Герман Вейль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герман Клаус Гуґо Вейль
нім. Hermann Klaus Hugo Weyl
Hermann Weyl ETH-Bib Portr 00890.jpg
Народився 9 листопада 1885(1885-11-09)
Ельмсхорн, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія
Помер 8 грудня 1955(1955-12-08) (70 років)
Цюрих, Швейцарія
Поховання Принстонський цвинтар[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Веймарська республіка
Flag of the United States.svg США
Діяльність математик, фізик, філософ, викладач університету, психолог
Alma mater Геттінгенський університет
Галузь математика
Заклад Геттінгенський університет
Принстонський університет
Науковий ступінь доктор філософії (1908), Габілітація (1910), почесний доктор[d] (1945), почесний доктор[d] (1929), почесний доктор[d] (1952) і почесний доктор[d] (1954)
Науковий керівник Давид Гільберт[1]
Член Лондонське королівське товариство[2], Папська академія наук[3], Американська академія мистецтв і наук, Леопольдина[4], Американське фізичне товариство, Лондонське математичне товариство[2] і Баварська академія наук
Діти Fritz Joachim Weyl[d]
Нагороди
Автограф Hermann Weyl signature.jpg

Герман Вейль у Вікісховищі?

Герман Клаус Гуґо Вейль (нім. Hermann Klaus Hugo Weyl; 9 листопада 1885, Ельмсхорн, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія — 8 грудня 1955, Цюрих, Швейцарія) — німецький математик.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Геттінгенський університет (1908). Учень Д. Гільберта. В 1913-1930 роках — професор Вищої технічної школи Цюриха, в 1930-1933 роках — професор Геттінгенского університету, в 1933 після приходу до влади фашистів емігрував в США, працював в Принстоні в Інституті перспективних досліджень (Institute for Advanced Study).

Праці присвячені тригонометричним рядам і рядам по ортогональних функціях, теорії функцій комплексної змінної, диференціальним і інтегральним рівнянням. Ввів в теорію чисел т.зв. "Суми Вейля". Найзначніші роботи Вейля з алгебри (в галузі теорії неперервних груп і їх представлень) і теорії функцій комплексної змінної (де його книга 1913 "Die Idee der Riemannschen Flache" — "Ідея ріманової поверхні" стала класичною — уперше було досконало строго визначене поняття Ріманова поверхня, яке негайно можна було поширити на будь-який многовид). Праці Вейля з прикладної лінійної алгебри мали значення для подальшого створення математичного програмування, а роботи в галузі математичної логіки і основ математики дотепер викликають інтерес (Вейль належав до прихильників інтуїціонізму).

Велике значення мають праці в галузі математичної фізики, де він незабаром після створення А. Ейнштейном загальної теорії відносності став займатися єдиною теорією поля. Хоча об'єднати тяжіння й електромагнетизм не вдалося, його теорія калібровочної інваріантності мала величезне значення. Також Вейль відомий застосуванням теорії груп до квантової механіки.

Нагороджений премією Лобачевського в 1927 році.

Праці[ред. | ред. код]

  • Вейль Г. Алгебраическая теория чисел. — М. : ИЛ, 1947. — 226 с.
  • Вейль Г. Избранные труды. Математика. Теоретическая физика // Классики науки. — М. : Наука, 1984. — 512 с.
  • Вейль Г. Классические группы. Их инварианты и представления. — М. : ИЛ, 1947. — 408 с.
  • Вейль Г. Математическое мышление. — М. : Наука, 1989. — 400 с.
  • Вейль Г. О философии математики. — М.-Л. : ГТТИ, 1934. — 128 с.
  • Вейль Г. Полвека математики. — М. : Знание, 1969. — 48 с.
  • Вейль Г. Пространство. Время. Материя. Лекции по общей теории относительности. — М. : Янус, 1996. — 480 с.
  • Вейль Г. Симметрия. — М. : Наука, 1968. — 192 с.
  • Вейль Г. Теория групп и квантовая механика. — М. : Наука, 1986. — 496 с.

Література[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]