Герман фон Гельмгольц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Герман Гельмгольц)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герман фон Гельмгольц
нім. Hermann Ludwig Ferdinand von Helmholtz
Ім'я при народженні нім. Hermann Ludwig Ferdinand Helmholtz
Народився 31 серпня 1821(1821-08-31)[1][2][…]
Потсдам, Королівство Пруссія, Німецький союз[4][3][…]
Помер 8 вересня 1894(1894-09-08)[1][2][…] (73 роки)
Шарлоттенбург, округ Потсдамd, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія[6]
Поховання Friedhof Wannsee, Lindenstraßed
Місце проживання Німеччина
Країна  Королівство Пруссія
 Німецька імперія
Діяльність фізик, офтальмолог, музикознавець, теоретик музики, викладач університету, психолог, фізіолог, біофізик, філософ, анатом, натураліст, військовий лікар, патологоанатом
Alma mater Hermann-von-Helmholtz-Gymnasiumd
Університет Фрідріха-Вільгельма[d]
Pépinièred
Галузь Фізика
Заклад Боннський університет
Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Університет Фрідріха-Вільгельма[d]
HU Berlin
Шаріте
Physikalisch-Technische Bundesanstaltd
Кенігсберзький університет
Німецьке фізичне товариство
Вчителі Йоганн Петер Мюллер
Відомі учні Ágost Hellerd
Соколов Олексій Петровичd
Theodor Leberd
Генріх Герц
Вільям Джеймс[7]
Аспіранти, докторанти Генрі Ровланд[8]
Friedrich Schottkyd[9]
Габрієль Ліппман[10]
Генріх Герц[11]
Альберт Абрагам Майкельсон[12]
Михайло Пупін[13]
Friedrich Goltzd[14]
Вільгельм Він[15]
Лоранд Етвеш
Otto Lummerd[16]
Вільгельм Вундт
Theodor des Coudresd[7]
Arthur Gordon Websterd[7]
Max Wiend[7]
Членство Лондонське королівське товариство
Прусська академія наук
Шведська королівська академія наук
Петербурзька академія наук
Угорська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Національна академія деї Лінчеї
Королівське фізіографічне товариство в Лундіd
Познанське Товариство приятелів наукd
Баварська академія наук
Російська академія наук
Американське філософське товариство[17]
Національна академія наук Італіїd
Паризька медична академія
Нідерландська королівська академія наук
Національна академія наук США
Бельгійська королівська академія медициниd
Туринська академія наук[18]
Королівське товариство Единбурга
Шведська королівська музична академіяd
Уппсальське королівське наукове товариствоd
У шлюбі з Anna von Helmholtzd
Olga von Helmholtzd
Діти Richard von Helmholtzd
Robert von Helmholtzd
Ellen von Siemens-Helmholtzd
Friedrich Julius von Helmholtzd
Нагороди

Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Герман фон Гельмгольц у Вікісховищі

Герман Людвіґ Фердинанд фон Гельмгольц (нім. Hermann Ludwig Ferdinand von Helmholtz; 31 серпня 1821, Потсдам — 8 вересня 1894, Шарлоттенбург) — німецький фізик, фізіолог та психолог.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї вчителя. Вивчав медицину в королівському медично-хірургічному інституті в Берліні. Обов'язковою для випускників цього інституту була восьмирічна військова служба, яку Гельмгольц почав у 1843 році в Потсдамі, як військовий лікар. За рекомендацією Александера фон Гумбольдта йому було дозволено передчасно залишити військову службу і почати викладати в 1848 році анатомію в берлінській академії. У 1849 році Гельмгольца запрошують в Кенігсберг, де він отримує звання професора фізіології і патології. З 1855 він керує кафедрою анатомії і фізіології в Бонні, з 1858 — кафедрою фізіології в Гайдельберзі. У 1870 році він стає членом Прусської академії наук.

З 1871 року отримує звання професора фізики і працює в Берліні. У 1888 році Гельмгольц стає першим президентом Фізико-технічного імперського відомства[de] в Шарлоттенбурзі.

В одній з перших робіт «Про збереження сили» (1847) Гельмгольц, дотримуючись ідеї єдності природи, математично обґрунтував закон збереження енергії і положення про те, що живий організм є фізико-хімічним середовищем, у якому зазначений закон точно виконується. Цей висновок завдав нищівного удару по віталізму. Впроваджуючи фізичні методи в нервово-м'язову фізіологію, Гельмгольц виміряв швидкість поширення збудження в нервовому волокні. Отримані результати започаткували ментальну хронометрію — вивчення часу реакції, однієї з головних тем експериментальної психології, що зароджувалася. Вони також мали важливий філософський зміст, оскільки розсіювали упередження про те, що нервово-психічні акти як явища особливого порядку відбуваються миттєво і не підлягають виміру. Важливими є роботи Гельмгольца в галузі фізіології органів чуття («Вчення про слухові відчуття як фізіологічну основу теорії музики», 1863[19]; «Фізіологічна оптика», 1867). Ці роботи розкрили причинну залежність відчуттів від впливу зовнішніх подразників на органи чуття. В першій з них була запропонована система нотації, що використовується у музикознавчій літературі дотепер. Водночас Гельмгольц, приймаючи доктрину про «специфічну енергію органів чуття», висунув «теорію ієрогліфів», відповідно до якої відчуття є знаками об'єктивних властивостей речей. У роботах з фізіологічної оптики Гельмгольц приділив велику увагу механізму сприймання просторових відносин. Він висунув на передній план роль м'язових рухів і відчуттів у формуванні просторового образу і запропонував гіпотезу «несвідомих умовиводів», за якою сприймання величини предмета виводилося зі зв'язку між реальною величиною зображення на сітківці і ступенем напруги м'язів, що пристосовують око до відстаней. Тлумачення Гельмгольцем просторового бачення було прогресивнішим порівняно з поглядами його супротивників (нативістів), які заперечували первинну роль досвіду в психічному розвитку і вважали просторовість природженою властивістю свідомості. Ідеї Гельмгольца про роль м'яза та почуттєве пізнання були творчо розвиті з позицій рефлекторної теорії І. М. Сєченовим.

Цікавий факт[ред. | ред. код]

На честь Германа Гельмгольца названо астероїд, відкритий 20 вересня 1993 року.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11854893X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Гельмгольц, Герман-Людвиг-Фердинанд // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIII. — С. 287–288.
  4. Гельмгольц Герман Людвиг Фердинанд // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. A. Paalzow Helmholtz, Hermann von // Allgemeine Deutsche BiographieL: 1906. — Vol. 51. — S. 461–472.
  6. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  7. а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  8. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  9. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  10. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  11. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  12. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  13. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  14. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  15. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  16. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  17. NNDB — 2002.
  18. www.accademiadellescienze.it
  19. Die Lehre von den Tonempfindungen als physiologische Grundlage für die Theorie der Musik