга ван Бетховена (дві версії, з Шолті і з Кемпфом), концерт Бетховена (з Берлінським філармонічним оркестром, диригент Ганс Шмідт-Іссерштедт) та ін.

У 1923—1926 і 1931—1943 роках — професор Вищої школи музики. У 1943 році переїхав до Швейцарії, з 1944 року професор консерваторії в Люцерні. Серед учнів — Руджеро Річчі, Роман Матс, Віктор Тева, Ярослав Мегасюк.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Discogs — 2000.
  4. Енциклопедія Брокгауз
  5. Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.
  6. Archivio Storico Ricordi — 1808.
  7. Мегасюк Ярослав // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 347.