Герард ван дер Леу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герард ван дер Леу
Народився 18 березня 1890(1890-03-18)[1][2][…]
Гаага, Нідерланди[4]
Помер 18 листопада 1950(1950-11-18)[1][2][3] (60 років) або 17 листопада 1950(1950-11-17)[4] (60 років)
Утрехт, Утрехт, Нідерланди
Країна  Нідерланди
Діяльність богослов, політик, археолог, філософ, викладач університету, єгиптолог, релігієзнавець
Alma mater Лейденський університет
Заклад Гронінгенський університет[4]
Посада Q123298729?[5] і член палати представників Нідерландів[d][5]
Членство Нідерландська королівська академія наук
Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd
Партія Партія праці

CMNS: Герард ван дер Леу у Вікісховищі

Герард ван дер Леу (нід. Gerardus van der Leeuw; 18 березня 1890, Гаага, Нідерланди — 18 листопада 1950, Утрехт, Нідерланди) — нідерландський історик і філософ релігії, один з найбільш відомих представників феноменології релігії.

Вивчав теологію в Лейденському університеті, спеціалізувався на історії релігій і єгиптології. Потім навчався в Берліні і Геттінгені. З 1918 викладав в університеті Гронінгена. Дотримувався реформатства. У дослідженнях релігії і містицизму розвивав підхід Гуссерля. У 1945—1946 був міністром освіти Нідерландів від Партії праці. У 1950 став першим президентом Міжнародної асоціації істориків релігії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Gerardus van der Leeuw — 2009.
  3. а б KNAW Past Members
  4. а б в Catalogus Professorum Academiae Groninganae — 2014.
  5. а б https://www.parlement.com/id/vg09ll2pl7qd/g_gerard_van_der_leeuw

Посилання[ред. | ред. код]