Герард 'т Гофт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герард 'т Гофт
Gerard 't Hooft
Gerard 't Hooft.jpg
Народився 5 липня 1946(1946-07-05)[1][2] (75 років)
Ден-Гелдер, Північна Голландія, Нідерланди
Місце проживання Нідерланди
Країна Нідерланди Нідерланди
Діяльність фізик-теоретик, педагог, професор, письменник-документаліст, фізик, викладач університету
Alma mater Утрехтський університет
Галузь фізика
Заклад Утрехтський університет
Ступінь докторський ступінь[3]
Науковий керівник Мартінус Велтман
Аспіранти, докторанти Robbert Dijkgraafd, Herman Verlinded, Макс Веллінгd[4], Petrus Jacobus van Baald[4], Ruud van Dammed[4], Joost Johannes Zegwaardd[4], Anne Theresia Franzend[4], Sebastian De Harod[4] і Meent van de Meentd[4]
Членство Французька академія наук, Національна академія наук США[5], Нідерландська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії і Російська академія наук
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1999)
Особ. сторінка staff.science.uu.nl/~hooft101/
CMNS: Герард 'т Гофт у Вікісховищі

Герард 'т Гофт (нід. Gerardus (Gerard) 't Hooft) (нар. 5 липня 1946, Ден-Гелдер, Нідерланди) — нідерландський фізик у галузі дослідження елементарних частинок. Лауреат Нобелівської премії з фізики 1999 року разом зі своїм вчителем Мартінусом Вельтманом за прояснення квантової структури електро-слабкої взаємодії. Родич іншого нідерландського Нобелівського лауреата з фізики Фріца Церніке.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив навчання з фізики та математики в Утрехтському університеті в 1966 році. Здобув докторський ступінь з теоретичної фізики в 1969 році. В 1972—1974 роках працював у ЦЕРНі. Після недовгого перебування у Гарварді та у Стенфорді в 1977 році призначений професором фізики в Утрехтському університеті. Був запрошеним професором у Каліфорнійському технічному університеті (1981), університетах Бостона (1989) та Дьюка (1989).

У 1993 р. висунув гіпотезу голографічного принципу[en] побудови Всесвіту, який, однак, не знаходить свого підтвердження[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Gerardus 't Hooft — Nobel Foundation.
  2. ↑ Munzinger Personen
  3. ↑ Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #133780333 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. ↑ а б в г д е ж Математична генеалогія — 1997.
  5. ↑ NNDB — 2002.
  6. ↑ Учёные выяснили, является ли Вселенная голограммой
  7. ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
науковець Це незавершена стаття про науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
  • Лауреати Нобелівської премії з Нідерландів
    Нобелівська премія миру
    Нобелівська премія з фізики
    Нобелівська премія з хімії
    Премія імені Нобеля з економіки
    Нобелівська премія з фізіології або медицини
    Нагороджені медаллю Лоренца

    Планк (1927) · Паулі (1931) · Дебай (1935) · Зоммерфельд (1939) · Крамерс (1947) · Лондон (1953) · Онсагер (1958) · Пайєрлс (1962) · Дайсон (1966) · Уленбек (1970) · Ван Флек (1974) · Бломберген (1978) · Абрагам (1982) · 'т Гофт (1986) · де Жен (1990) · Поляков (1994) · Віман / Корнелл (1998) · Вільчек (2002) · Каданов (2006) · Віттен (2010) · Беррі (2014)

    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герард_%27т_Гофт&oldid=33929430