Герман Фраш
| Герман Фраш | |
|---|---|
 | |
| Народився |
25 грудня 1851[1][2][3] Оберрот |
| Помер |
1 травня 1914[1][2][3] (62 роки) Париж[4] |
| Країна |
 Королівство Вюртемберг.svg){kind=small} США |
| Діяльність | хімік, винахідник, гірничий інженер |
| Знання мов | німецька |
| Нагороди | |
Герман Фраш (англ. Herman(n) Frasch; 25 грудня 1851 в Оберро-бай-Гейльдорфі, Вюртемберг — 1 травня 1914, Париж) — хімік, гірничий інженер та винахідник, відомий своєю роботою з нафтою та сіркою.
З біографії[ред. | ред. код]
Він був сином Йоганнеса та Фріди Генрієти (Бауер) Фраш. Обидва його батьки були вихідцями із Штутгарта. Його батько був бургомістром Гейльдорфа. Герман відвідував латинську школу в Гейльдорфі. У віці 16 або 19 років він покинув учнівство і відплив з Бремена до Нью-Йорка, а потім поїздом до Філадельфії. Після прибуття до Сполучених Штатів він став лаборантом Джона Майкла Мейша у Філадельфійському фармацевтичному коледжі.
Інженерна кар'єра[ред. | ред. код]
Нафтова кар'єра[ред. | ред. код]
У 1875 р. Фраш винайшов процес відновлення скрапу олова та спосіб виготовлення свинцевих білил з галеніту.
Він запатентував процес переробки парафіну в 1876 році і продав патент Standard Oil і став хіміком-консультантом компанії.
У 1884 р. Фраш продав ексклюзивне використання свого патенту на фракційну дистиляцію, який був більш ефективним при розподілі нафти на побічні продукти ніж у Imperial Oil[5].
Потім Imperial найняв Frasch, щоб допомогти їм у модернізації їх нафтопереробного заводу Silver Star у процесі його переробки. Imperial запропонував Frasch плату в розмірі 10 000 доларів, але він переконав компанію надати йому зарплату, яка відповідала Президенту Imperial. Після завершення роботи Фраша на нафтопереробному заводі в лютому 1885 року він подав у відставку та приєднався до члена правління Імперської компанії Джона Мінхінніка при заснуванні Імперської нафтової компанії (Empire Oil Company) (1979). Партнери придбали нафтопереробний завод у Лондоні, і Фраш почав експерименти щодо способу видалення сірки з нафти[6]. Нафтові родовища в графство Лембтон мали високий вміст сірки, в результаті чого гас при спалюванні виробляв надмірний дим і різкий запах.[7] Канадці прозвали гас "олією скунсу", і нафтопереробникам було важко продавати свою продукцію вдома та за кордоном. У період між 1885 і 1887 рр. Фраш визначив, що застосування оксиду міді під час процесу дистиляції сприяє видаленню сірки з нафти.
Приблизно в той же час, коли відбулося відкриття Фраша, Standard Oil почав розширюватися до Лайма (Огайо) і виявив, що його нафта, як і графства Лембтон, має високий вміст сірки.[8] Визнаючи, що будь-яке покращення канадської нафти може бути застосовано і до нафти Огайо, "Standard Oil" найняв Фраша в липні 1886 р., запропонувавши йому "зарплату вищу, ніж у будь-якого іншого вченого в країні", і обмін його акцій в Imperial Oil Limited на акції Standard Oil[9].
Після повернення Фраша до США він почав працювати в компанії Solar Refining Company, дочірній компанії Standard Oil в Лаймі, штат Огайо, і вдосконалив метод десульфуризації. Standard Oil мав патентну монополію на метод десульфуризації до 1905 р., що робило інвестиції в родовища Лайми надзвичайно вигідними для компанії.[10]
Фраш став незалежно багатим, коли продав половину своїх акцій Standard Oil після того, як ціна їх зросла з 168 до 820 доларів за акцію, тоді як дивіденди на акції, які він утримував, зросли з 7 до 40 відсотків.
