Острівець (Тернопільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Герб Острівця)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Острівець
Герб Прапор
Костел
Костел
Костел
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Теребовлянська міська громада
Основні дані
Засноване 1471
Населення 420
Площа 855 км²
Густота населення 491.23 осіб/км²
Поштовий індекс 48107
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°17′26″ пн. ш. 25°37′45″ сх. д. / 49.29056° пн. ш. 25.62917° сх. д. / 49.29056; 25.62917Координати: 49°17′26″ пн. ш. 25°37′45″ сх. д. / 49.29056° пн. ш. 25.62917° сх. д. / 49.29056; 25.62917
Середня висота
над рівнем моря
330 м
Водойми Серет
Відстань до
районного центру
6 км
Місцева влада
Адреса ради 48100, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Теребовля, вул. Князя Василька, буд. 104а
Карта
Острівець. Карта розташування: Україна
Острівець
Острівець
Острівець. Карта розташування: Тернопільська область
Острівець
Острівець
Мапа
Мапа

CMNS: Острівець у Вікісховищі

Остріве́ць — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2015 адміністративний центр Острівецької сільської ради, якій були підпорядковні села Гумниська і Застіноче.

Розташоване на правому березі річки Серет

Населення — 420 осіб (2001).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.

Перша писемна згадка — 1471 року.

У 1772 році село ввійшло в склад Імперії Габсбургів1804 року Австрійської імперії, з 1867 — Австро-Угорщини).

На початку свого існування це було невеличке поселення. Воно часто потерпало від турецько-татарських нападів. У 1557 році польський король Сигізмунд ІІ заснував тут фільварки, у які забирає найкращі землі і луки, що раніше належали селянам.

На початку ХХ століття в селі з'явилася 4-х класова школа з українською мовою навчання. У селі діяло товариство «Просвіта», організаторами якої були о. Платон Карпінський і О. Побережний — колишній вояк УСС. В селі також був церковний хор, яким керував Ізидор Луковський.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади.[1]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району.[2]

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджені 12 жовтня 2015 р. рішенням сесії сільської ради[3].

Автор — Андрій Гречило.

Герб[ред. | ред. код]

Щит перетятий; у верхньому срібному полі — зелений лавровий вінок, у якому пурпуровий лапчастий хрест; у нижньому синьому — золотий короп на срібній сітці. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.

Зелений лавровий вінок та пурпуровий хрест уособлюють славетних земляків, діячів у галузі культури та духовності — письменників, поетів, єпископів (уродженцями Острівця також були письменник В.Гжицький, поет Р.Карпінський, торонтонський єпископ І.Борецький). Синє поле означає річку Серет, яка протікає через село, а сітка і риба риболовецькі промисли. Окрім того лазурове та срібне поля підкреслюють назву села, отриману завдяки специфічному географічному розташуванню.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище складається з двох горизонтальних рівношироких смуг — верхньої білої і нижньої синьої; на білій смузі — зелений лавровий вінок, у якому пурпуровий лапчастий хрест, на синій — жовтий короп на білій сітці.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • дві церкви святого Димитрія (1840, зберігається ікона Пресвятої Матері Божої з немовлям, поч. ХХ ст., двостороння, з с. Яблінок, ПЦУ; 1893, колишній костел, кам'яна, УГКЦ)
  • капличка
  • насипана символічна могила Борцям за волю України
  • встановлено меморіальну таблицю на будинку, де народилися В. та С. Ґжицькі, є кімната-музей В. Ґжицького
  • пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні встановлений у 1971 р.
Пам'ятний знак на славу Божу

Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташований біля бібліотеки.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (1909 р.).

Хрест — 0,6 м, постамент: верхня частина — 0,8х0,6х0,1 м, нижня частина — 1х1,2х0,7 м, цоколь — 1,4х0,9х0,8 м, площа — 0,0007 га.[4]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ 1-3 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.

У 1995 році в приміщенні місцевої школи створено кімнату-музей В. Ґжицького[5].

Населення[ред. | ред. код]

Поширені прізвища[ред. | ред. код]

Войнаровський, Гумницький, Луковський, Сіканович[6].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Працювали[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Українська геральдика. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
  4. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 26 червня 2012 року № 97.
  5. Мельничук Б. Ґжицький Володимир Зенонович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 449. — ISBN 966-528-197-6.
  6. Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — С. 174.
  7. Кушнерик Г., Пиндус Б. Карпінський Платон / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 41. — ISBN 966-528-199-2.

Джерела[ред. | ред. код]