Герард-Фрідріх Міллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герард-Фрідріх Міллер
нім. Gerhard Friedrich Müller
Gerhard Friedrich Müller.jpg
Народився 29 жовтня 1705(1705-10-29)[1][2]
Герфорд, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина[1]
Помер 11 (22) жовтня 1783[3] (77 років)
Москва, Російська імперія[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність мандрівник-дослідник, історик, викладач університету, географ
Галузь історія
Alma mater Лейпцизький університет
Вчене звання професор
Володіє мовами німецька[4]
Членство Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Російська академія наук і Петербурзька академія наук
Нагороди

Міллер Герард-Фрідріх (Федор Іванович; 29(18).10.1705—22(11). 10.1783) — російський історик, географ, етнограф та археограф, німець за походженням. Член Петербурзької АН (з 1731). З 1725 — ад'юнкт, з 1731 — професор історії, 1728—30 та 1754—65 — конференц-секретар Петербурзької АН. З 1730 — почесний член Королівського наукового товариства в Лондоні (Велика Британія), з 1761 — кореспондент Паризької АН.

Походження, освіта[ред. | ред. код]

Народився в м. Герфорд (Вестфалія; істор. область на заході Німеччини між річками Рейн і Везер) у родині ректора гімназії. Навчався в Лейпцизькому університеті.

Переїзд до Росії[ред. | ред. код]

1725 переїхав у Росію, редагував «Санкт-Петербургские ведомости» та журнал «Sammlung Russischer Geschichte». 1733—43 брав участь у «Другій Камчатській чи Великій північній експедиції» з вивчення Сибіру, протягом якої під його керівництвом було зібрано матеріали з історії, географії, археології та етнографії місцевих народів та колекцію копій документів сибірських архівів (т. зв. портфелі Міллера). 1755—64 був редактором першого російськомовного журналу «Ежемесячные сочинения», де публікувалися його кращі історичні розвідки. Промова Міллера «Origines gentis et nominis Russorum» (1749), в якій питання про походження державності східних слов'ян викладалося в руслі норманської теорії, викликала критику з боку Михайла Ломоносова. Міллер здійснив публікації важливих історичних джерел та історіографічних праць: «Судебника» (1550), «Історії Російської» В.Татіщева та ін. Найбільша історична студія  — «Історія Сибіру», нижньою хронологічною межею якої є 60-ті рр. 17 століття У ній автор одним із перших у російській історіографії застосував зовнішню та внутрішню критику джерел. 1750 російською мовою було опубліковано її перший том «Опис Сибірського царства».

Праці з історії України[ред. | ред. код]

Міллер залишив також чимало праць з історії України, зокрема запорозьких козаків. 1760 з'явилися дві його публікації: «Про початок і походження запорозьких козаків» та «Повідомлення про запорозьких козаків». Міллер поділяв козаків на дві основні групи — малоросійських та донських. Виникнення козацтва Міллер зараховував до часів оволодіння Києвом Литвою, а Галичини — Польщею, тобто до 14 ст. Згодом О.Бодянський здійснив публікації рукописів праць Міллера у «Чтениях Московского общества истории и древностей российских» (1846—48), а також опублікував книгу «Історичні твори про Малоросію і малоросіян Г. Ф. Міллера, колишнього історіографа російського, написані російською і німецькою мовами, які зберігаються в Московському головному архіві Міністерства закордонних справ».

Міллер справив глибокий вплив на подальший розвиток історичної науки в Росії, зокрема, його учнем вважав себе Микола Бантиш-Каменський.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]