Максимівка (Збаразький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Максимівка
Maksymivka zbarazh gerb.png Maksymivka zbarazh prapor.png
Герб Максимівки Прапор Максимівки
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Збаразький
Рада/громада Максимівська сільська рада
Код КОАТУУ 6122486401
Облікова картка Максимівка 
Основні дані
Засноване 1892
Населення 859
Площа 4.14 км²
Густота населення 207.49 осіб/км²
Поштовий індекс 47372
Телефонний код +380 3550
Географічні дані
Географічні координати 49°36′00″ пн. ш. 25°53′54″ сх. д. / 49.60000° пн. ш. 25.89833° сх. д. / 49.60000; 25.89833Координати: 49°36′00″ пн. ш. 25°53′54″ сх. д. / 49.60000° пн. ш. 25.89833° сх. д. / 49.60000; 25.89833
Відстань до
обласного центру
28,3 км
Відстань до
районного центру
12 км
Місцева влада
Адреса ради с. Максимівка, вул. Сонячна, 34, 44-7-31
Сільський голова Дзядик Богдан Володимирович
Карта
Максимівка. Карта розташування: Україна
Максимівка
Максимівка
Максимівка. Карта розташування: Тернопільська область
Максимівка
Максимівка
Мапа

Максимівка у Вікісховищі?

Макси́мівка — село в Україні, у Збаразькому районі Тернопільської області. Розташоване на півдні району. Центр сільради, якій підпорядковане села Гори-Стрийовецькі та Чагарі-Збаразькі. Через переселення жителів хутори Королівка та Парцелярія виключені з облікових даних.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Максимівка знаходиться на відстані 1 км від сіл Гори-Стрийовецькі та Чагарі-Збаразькі. Через село проходить залізниця, станція Максимівка-Тернопільська.

Назва[ред. | ред. код]

За переказами, село назване на честь відважного лицаря — козацького ватажка Максима Кривоноса. Поблизу Максимівки ще й тепер видно сліди козацьких фортифікацій — так званий Лисий окоп.

Населення — 872 особи (2003).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Максимівки виявлено археологічні пам'ятки ранньослов'янського часу, черняхівської культури і скарб римських монет II ст.

У селі помітні сліди Княжого тракту — шляху часів Русі.

Відоме від 1-ї пол. XVII ст. Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші товариства.

У червні 1944 через Максимівку проходив підрозділ з'єднання Сидора Ковпака.

У селі є вулиця названа на честь українського радянського письменника Ярослава Галана (нагородженого Сталінською премією), що у воєнні та повоєнні роки засуджував ідеї української державності, засуджував ОУН, УПА, а також інститут католицької церкви. Його стаття «Плюю на Папу» стала відповіддю на відлучення його від Церкви папою Пієм XII.

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджений рiшенням сесії сільської ради[1].

Герб[ред. | ред. код]

Щит хвилясто перетятий лазуровим і зеленим. У першій частині зліва золоте дерево, праворуч — такий же колос. У другій частині три восьмипроменеві золоті зірки, дві і одна. Поверх усього Архангел Михаїл із золотим німбом, срібними крилами, в золотих обладунках і чоботях, в червоних сорочці і плащі, що тримає в правій руці червоний палаючий меч із золотим руків'ям, а в лівій — круглий червоний щит із золотою облямівкою, обтяжений золотим хрестом. Щит вписаний в золотий декоративний картуш та увiнчаний золотою сілською короною.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище складається з двох горизонтальних смуг блакитного і зеленого кольорів в співвідношенні 2:1, розділених хвилясто. У центрі полотнища Архангел Михаїл з жовтим німбом, білими крилами, в жовтих обладунках і чоботях, в червоних сорочці і плащі, тримає в правій руці червоний палаючий меч із жовтим руків'ям, в лівій — круглий червоний щит з жовтою облямівкою, обтяжений жовтим хрестом, супроводжуваний з древкової сторони жовтим деревом, з вільної — жовтим колосом, знизу — трьома жовтими восьмикутними зірками.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Збереглися руїни костелу (кін. XIX ст.). Є церква св. Михаїла (1994), «фігура» св. Варвари (реставрована 2000). Перша згадка в 1715 р.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, клуб, бібліотека, дільнична лікарня з амбулаторією, кар'єр, танцювальна студія.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Михайло Данилевич (1887—1984) — громадський діяч, повітовий провідник ОУН Збаражчини, організатор так званого Збаразького повстання в грудні 1939 р.,
  • Северин Данилевич (1921—1993) — лікар, діяч ОУН,

Проживали[ред. | ред. код]

  • Антоній Адамюк — єпископ Римо-Католицької Церкви,
  • Алла Байдак — народна майстриня,
  • Ярослав Ковальчик — доктор економічних наук, фахівець у галузі будівництва автодоріг (на будинку сільської ради у 2011 р. йому встановлено меморіальну таблицю),
  • вчителювала Данія Кот — літераторка, перекладач.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Сільський календар, 11.10.15. Благодійний концерт в с. Максимівка // ТТБ — 2015. — 11 жовтня.


  1. Українська геральдика