Перейти до вмісту

Георг Лейббрандт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Георг Лейббрандт
Народився5 вересня 1899(1899-09-05)
Гоффнунгсфельд, Тираспольський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер16 липня 1982(1982-07-16) (82 роки)
Бонн, ФРН
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвійськовослужбовець, суддя, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛейпцизький університет
Знання мовнімецька[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМіністерство окупованих східних територій[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникДруга світова війна[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСА, Leipziger Wingolfd і Tübinger Wingolfd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаСуддя Народного судуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнясолдат Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриGottlieb Leibbrandtd Редагувати інформацію у Вікіданих

Георг Лейббрандт (нім. Georg Leibbrandt; 5 вересня 1899, Гоффнунгфельд, нині с. Торосове, Захарівський район, Одеська область — 16 липня 1982, Бонн) — німецький державний і політичний діяч. Керівник східного відділення управління зовнішньої політики НСДАП. Керівник головного управління політики в імперському міністерстві окупованих східних територій (1941–1943).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в німецькій колонії Гоффнунгсфельд (нім. Hoffnungsfeld[3], Тираспольський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія), нині село Торосове Захарівського району, Одеської області, Україна, в селянській сім'ї німецьких колоністів зі Швабії.

В ранньому віці емігрував у Німеччину на навчання. В 1920 році почав вивчати теологію, історію та філологію. В 1926 році Лейпцизький університет присудив йому ступінь Доктора філософії. Спеціалізувався на Росії, відвідував Радянський Союз у 1926, 1928 і 1929 роках. З 1929 года — співробітник Імперського архіву.

З 1931 по 1933 — як стипендіат фонду Рокфеллера знаходився у США.

1 липня 1933 року вступив до НСДАП. Зайняв пост керівника східного відділення управління зовнішньої політики нацистської партії.

1941, після нападу Німеччини на СРСР, запрошений Альфредом Розенбергом у новостворене Імперське міністерство окупованих східних територій, став головою головного управління політики цього міністерства. 1942 року разом з А. Маєром був представником міністерства на Ванзейській конференції. У лютому 1943 року презентував меморандум про Російський національний комітет і Російську визвольну армію. Влітку 1943 року пішов з державної служби, добровільно вступив в армію, направлений до Кригсмарине.

Після війни арештований та інтернований союзниками. В 1945–1949 рр. — в ув'язненні, проте був визнаний невинним у злочинах і в травні 1949 року звільнений.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. ↑ а б в Beamte nationalsozialistischer Reichsministerien
  3. ↑ Dr. Georg Leibbrandt (1899 - 1982) - Haus der Wannsee-Konferenz [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] (нім.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Георг_Лейббрандт&oldid=46387639