Герасевич Євген Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герасевич Євген Анатолійович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Герасевич Євгеній Анатолійович.jpg
Загальна інформація
Народження 22 грудня 1982(1982-12-22)
Могилів-Подільський
Смерть 17 лютого 2015(2015-02-17) (32 роки)
Дебальцеве
Поховання Могилів-Подільський
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
128 ОГПБр.png
 128 ОГПБр
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Євге́н Анато́лійович Герасе́вич (22 грудня 1982 — 17 лютого 2015) — старший солдат Збройних сил України.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Єдиний син у батьків, жив з ними в молдовському місті Отач, згодом закінчив школу в Могилеві-Подільському, Вінницький коледж — спеціальність «правознавство».

Проходив строкову військову службу в Хмельницькій області.

2009 року з червоним дипломом закінчив Київський національний університет внутрішніх справ, правознавство. Навчався в Одеському регіональному інституті державного управління, груднем 2010 року обраний головою слухацького самоврядування.

Працював начальником юридичного відділу апарату, Могилів-Подільська міська рада та виконком. Писав вірші.

З початку російської агресії й окупації Криму виступив як доброволець. Мобілізований в липні 2014 року, старший розвідник, стрілець 4-го відділення взводу розвідки, 128-та окрема гірсько-піхотна бригада.

17 лютого 2015-го зник безвісти, потрапивши у засідку уночі в районі приватного сектору — біля міської лікарні під час відходу із Дебальцевого. Двох розвідників хвилею від вибуху відкинуло, через якийсь час вояки за ними повернулися, проте Євгена та Віталія Химича не знайшли.

7 березня 2015 року до Дніпропетровського моргу волонтери доставили його тіло. Його знайшли за татуюванням серед загиблих, переданих пошуковою місією. На тілі бійця були помічені сліди осколкових поранень, в скроні рана від прицільного пострілу. Наступного дня з почестями похований в місті Могилів-Подільський.

Без Євгена залишились батьки, дружина, 12-річний прийомний син.

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Джерела[ред. | ред. код]