Сірчана кар'єра[ред. | ред. код]
Під час пошуку нафти в Луїзіана, поблизу сучасного міста Салфер (Луїзіана), сірка була виявлена під шаром сипучого піску. Усі спроби дістати сірку звичайними шахтними шахтами закінчувались катастрофою. Герман Фраш пробурив поруч три свердловини, але сірка не була у його власності. Фраш дійшов висновку, що сірка була пов’язана з купольною структурою, розташованою на острові, що належить Американській сірковій компанії. 20 жовтня 1890 р. він отримав три патенти на свій процес Фраша. Фраш та його ділові партнери Френк Рокфеллер та Фергус Б. Сквайр уклали угоду на 50-50 з American Sulphur Company про створення нової корпорації Union Sulphur Company[11].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #117536598 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Taylor, Graham D., 1944- (2019). Imperial standard : Imperial Oil, Exxon, and the Canadian oil industry from 1880. Calgary, Alberta, Canada: University of Calgary Press. с. 43—44. ISBN 978-1-77385-036-8. OCLC 1087508620. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ Hill, Alan. (1979) Historical Foundation of Canada's Oil Industry and the Development of Imperial Oil Limited from 1880-1920 (Master’s Thesis). The University of Manitoba. p. 102-103.
- ↑ Sutton, William. (1984) Herman Frasch (PhD Thesis). Louisiana State University. p. 82.
- ↑ Gray, Earle. (2005). The great Canadian oil patch : the petroleum era from birth to peak. Edmonton: JuneWarren Pub. с. 411—412. ISBN 0-9737342-0-5. OCLC 60679720.
- ↑ Taylor, Graham D., 1944- (2019). Imperial standard : Imperial Oil, Exxon, and the Canadian oil industry from 1880. Calgary, Alberta, Canada: University of Calgary Press. с. 45. ISBN 978-1-77385-036-8. OCLC 1087508620. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ Hill, Alan. (1979) Historical Foundation of Canada's Oil Industry and the Development of Imperial Oil Limited from 1880-1920. (Master’s Thesis).University of Manitoba. p.103-104.
- ↑ Haynes, Williams (1959). Brimstone, The Stone That Burns. Princeton: D. Van Norstrand Company, Inc. с. 28—39.
Джерела[ред. | ред. код]
- Obituaries - Herman Frasch, Paul L. V. Héroult. Industrial & Engineering Chemistry. 6 (6): 505—507. 1914. doi:10.1021/ie50066a024.
- Herman Frasch (1912). The Perkin's Medal Award - Address of Acceptance. Industrial & Engineering Chemistry. 4 (2): 134—140. doi:10.1021/ie50038a016. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 11 лютого 2021.
- Herman Frasch (1918). Unveiling of the Portrait of Herman Frasch. Industrial & Engineering Chemistry. 10 (4): 326—327. doi:10.1021/ie50100a038.
- History of Sulphur (Sulphur, Louisiana)
- Stuart Bruchey (1960). Brimstone, The Stone That Burns: The Story of the Frasch Sulphur Industry by Williams Haynes. Journal of Economic History. 20 (2): 326—327. JSTOR 2114864.
- Walter Botsch (2001). Chemiker, Techniker, Unternehmer: Zum 150. Geburtstag von Hermann Frasch. Chemie in Unserer Zeit. 35 (5): 324—331. doi:10.1002/1521-3781(200110)35:5<324::AID-CIUZ324>3.0.CO;2-9.
- Oskison, John M. (July 1914). A Chemist Who Became King Of An Industry: Herman Frasch, The Greatest Of Oil-Refining Experts and Master, Through His Researches And Inventions, Of The Sulphur Supply Of The World. The World's Work: A History of Our Time. Doubleday, Page & Co. XXVIII (2): 310. Процитовано 4 серпня 2009.
|
