Перейти до вмісту

Геральдичний орган

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Геральдичний орган (Герольдія) визначається як офіс або установа, створена правлячим монархом або урядом для роботи з геральдикою у відповідній країні. Сюди не входять приватні товариства чи підприємства, які розробляють та/або реєструють герби. Протягом століть багато країн створили геральдичний орган, і деякі з них процвітають і сьогодні.

Європа

[ред. | ред. код]
Рада геральдики та вексилології реєструє особисті та муніципальні герби нешляхетних осіб у Французькій громаді Бельгії.

Бельгія

[ред. | ред. код]

Бургундія

[ред. | ред. код]

Хорватія

[ред. | ред. код]

Комісія займається лише муніципальною геральдикою та вексилологією. До її складу входять п'ять членів, які призначаються міністром строком на чотири роки: юрист, геральдист, архівіст, історик та художник. Відповідно до ст.10. Закон про одиниці місцевого самоврядування, усі муніципальні герби мають бути виготовлені та описані відповідно до геральдичних правил. Міністерство видасть гербовий знак (хорв. grbovnica) муніципалітету у вигляді буклету, що складається з 8 сторінок. Герб виготовлений у трьох примірниках, один з яких отримано: підрозділ місцевого самоврядування, Хорватський державний архів та Міністерство державного управління.

Чехія

[ред. | ред. код]

Підкомітет займається лише муніципальною геральдикою та вексилологією. Надання гербів, затверджені комітетом, підписує Голова Палати депутатів. Чехія не має геральдичних повноважень щодо особистої геральдики.

Данія

[ред. | ред. код]

Фінляндія

[ред. | ред. код]

Франція

[ред. | ред. код]

Грузія

[ред. | ред. код]
Державна рада геральдики консультує уряд Грузії з усіх питань, пов'язаних з геральдикою.

Німеччина

[ред. | ред. код]

Священна Римська імперія

  • Імперський герольд (1520–?)

Баварія

  • Райхгерольд (Королівський герольд) (1808—1920)

Пруссія

  • Обергерольдсамт (1706—1713) — займався шляхетською та муніципальною геральдикою.
  • Королівське прусське геральдичне бюро (1855—1920)

Саксонія

  • Комісія з шляхетських справ (1902—1920)

Угорщина

[ред. | ред. код]
  • Національний комітет міського реєстру (1898—1949)[6]
  • Лекторат образотворчого та прикладного мистецтва (1970—1990)[6]
  • Національний комітет з гербів (2016–)[7]

Ірландія

[ред. | ред. код]

Італія

[ред. | ред. код]
  • Геральдична рада (1869—1947)
  • Національний інститут блакитної стрічки (король Вітторіо Емануїл III дозволив інституту надавати геральдичні герби своїм членам з 1927 року; інститут був визнаний Італійською Республікою в 1966 році)[8]
  • Урочистий кабінет Голови Ради Міністрів (з 1947 р.)[9]
Герб, наданий Istituto Національний інститут блакитної стрічки одному з його членів, італійському адміралу Ернесто Бурдзальї. Інститут є одним з головних геральдичних авторитетів в Італії.

Латвія

[ред. | ред. код]
  • Державна геральдична комісія (1997–), що входить до складу адміністрації Президента, займається офіційними та муніципальними гербами.[10]

Литва

[ред. | ред. код]
  • Геральдична комісія (1988–),[11] що входить до складу адміністрації Президента — займається офіційними та муніципальними гербами.

Люксембург

[ред. | ред. код]
  • Державна геральдична комісія

Мальта

[ред. | ред. код]

(Примітка: хоча офіс було створено у 2019 році, необхідне законодавство було прийнято лише у 2021 році, а положення, які вводять його в дію, оприлюднено у 2022 році. Усі гранти та реєстрації, здійснені між 2019 та 2022 роками, були опубліковані у квітні 2022 року, щоб зробити їх офіційними.)

Нідерланди

[ред. | ред. код]
  • Вища рада шляхетства (1815–) — надає особисті герби (лише шляхтичам), а також офіційні, військові та муніципальні герби. Також надає поради щодо гербів членів королівської родини.

Норвегія

[ред. | ред. код]

Польща

[ред. | ред. код]
  • Геральдична комісія

Португалія

[ред. | ред. код]
  • Шляхетський нотаріус (реєстраці шляхетства) (1521—1910) — геральдичний авторитет Португальського королівства;
  • Геральдична комісія Асоціації португальських археологів (1930 —) – геральдичний орган для муніципалітетів Португалії;
  • Управління корпоративної геральдики (1930—1974) — геральдичний орган для корпорацій (профспілок, гільдій тощо);
  • Секція геральдики Управління військової історії та культури (1969 —) – геральдичний орган для португальської армії;
  • Управління військово-морської геральдики (1972 —) – геральдичний авторитет для португальського флоту;
  • Заступник з геральдики Історичного архіву ВПС (1977 —) – геральдичний авторитет для ВПС Португалії;
  • Управління муніципальної геральдики (передбачалося в 1991 році, але так і не було створено) — геральдичний орган для муніципалітетів Португалії.[12]

Російська імперія

[ред. | ред. код]

Герольдія, Герольдмейстерская контора, Департамент Герольдії (нім. Heroldie, від Herold — герольд) — в Російській імперії орган у складі Сенату (1722—1917), очолюване герольдмейстером. Відала урахуванням дворян на державній службі, охороняла їх станові привілеї, вела родовідні книги, становила герби.

