Журавець (рід рослин)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Герань)
Перейти до: навігація, пошук
Садівники часто називають геранню рослини роду пеларгонія (про це у статті).
Журавець
Розквітла герань лісова (Geranium sylvaticum)
Розквітла герань лісова (Geranium sylvaticum)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Геранієцвіті (Geraniales)
Родина: Геранієві (Geraniaceae)
Рід: Журавець (Geranium)
L.
Види
Понад 300, включно з:
Герань великокореневищна (Geranium macrorrhizum)
Журавець болотяний (Geranium palustre)
Герань лучна (Geranium pratense)
Герань маленька (Geranium pusillum)
Герань робертова (Geranium robertianum)
Журавник кривавий  (Geranium sanguineum)
Герань лісова (Geranium sylvaticum)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Geranium
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Geranium
EOL logo.svg EOL: 14470
ITIS logo.svg ITIS: 29104
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4028

Журавець[1], або гера́нь[2] (Geranium) — рід рослин родини геранієвих, основний і найбільший у родині — нараховують понад 300 видів гераней.

Українська назва рослини журавець, подібно як в інших мовах (англ. cranesbill, рос. журавник) походить від подібності сім'янки рослини на дзьоб журавля. Родова назва герань за етимологією — грецькомовна: від грец. γεράνως, що також означає «журавель».

Опис[ред.ред. код]

Журавці — одно-, рідше багаторічні трав'янисті рослини.

Стебло — заввишки від 20 до 60 см.

Рослина герані лучної (Geranium pratense)

Листки — на довгих черешках, пальчасто-, рідше перисторозсічені, в багатьох гераней м'яковорсисті.

Квітки — правильні, двостатеві; з п'ятичленної чашечки розкриваються 5 майже круглих пелюсток, розташованих в одній площині. Колір квітів — бордовий і ліловий різних відтінків, синій, білий тощо.

Плід герані розкривається п'ятьма стулками.

Поширення[ред.ред. код]

Трави і напівкущі герані поширені по всьому світу, особливо в помірній зоні Північної півкулі, зокрема у східному Середземномор'ї, а у тропіках — і в горах.

Види[ред.ред. код]

Див. Список видів роду журавець

Виділяють понад 300 (за ін. даними 400) видів гераней.

В Україні поширені понад 20 видів журавцю (герані), зокрема:

  • Журавець альпійський (Geranium alpestre);
  • Журавець блискучий (Geranium lucidum);
  • Журавець болотяний (Geranium palustre) — з бордовими квітами;
  • Журавець великокореневищний (Geranium macrorrhizum) — у Карпатах, квітки мають відтінки від фіолетового і криваво-червоного до блідо-рожевого;
  • Журавець голубиний (Geranium columbinum);
  • Журавець дрібний (Geranium pusillum) — з світло-ліловими, майже білими квітами;
  • Журавець кримський (Geranium asphodeloides);
  • герань лісова (Geranium sylvaticum) — з ліловими квітами;
  • Журавець лучний (Geranium pratense) — зі світло-ліловими квітами;
  • Журавець пагорбовий (Geranium collinum);
  • Журавець розлогий (Geranium divaricatum);
  • Журавець розсічений (Geranium dissectum);
  • Журавець чеський (Geranium bohemicum) та інші.

Розведення і використання[ред.ред. код]

Герань є відомою декоративною рослиною. У садівництві особливо популярні південно-європейські види та їх культурні гібриди (наприклад, герань великокореневищна Geranium macrorrhizum), зокрема з махровими квітками.

Найкращий спосіб при розведенні — за допомогою розщеплення кореневища на частки, пагони і бруньки, також за допомогою насіння (як і для більшості рослин — восени або на початку весни).

Герані є поживою для личинок деяких видів метеликів.

Пеларгонії[ред.ред. код]

Часом серед садівників геранню називають не лише рослини роду Geranium, а й рослини роду Pelargonium (пеларгонії), які раніше також відносили до гераней.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Ю. Кобів. Журавець (рід рослин) // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Определитель высших растений Украины / Доброчаєва Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. — К.: Наукова думка, 1987. — С. 221.(рос.)
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.