Герман Рекнагель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герман Рекнагель
Hermann Recknagel
RecknageHermann.jpg
Народження 18 липня 1892(1892-07-18)
Німецька імперія Гофгайсмар, Пруссія
Смерть 23 січня 1945(1945-01-23) (52 роки)
Третій Рейх біля Петрікав, Генеральна губернія
загиблий у бою
Приналежність Імперська армія Німеччини Рейхсхеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19131945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg генерал від інфантерії
Формування 18-та піхотна дивізія
100-та легка піхотна дивізія
Командування 111-та піхотна дивізія
XXXXII-й армійський корпус
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Золотий німецький хрест
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
За поранення (нагрудний знак)
Орден «За військові заслуги» (Вальдек)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Нагрудний штурмовий піхотний знак

Герман Рекнагель (нім. Hermann Recknagel; нар. 18 липня 1892, Гофгайсмар, Пруссія — пом. 23 січня 1945, Петрікав) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1944) Вермахту. Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1944).

Біографія[ред. | ред. код]

Герман Рекнагель народився 18 липня 1892 у Гофгайсмарі, в прусській провінції Гессен-Нассау.

Військова кар'єра

25 вересня 1913 року вступив на військову службу фанен-юнкер до Прусської армії та був зарахований до 3-го піхотного курфюрстського полку «фон Віттіш» (нім. „Infanterie-Regiment „von Wittich“ (3. Kurhessisches) Nr. 83“). Вже після початку Першої світової війни отримав військове звання лейтенант. Бився на Західному фронті, командував взводом. За бойові заслуги у боях відзначений низкою орденів Німецької імперії та Австро-Угорщини.

По завершенню світової війни в чині обер-лейтенанта приєднався до Фрайкора, бився проти загонів «спартаківців» (німецьких комуністів). Зі створенням Рейхсверу залишився у лавах Збройних сил. Проходив службу на різних командних та штабних посадах у 4-му артилерійському полку, 12-му піхотному полку Сухопутних військ Веймарської республіки.

Напередодні Другої світової війни командував 54-м піхотним полком 18-ї піхотної дивізії Вермахту 11-го армійського корпусу. На чолі цього формування Г. Рекнагель брав участь у Польській кампанії, бився на Бзурі. 1 лютого підвищений у званні до оберста.

У травні-червні 1940 року командував полком під час бойових дій на Західному фронті. 8 червня 1940 року за бойові заслуги в боях за Дюнкерк відзначений у Вермахтберіхті, а 5 серпня удостоєний Лицарського хреста Залізного хреста.

22 червня 1941 року з початком війни проти радянської Росії Г. Рекнагель очолював 54-ий піхотний полк 18-ї дивізії, що входила до складу XXXIX-го моторизованого корпусу генерала танкових військ Р.Шмідта. Змагався у боях за Білосток, Мінськ, згодом його полк наступав вглиб території СРСР, бився на північному фланзі війни, бої під Волховим.

1 січня 1942 року призначений командиром 111-ї піхотної дивізії, що вела бойові дії на південному фланзі німецько-радянського фронту. 1 березня 1942 присвоєне військове звання генерал-майор. З літа 1942 року 111-та піхотна дивізія 4-го армійського корпусу брала активну участь у стратегічному наступі на південному крилі радянсько-німецького фронту в ході літньо-осінньої кампанії 1942 року. Бої під Ростовом, на річці Донець.

У подальшому дивізія Г. Рекнагеля билась на Кубані та на Північному Кавказі, вела бої під Моздоком та Нальчиком. Після початку стратегічного контрнаступу Червоної армії відступали на північ до річки Дон. 1 березня 1943 року його нагороджено за бойові заслуги Золотим німецьким хрестом. А 6 листопада 1943 року за успішні оборонні бої під Таганрогом — дубовим листям до Лицарського хреста (№ 319).

З 15 листопада 1943 по 25 лютого 1944 року — у резерві фюрера. У квітні 1944 призначений командиром XXXXII-го армійського корпусу, який був повністю знищений радянськими військами у боях під Черкасами. Після переформування на центральному напрямку Східного фронт корпус увійшов до складу 4-ї танкової армії й брав участь у боях під Ковелем, Любліном, вів запеклі бої на Віслі.

23 жовтня 1944 року Г. Рекнагель був удостоєний мечів до Лицарського хреста за бойові заслуги у боях на Віслі. У січні 1945 в ході Вісло-Одерської операції Червоної армії 42-й армійський корпус був повністю розгромлений, а командир корпусу під час спроби виведення своїх частин з оточення загинув у бою.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(нім.)
  • Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
  • Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.
  • Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.(нім.)

Посилання[ред. | ред. код]


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал від інфантерії
Отто Стапф
111th Infanterie Division Logo.svg
командир 111-ї піхотної дивізії

1 січня 1942 — 15 серпня 1943
Наступник:
генерал-майор
Вернер фон Бюлов
Попередник:
генерал-майор
Вернер фон Бюлов
111th Infanterie Division Logo.svg
командир 111-ї піхотної дивізії

30 серпня — 1 листопада 1943
Наступник:
генерал-майор
Еріх Грюнер
Попередник:
генерал від інфантерії
Франц Маттенклотт
командир XXXXII-го армійського корпусу
14 червня 1944 — 23 січня 1945[1]
Наступник:
генерал-майор
Артур Фінгер


Примітки[ред. | ред. код]

  1. загинув у бою, виводячи свій корпус з оточення