Керівництво

[ред. | ред. код]

Герольдія очолювалася герольдмейстером (в 1800—1803 роках — директором), який в 1848 році отримав права обер-прокурора. Першим герольдмейстером був С.А. Количев, його помічником — граф Ф. Санті, а першим живописцем в 1727 році став А. Баранов. У 1800—1802 роках Герольдія мала права колегії. Відповідно до міністерської реформою 1802 року підпорядкована безпосередньо генерал-прокурору Сенату. У травні 1917 року Департамент Герольдії перейменований в 3-й департамент Сенату, скасований 22 листопада (5 грудня) 1917 року.

Головні завдання

[ред. | ред. код]

Герольдія займалася складанням дворянських списків, наглядом за тим, щоб дворяни ухилялися від служби, внесенням в дворянські списки військових чинів не з дворян, які досягли чину обер-офіцера, поданням на вимогу Сенату кандидатів на вакансії по державній службі, а також складанням дворянських і міських гербів (в 1857 році робота з гербами перейшла у відання спеціально створеного гербового відділення Герольдії). Готувала і виконувала справи про виробництво в військові і цивільні чини (з 1762 року: у 1846—1858 роках виробництвом в цивільних чинах відав Інспекторський департамент 1-го відділення Власної Його Імператорської Високості канцелярії). Перевіряла і свідчила довідки про дворянство (з 1767 року). З 1785 року здійснювала перевірку скарг на визначення дворянських депутатських зборів (з 1828 року ревізію визначень). Герольдія вела загальний гербовник міст Російської імперії (з 1800 року). З 1832 року Герольдія займалася справами про прийняття в російське підданство і про почесному громадянство, про зміну і передачі прізвищ. У ведення Департаменту Герольдії входило складання і видання адрес-календарів, видання списків цивільних чинів 1-го та 7-го класів. У 1834 році в його ведення передані справи про дворянство Царства Польського (поза сферою діяльності Департаменту Герольдії залишилися тільки справи про дворянство Великого князівства Фінляндського).

Російська Федерація

[ред. | ред. код]

Геральдична рада Президента Російської федерації (в 1992—1994 роках Державна геральдична служба Російської Федерації, в 1994—1999 роках Державна Герольдія) при Президентові Російської Федерації, — дорадчий та консультативний орган, метою якого є проведення єдиної державної політики в галузі геральдики. В його обов'язки входить представлення Президенту РФ інформації про стан справ в області геральдики, забезпечення в установленому порядку робіт по створенню і використанню офіційних символів і відмітних знаків, проведення геральдичної експертизи матеріалів, що стосуються установи та використання офіційних символів і відмітних знаків, ведення Державного геральдичного реєстру РФ та ін.

Словаччина

[ред. | ред. код]
  • Геральдична комісія
  • Геральдичний реєстр Словацької Республіки (частина Міністерства внутрішніх справ)[13]

Іспанія

[ред. | ред. код]

Швеція

[ред. | ред. код]
  • Ріксгералдікер (Національний герольд) (1734—1953)
  • Державне геральдичне бюро (1953–), очолюване Державним герольдом і входить до складу Королівського архіву. зареєстровано в Шведському патентному та реєстраційному відомстві. Досліджується лише офіційна геральдика (королівська та громадянська). Герби бюргерів і простих людей контролюється менш суворо і може бути визнана за допомогою публікації в щорічному скандинавському гербовнику.
    Лорд Ліонський гербовий король є посадовою особою, відповідальною за регулювання геральдики в Шотландії, видачу нових грантів на герб та виконання обов'язків судді Суду лорда Ліона, найстарішого геральдичного суду в світі, який все ще працює щодня.

Об'єднане Королівство

[ред. | ред. код]

Англії та Вельзу

  • Геральдичний коледж (1484-), очолюваний Головним гербовим королем, під загальною юрисдикцією графа-маршала — досліджує особисту, муніципальну та корпоративну геральдику, а також записує родовід і генеалогію.

Північна Ірландія

  • До 1943 року Північна Ірландія входила під управління Ольстерського офісу; відтоді він підпав під юрисдикцію геральдичного коледжу Геральдичного короля Норроя та Ольстера, який також охоплює графства Англії та Вельзу на північ від річки Трент.

Шотландія

  • Суд лорда Ліона на чолі з лордом Ліоном (бл. 1399?-) — надає особисті, муніципальні та корпоративні герби; у Шотландії заборонено вживати герб, якщо він не був наданий або зафіксований лордом Ліона.

Африка

[ред. | ред. код]

Кенія

[ред. | ред. код]
  • Кенійський геральдичний коледж (1968–), очолюваний реєстратором і входить до складу Генеральної прокуратури — надає та реєструє особисті, муніципальні та корпоративні герби. Він був заснований Законом про геральдичний коледж 1968 року.

