Геращенко Ірина Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірина Володимирівна Геращенко
Iryna Herashchenko September 2016 (29376164683).jpg
Народилася 15 травня 1971(1971-05-15) (51 рік)
Черкаси, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність політик, тележурналіст, народний депутат України
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Членство Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання, Верховна Рада України VII скликання і Верховна Рада України VI скликання
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України, заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd[3], представник Парламентської Асамблеї Ради Європиd[3] і Народний депутат України
Партія Європейська Солідарність
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Заслужений журналіст України
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Народний депутат України Україна
6-го скликання
НУНС 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
УДАР 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014 29 серпня 2019
9-го скликання
Європейська Солідарність 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Іри́на Володи́мирівна Гера́щенко (нар. 15 травня 1971, Черкаси, Україна) — українська тележурналістка та політикиня, народна депутатка України, співголова фракції Європейська Солідарність у Верховній Раді 9-го скликання.

З квітня 2016 року до серпня 2019 року перша заступниця голови Верховної Ради України[5][6], перша жінка на цій посаді. Уповноважена Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях (2014—2019).

Життєпис[ред. | ред. код]

Ірина Геращенко народилася 15 травня 1971 року в Черкасах.

1988 року з відзнакою закінчила Черкаську середню школу № 26 і того ж року вступила до факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

1993 року з відзнакою закінчила факультет журналістики КДУ, де здобула повну вищу освіту за спеціальністю журналіст.

2011 року закінчила Дипломатичну академію України при МЗС України (магістр зовнішньої політики), у 2012 році — КНУ імені Тараса Шевченка, юридичний факультет (заочно).

Кар'єра[ред. | ред. код]

Після закінчення журфаку працювала на телеканалі «УТ-1». Очолювала редакцію відділу політики у службі новин телеканалу «Інтер». Була автором програми «Особливі прикмети» телевізійного інформаційного агентства «Профі ТВ».

З лютого 2005 по вересень 2006 року — прессекретар, керівник пресслужби Президента України Віктора Ющенка. Державний службовець 3-го рангу (з травня 2005).

З листопада 2006 року — президент інформаційного агентства УНІАН.

У 2007—2012 рр. — народний депутат України VI скликання від блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Голова підкомітету з питань інформаційного забезпечення інтеграційних процесів Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції.

З грудня 2012 року — народний депутат України VII скликання від партії УДАР (№ 6 у виборчому списку). Перший заступник голови комітету ВР з питань європейської інтеграції.

17 червня 2014 указом Президента України Петра Порошенка призначена Уповноваженим з мирного врегулювання конфлікту в Донецькій і Луганській областях (за згодою)[7].

З 2014 року — народний депутат України VIII скликання від партії «Блок Петра Порошенка». Голова Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції[8].

З 14 квітня 2016 року — перший заступник Голови Верховної Ради України Андрія Парубія[5].

17 травня 2019 року звільнена від виконання обов'язків Уповноваженого Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях, у зв'язку із закінченням повноважень Президента Порошенка[9].

31 травня 2019 року була обрана у президію та центральну політраду партії «Європейська Солідарність»[10].

Родина[ред. | ред. код]

Одружена з бізнесменом Антоном Анатолійовичем Зацепіним. Має двох доньок, Ольгу Григорівну Геращенко (1995 р. н.) та Софію Антонівну Зацепіну (2009 р. н.), і сина Олександра Антоновича Зацепіна (2013 р. н.).[11][12]

Нагороди[ред. | ред. код]

У 2007 році в рейтингу найвпливовіших жінок країни, складеному журналом «Фокус», Геращенко посіла 14-е місце.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  3. а б http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=7034
  4. http://file.liga.net/person/673-irina-gerashenko.html
  5. а б Першим віце-спікером стала Ірина Геращенко. ukranews.com. Українські новини. 14 квітня 2016. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. 
  6. Стефанчук Руслан Олексійович — Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 5 липня 2020. 
  7. Указ Президента України Про Уповноваженого Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 18 лютого 2015. 
  8. Геращенко Ірина Володимирівна. Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 27 квітня 2016. 
  9. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №253/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 18 травня 2019. 
  10. Партія Порошенка затвердила нове керівництво. Список. LIGA. 31 травня 2019. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 20 січня 2020. 
  11. Чому Ірина Геращенко не спростовувала романи з президентами?. www.volyn.com.ua. 8 березня 2020. Процитовано 2 березня 2021. 
  12. Перегляд документа #82c792c2-fbfe-4644-bac0-f7202b040d6c | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 2 березня 2021. 
  13. Указ Президента України від 21 січня 2017 року № 10/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
  14. Указ Президента України від 1 червня 2000 року № 753/2000 «Про відзначення державними нагородами України працівників засобів масової інформації»

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Декларація[ред. | ред. код]