Герасевич Євген Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герасевич Євген Анатолійович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Герасевич Євгеній Анатолійович.jpg
Загальна інформація
Народження 22 грудня 1982(1982-12-22)
Могилів-Подільський
Смерть 17 лютого 2015(2015-02-17) (32 роки)
Дебальцеве
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЕ МЕХ (2016).png Механізовані війська
Формування 128-а механізована бригада.svg
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Євге́н Анато́лійович Герасе́вич (22 грудня 1982 — 17 лютого 2015) — старший солдат Збройних сил України.

Життєвий шлях[ред.ред. код]

Єдиний син у батьків, жив з ними в молдовському місті Отач, згодом закінчив школу в Могилеві-Подільському, Вінницький коледж — спеціальність «правознавство».

Проходив строкову військову службу в Хмельницькій області.

2009 року з червоним дипломом закінчив Київський національний університет внутрішніх справ, правознавство. Навчався в Одеському регіональному інституті державного управління, груднем 2010 року обраний головою слухацького самоврядування.

Працював начальником юридичного відділу апарату, Могилів-Подільська міська рада та виконком. Писав вірші.

З початку російської агресії й окупації Криму виступив як доброволець. Мобілізований в липні 2014 року, старший розвідник, стрілець 4-го відділення взводу розвідки, 128-та окрема гірсько-піхотна бригада.

17 лютого 2015-го зник безвісти, потрапивши у засідку уночі в районі приватного сектору — біля міської лікарні під час відходу із Дебальцевого. Двох розвідників хвилею від вибуху відкинуло, через якийсь час вояки за ними повернулися, проте Євгена та Віталія Химича не знайшли.

7 березня 2015 року до Дніпропетровського моргу волонтери доставили його тіло. Його знайшли за татуюванням серед загиблих, переданих пошуковою місією. На тілі бійця були помічені сліди осколкових поранень, в скроні рана від прицільного пострілу. Наступного дня з почестями похований в місті Могилів-Подільський.

Без Євгена залишились батьки, дружина, 12-річний прийомний син.

Нагороди[ред.ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Джерела[ред.ред. код]