Південна Африка

[ред. | ред. код]
  • Управління внутрішніх справ (1935—1959) — серед іншого реєструвало герби асоціацій та установ, як «бейджі».
  • Провінційні адміністрації (1949—1963) — серед іншого реєстрували герби муніципалітетів у своїх провінціях.
  • Департамент освіти, мистецтв і наук (1959—1963) — серед іншого зареєстрував герби асоціацій та установ як «бейджі».
  • Геральдичне бюро (1963—1963), очолюване національнийм герольдом (колишнім Державним герольдом), яке входить до складу Національної служби архівів і записів — реєструє особисті, офіційні, військові, муніципальні та корпоративні герби. Разом з Геральдичною радою воно входить до складу Національної служби архівів і документів (раніше називалася Державною архівною службою), яка зараз підпорядкована міністру мистецтв і культури.

Закон про геральдику 1962 року, який керує Бюро геральдики, не був змінений, щоб замінити «Державного герольда» на «Національного герольда».[14] Повідомлення в урядовому віснику Південної Африки досі використовують «State Herald».

Замбія

[ред. | ред. код]
  • Рада контролю кольорів (1958–) — серед іншого реєструє герби асоціацій та установ як «бейджі».

Зімбабве

[ред. | ред. код]
  • Реєстратор імен, уніформи, бейджів та геральдичних зображень (1971–), що входить до складу Патентного відомства — реєструє офіційні, муніципальні, корпоративні та особисті герби.

Буньоро-Кітара, Уганда

[ред. | ред. код]
  • Геральдичне товариство Африки (2016—2016), утворюючи сховище історичної та сучасної геральдики в субмонархії Буньоро-Кітара, на всьому африканському континенті, а також за кордоном.

Азербайджан

[ред. | ред. код]
  • Геральдична рада (2006—2006), що входить до складу адміністрації Президента.

Грузія

[ред. | ред. код]

Філіппіни

[ред. | ред. код]
  • Філіппінський геральдичний комітет (1940—1972) — державний герб, печатки та інші державні символи
  • Національна історична комісія Філіппін (1972–) — взяла на себе обов'язки Філіппінського геральдичного комітету після Акту про реорганізацію 1972 року. Остаточне погодження робіт вимагає Офіс Президента

Північна Америка

[ред. | ред. код]

Канада

[ред. | ред. код]

Сполучені Штати

[ред. | ред. код]
  • Герольд Кароліни був англійським герольдом, відповідальним за геральдику в Кароліні на початку та середині XVIII-го століття колоніальних часів.
  • Інститут геральдики армії США є організацією, відповідальною за надання геральдичних послуг президенту Сполучених Штатів і всім федеральним державним установам.

Океанія

[ред. | ред. код]

Нова Зеландія

[ред. | ред. код]
  • Новозеландський надзвичайний геральд (1978–) — працівник адміністрації генерал-губернатора — представляє англійський Геральдичний коледж.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Héraldique en Belgique | Association Royale Office Généalogique et Héraldique de Belgique. oghb.be. Процитовано 13 грудня 2019.
  2. Rigsvåbenet, kongekronen og offentlig heraldik. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 2 червня 2022.
  3. Peltonen, Isto (April 2013). Suomen kunnallisvaakunat – Perinteet ja käyttötaide (PDF) (фін.). Jyväskylän yliopisto: 16. Архів оригіналу (PDF) за 20 листопада 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  4. Heraldinen lautakunta (фін.). Kansallisarkisto. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  5. Commission nationale d'héraldique (FranceArchives) (фр.). Archives Nationales. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  6. а б Bertényi, Iván (2006). A kommunális heraldika napjainkban. У Takács, Edit (ред.). Magyar Levéltárosok Egyesülete 2004. évi Vándorgyűlése (угор.). Budapest: Magyar Levéltárosok Egyesülete. с. 174—177. ISBN 9632182278. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.
  7. Dr. Fodros, Péter (2018). "Magyarország nemzetiségpolitikája európai szinten is példaértékű" Interjú dr. Semjén Zsolt miniszterelnök-helyettessel ["Hungary’s national policy is exemplary at a European level" Interview with H.E. Dr Zsolt Semjén, Deputy Prime Minister] (PDF). Diplomata Magazin. Budapest: Diplomata Magazin Kiadó Kft. 18 (9): 3. ISSN 1419-1733. Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.
  8. Regulation. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 2 червня 2022.
  9. Attribuzioni. Архів оригіналу за 7 листопада 2015. Процитовано 2 червня 2022.
  10. State Heraldry Commission. Latvijas Valsts Prezidents. Архів оригіналу за 31 October 2017. Процитовано 10 серпня 2014.
  11. Galkus, Juozas (2009). Lietuvos Vytis / The Vytis of Lithuania. Vilnius: Vilniaus dailės akademijos leidykla. с. 368. ISBN 9789955854449.
  12. Portuguese Law on Municipal Heraldry (1991). Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 2 червня 2022.
  13. See the registry: [1]
  14. Heraldry Act, 1962, as amended, at World Intellectual Property Organisation website (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]