Герман фон Гельмгольц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герман фон Гельмгольц
Hermann von Helmholtz4.jpg
Народився 31 серпня 1821(1821-08-31)
Потсдам, Німеччина
Помер 8 вересня 1894(1894-09-08) (73 роки)
Шарлоттенбург
Місце проживання Німеччина
Галузь наукових інтересів Фізика
Нагороди
Баварський орден Максиміліана За досягнення в науці та мистецтві (з 1980 року)
Медаль Коплі

Герман Людвіґ Фердинанд фон Гельмгольц (нім. Hermann Ludwig Ferdinand von Helmholtz; 31 серпня 1821, Потсдам — 8 вересня 1894, Шарлоттенбург) — німецький фізик, фізіолог та психолог.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї вчителя. Вивчав медицину в королівському медично-хірургічному інституті в Берліні. Обов'язковою для випускників цього інституту була восьмирічна військова служба, яку Гельмгольц почав у 1843 році в Потсдамі, як військовий лікар. За рекомендацією Александера фон Гумбольдта йому було дозволено передчасно залишити військову службу і почати викладати в 1848 році анатомію в берлінській академії. У 1849 році Гельмгольца запрошують в Кенігсберг, де він отримує звання професора фізіології і патології. З 1855 він керує кафедрою анатомії і фізіології в Бонні, з 1858 — кафедрою фізіології в Гейдельберзі. У 1870 році він стає членом Прусської Академії Наук.

З 1871 року отримує звання професора фізики і працює в Берліні. У 1888 році Гельмгольц стає першим президентом Фізико-технічного імперського відомства в Шарлоттенбурзі.

В одній з перших робіт «Про збереження сили» (1847) Гельмгольц, дотримуючись ідеї єдності природи, математично обґрунтував закон збереження енергії і положення про те, що живий організм є фізико-хімічним середовищем, у якому зазначений закон точно виконується. Цей висновок завдав нищівного удару по віталізму. Впроваджуючи фізичні методи в нервово-м'язову фізіологію, Гельмгольц виміряв швидкість поширення збудження в нервовому волокні. Отримані результати започаткували вивчення «часу реакції» — однієї з головних тем експериментальної психології, що зароджувалася. Вони також мали важливий філософський зміст, оскільки розсіювали упередження про те, що нервово-психічні акти як явища особливого порядку відбуваються миттєво і не підлягають виміру. Важливими є роботи Гельмгольца в галузі фізіології органів почуттів («Вчення про слухові відчуття як фізіологічну основу теорії музики», 1863[1]; «Фізіологічна оптика», 1867). Ці роботи розкрили причинну залежність відчуттів від впливу зовнішніх подразників на органи почуттів. В першій з них була запропонована система нотації, що використовується у музикознавчій літературі дотепер. Водночас Гельмгольц, приймаючи доктрину про «специфічну енергію органів почуттів», висунув «теорію ієрогліфів», відповідно до якої відчуття є знаками об'єктивних властивостей речей. У роботах з фізіологічної оптики Гельмгольц приділив велику увагу механізму сприймання просторових відносин. Він висунув на передній план роль м'язових рухів і відчуттів у формуванні просторового образу і запропонував гіпотезу «несвідомих умовиводів», за якою сприймання величини предмета виводилося зі зв'язку між реальною величиною зображення на сітківці і ступенем напруги м'язів, що пристосовують око до відстаней. Тлумачення Гельмгольцем просторового бачення було прогресивнішим порівняно з поглядами його супротивників (нативістів), які заперечували первинну роль досвіду в психічному розвитку і вважали просторовість природженою властивістю свідомості. Ідеї Гельмгольца про роль м'яза та почуттєве пізнання були творчо розвиті з позицій рефлекторної теорії І. М. Сєченовим.

Цікавий факт[ред.ред. код]

На честь Германа Гельмгольца названо астероїд, відкритий 20 вересня 1993 року.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Die Lehre von den Tonempfindungen als physiologische Grundlage für die Theorie der Musik


Карл Фрідріх Гаус Це незавершена стаття про німецького науковця.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Ейнштейн Це незавершена стаття про фізика.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.