Герард 'т Гофт
| Герард 'т Гофт | |
|---|---|
| Gerard 't Hooft | |
 |
|
| Народився | 5 липня 1946 (71 рік) Ден-Гелдер, Північна Голландія, Нідерланди |
| Місце проживання | Нідерланди |
| Громадянство |  Нідерланди |
| Alma mater | Утрехтський університет |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Утрехтський університет |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[d][1] |
| Науковий керівник | Мартінус Велтман |
| Член | Французька академія наук, Національна академія наук США[2], Нідерландська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук і Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії |
| Нагороди |  Нобелівська премія з фізики (1999) |
| Особ. сторінка | staff.science.uu.nl/~hooft101/ |
|
Герард 'т Гофт у Вікісховищі? |
|
Герард 'т Гофт (нід. Gerardus (Gerard) 't Hooft) (нар. 5 липня 1946, Ден-Гелдер, Нідерланди) — нідерландський фізик у галузі дослідження елементарних частинок. Лауреат Нобелівської премії з фізики 1999 року разом зі своїм вчителем Мартінусом Вельтманом за прояснення квантової структури електро-слабкої взаємодії. Родич іншого нідерландського Нобелівського лауреата з фізики Фріца Церніке.
Біографія[ред. • ред. код]
Закінчив навчання з фізики та математики в Утрехтському університеті в 1966 році. Здобув докторський ступінь з теоретичної фізики в 1969 році. В 1972—1974 роках працював у ЦЕРНі. Після недовгого перебування у Гарварді та у Стенфорді в 1977 році призначений професором фізики в Утрехтському університеті. Був запрошеним професором у Каліфорнійському технічному університеті (1981), університетах Бостона (1989) та Дьюка (1989).
У 1993 р. висунув гіпотезу голографічного принципу побудови Всесвіту, який, однак не знаходить свого підтвердження[3]
Див. також[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #133780333 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ NNDB — 2002.
- ↑ Учёные выяснили, является ли Вселенная голограммой
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
 |
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
Посилання[ред. • ред. код]
|
|
|||||||||||||||||
|
|||||
