Гернот Рор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Гернот Рор
Gernot Rohr 2002.JPG
Гернот Рор у 2002 році
Особові дані
Народження 28 червня 1953(1953-06-28) (66 років)
  Мангайм, ФРН
Зріст 175 см
Вага 68 кг
Громадянство Flag of Germany.svg Німеччина
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1961-1972 Німеччина «Некарау»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1972–1974 Німеччина «Баварія» 6 (0)
1974–1975 Німеччина «Вальдгоф» 21 (1)
1975–1977 Німеччина «Кікерс» (Оффенбах) 62 (1)
1977–1989 Франція «Бордо» 352 (13)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1990 Франція «Бордо»
1991–1992 Франція «Бордо»
1995–1996 Франція «Бордо»
1999–2000 Франція «Кретей»
2002–2005 Франція «Ніцца»
2005–2006 Швейцарія «Янг Бойз»
2007–2008 Франція «Аяччо»
2008–2009 Туніс «Етюаль дю Сахель»
2009 Франція «Нант»
2010–2012 Габон Габон
2012–2014 Нігер Нігер
2015 Буркіна-Фасо Буркіна-Фасо
2016– Нігерія Нігерія

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Гернот Рор (нім. Gernot Rohr, нар. 28 червня 1953, Мангайм) — німецький футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2016 року очолює тренерський штаб збірної Нігерії.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 28 червня 1953 року в місті Мангайм. Вихованець футбольної школи клубу «Некарау» з рідного міста. З 1970 року виступав за юнацьку збірну ФРН, з якою був учасником юнацького (U-18) чемпіонат Європи 1971 року.

1972 року став гравцем «Баварії». 30 вересня 1972 року він дебютував у Бундеслізі у матчі проти «Герти» (4:0). В складі німецького гранду Гернот закріпитись не зумів, зігравши в загальній складності 6 матчів ліги за два сезони. І в 1973 році, і в 1974 році він завоював титул німецького чемпіона, а у 1974 році він також виграв Кубок чемпіонів, але так і не виходив обох фінальних матчах з «Атлетіко Мадрид» (1:1, 4:0).

Гернот Рор (ліворуч) та Антоніо Кабріні у півфіналі Кубка європейських чемпіонів 1984/85

1974 року батько Гернота Філіппа Рора[de], що очолював клуб Другої Бундесліги «Вальдгоф», запросив сина до своєї команди. За сезон 1974/75 зіграв 21 матчі і забив 1 гол, після чого разом з батьком покинув клуб і наступні два роки грав за «Кікерс» (Оффенбах) (перший грав у Бундеслізі, а другий — у Другій Бундеслізі).

Влітку 1977 року перейшов до французького «Бордо», за який відіграв 12 сезонів і був невід'ємною частиною гри «жирондистів». За цей час додав до переліку своїх трофеїв три титули чемпіона Франції в 1984, 1985 та 1987 роках, а також два Кубка Франції в 1986 і 1987 роках. Він також був у складі команди, що, яка ледь не пройшла у півфіналі Кубка європейських чемпіонів 1984/85 «Ювентус» з Платіні (0:3, 2:0). Рор покинув «Бордо» в 1989 році після 352 ігор (13 голів) та двох титулів найкращого захисника сезону, після чого завершив професійну кар'єру футболіста.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри Рор залишився в «Бордо», ставши спортивним директором та керівником навчального центру. Він залишав свої обов'язки кілька разів, щоб тимчасово очолити першу команду. Так, з серпня по вересень 1990 року він заміняв Раймона Гуталса після його звільнення, і був на посаді до часу прибуття Жерара Жилі. Після звільнення Жилі Рор в сезоні 1991/92 знову керував першою командою і допоміг команді повернутись до Ліги 1.

Втретє і востаннє очолив «Бордо» в лютому 1996 року після звільнення Славолюба Муслина. Він керував командою, в якій тоді виступало «чарівне тріо» — Зінедін Зідан, Крістоф Дюгаррі і Біксант Лізаразю. «Жирондистам» з їх допомогою вдалося перемогти «Мілан» у другому матчі чвертьфіналу Кубку УЄФА, вигравши матч 3:0 після поразки 0:2 у першій грі. В підсумку команді дійшла до фіналу, де без шансів поступилась колишній команді Рора, «Баварії» (0:2, 1:3)[1].

В сезоні 1998/99 роках був технічним директором німецького клубу «Айнтрахт», після чого приєднався до співпраці з Аленом Аффлелу, колишнім президентом «Бордо», в його новому клубі, «Кретей», де провів один сезон, після чого два роки працював з молодіжною командою «Бордо».

Згодом протягом 2002—2005 років очолював тренерський штаб «Ніцци», а 22 липня 2005 року перейшов на посаду головного молодшого координатора футбольного клубу «Ред Булл» (Зальцбург). Крім того з жовтня 2005 року по вересень 2006 рок він був головним тренером швейцарського клубу «Янг Бойз». З командою Рор у сезоні 2005/06 став третім у чемпіонаті, а також дійшов до фіналу національного кубку, кваліфікувавши команду до Кубку УЄФА. Проте восени 2006 року він був змушений піти у відставку після серії невдалих ігор.

У травні 2007 року він був призначений тренером корсиканського «Аяччо» з Ліги 2[2], але вже в кінці серпня 2008 року був звільнений через розбіжності з президентом Орсоні[3].

27 листопада 2008 року став головним тренером туніського клубу «Етюаль дю Сахель», але також в команді довго не протримався і був звільнений 15 травня 2009 року[4], зайнявши з командою лише 3-тє місце в чемпіонаті, що не давало право зіграти у Лізі чемпіонів КАФ 2010 року[5].

9 червня 2009 Гернот Рор став тренером «Нанта»[6], що саме вилетів до Ліги 2. Після ряду невдалих результатів 3 грудня 2009 року німець змушений був покинути клуб[7].

21 лютого 2010 року Рор замінив французького тренера Алена Жиресса на чолі національної збірної Габону[8]. З цією збірною дійшов до чвертьфіналу домашнього Кубка африканських націй 2012 року, незабаром після чого покинув збірну.

У вересні 2012 року Гернот Рор був представлений новим тренером національної збірної Нігеру[9] і кваліфікувався з командою на Кубок африканських націй 2013 року. На цьому турнірі Нігер зайняв останнє місце в групі і не вийшов в плей-оф, тим не менш Рор продовжив роботу з командою і покинув її лише у 20 жовтня 2014 року через ряд невдалих результатів[10].

На початку 2015 року він став новим головним тренером збірної Буркіна-Фасо[11], проте вже у грудні того ж року Рор оголосив про вихід з команди. Його причиною були не спортивні аспекти, а «важка політична ситуація» в країні[12].

У липні 2016 року він був призначений на посаду національної команди Гвінеї, але не отримав роботи[13] і у серпні 2016 року він був призначений тренером збірної Нігерії[14]. 7 жовтня 2017 року команда під його керівництвом стала першою африканською збірною, що кваліфікувалась на чемпіонат світу 2018 року у Росії після перемоги проти Замбії з рахунком 1:0.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Баварія»: 1972–73, 1973–74
«Бордо»: 1983–84, 1984–85, 1986–87
«Бордо»: 1985–86, 1986–87
«Баварія»: 1973–74

Особисте життя[ред. | ред. код]

Є сином Філіппа Рора[de] та племінником Оскара Рора[en], які також були професійними футболістами.

З 1982 року має також французьке громадянство.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ich wollte immer frei sein (German). 11Freunde. 25 February 2008. Процитовано 8 May 2013. 
  2. Encadrement de l'équipe d'Ajaccio sur http://www.ac-ajaccio.com Архівовано 11 жовтень 2007 у Wayback Machine.
  3. Foot - L2 - AC Ajaccio - G.Rohr : «Très satisfaisant»[недоступне посилання з квітень 2019]
  4. Limogé comme entraîneur de l'Etoile sportive du sahel. Архів оригіналу за 19 травень 2009. Процитовано 21 травень 2018. 
  5. Leading Tunisian club fire German coach. AFP. 15 May 2009. Процитовано 15 May 2009. [недоступне посилання з 01.05.2013]
  6. Rohr : "La locomotive, c'est l'équipe" (French). lequipe.fr. 9 June 2009. Архів оригіналу за 20 вересень 2009. Процитовано 8 May 2013. 
  7. Furlan remplace Rohr (French). lequipe.fr. 3 December 2009. Архів оригіналу за 11 червень 2010. Процитовано 8 May 2013. 
  8. Gabon: L'allemand Gernot Rohr, nouveau sélectionneur des Panthères? (French). africastars.org. Архів оригіналу за 25 February 2010. 
  9. Niger appoint Gernot Rohr as new coach. BBC. 5 September 2012. Процитовано 5 September 2012. 
  10. Gernot Rohr resigns as Niger coach. BBC Sport. 21 October 2014. Процитовано 22 March 2018. 
  11. Gernot Rohr nommé sélectionneur du Burkina Faso, www.lequipe.fr, 25 février 2015.
  12. Rohr quits Burkina Faso to return to Germany. BBC Sport. 22 December 2015. Процитовано 22 March 2018. 
  13. Put and Rohr on Guinea coach shortlist. BBC Sport. 7 July 2016. Процитовано 22 March 2018. 
  14. BREAKING: NFF picks Gernot Rohr as Super Eagles coach. Punch Newspapers. Процитовано 22 March 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]