Гертруда Белл
| Гертруда Белл | |
|---|---|
| англ. Gertrude Bell | |
 На археологічних розкопках Вавилонн, 1909 р. | |
| Ім'я при народженні | Гертруда Маргарет Лотіан Белл |
| Народилася |
14 липня 1868 Вашингтон Голл, графство Дарем,  Англія |
| Померла |
12 липня 1926 (57 років) Багдад, Британський мандат у Месопотамії ·передозування ліків |
| Поховання | Британський цвинтар у Баб аль-Шарджі, Багдад |
| Країна |
.svg){kind=small} Сполучене Королівство |
| Національність | британка |
| Діяльність | мандрівниця, співробітниця з політичних питань |
| Галузь | археологія |
| Відома завдяки | письменниця, мандрівниця, археолог, дослідниця, картограф |
| Alma mater | Коледж Леді Маргарет і Queen's College Londond[1] |
| Знання мов | англійська[2], арабська і перська |
| Батько | Sir Hugh Bell, 2nd Baronetd |
| Мати | Maria Shieldd[3][4] |
| Брати, сестри | Hugh Lowthian Belld |
| Нагороди | |
| |
Гертруда Маргарет Лотіан Белл (англ. Gertrude Margaret Lowthian Bell; 14 липня 1868 — 12 липня 1926) — англійська письменниця, мандрівниця, шпигунка, археолог та картографка. Завдяки численним подорожам Великою Сирією, Месопотамією, Малою Азією і Аравією стала впливовою політичною діячкою Британської імперії.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Народилася 14 липня 1868 року у Вашингтон Нью-Голл (нині Леді Маргарет Голл), графство Дарем, Англія, у заможній сім'ї, що забезпечило їй освіту і зробило можливими її подорожі.[5]
Мати Белл, Мері Шилд Белл, померла у 1871 році при народженні сина Моріса, коли Гертруді було три роки.[6] Коли Гертруді було сім, батько одружився з Флоренс Олліфф.
Дід Белл, сер Ісаак Лотіан Белл, металург і член парламенту від Ліберальної партії за другої каденції Бенджаміна Дізраелі, можливо, підштовхнув молоду Гертруду до міжнародних питань і заохочував її цікавість до світу та участі у міжнародній політиці.[7]
Початкову освіту отримала в Queen's College у Лондоні, а пізніше у коледжі Леді Маргарет Голл, Оксфорд.[8] Історія була одним з небагатьох предметів, які жінкам було дозволено вивчати. Белл обрала спеціалізацією сучасну історію. У 1888 році отримала диплом першого ступеня з відзнакою.
Подорожі[ред. | ред. код]
У 1892 році Белл вирушає до Персії услід за дядьком сером Френком Ласселзом, якого призначили послом у Тегерані. Подорож описує у книзі «Persian Pictures», опублікованій у 1894 році. Белл вивчила фарсі, також вільно говорила арабською, французькою і німецькою та володіла італійською і турецькою. У 1899 році Белл знову повертається на Середній Схід; відвідує Палестину та Сирію. По дорозі з Єрусалима до Дамаска знайомиться із друзами Джебель-аль-Друз.[9] Белл подорожувала Аравією шість разів протягом наступних 12 років.[9]
Свої спостереження опублікувала у книзі «Syria: The Desert and the Sown», опублікованій у 1907 році. У цій роботі подано деталі, описи та фотографії подорожей Белл до міст Великої Сирії, таких як Дамаск, Єрусалим, Бейрут, Антіохія й Александретта. Яскраві описи Белл відкрили арабські пустелі для західного світу. У березні 1907 року Белл вирушила до Османської імперії та почала працювати із сером Вільямом Мітчелом Рамзі.[10]
У січні 1909 року вирушила до Месопотамії, відвідала хеттське місто Каркемиш, нанесла на карту й описала руїну Ухайдіра, а також відвідала Вавилон і Наджаф. Повернувшись до Каркемиша, консультувалася з двома археологами на місці, одним із яких був Т. Е. Лоуренс, помічник Реджинальда Кемпбелла-Томпсона. Гертруда Белл була другою після леді Енн Блант іноземною жінкою, що відвідала Хаїль.
Війна та політична кар'єра[ред. | ред. код]
На початку Першої світової війни Белл відмовили щодо її відправлення на Близький Схід. Натомість вона стала волонтеркою Червоного Хреста у Франції.
Пізніше Белл запрошена Британською розвідкою для проведення солдатів через пустелі. Впродовж своїх подорожей Белл встановила тісні зв'язки з членами племен на Близькому Сході. З початку Першої світової до своєї смерті Гертруда Белл була єдиною жінкою, яка володіла політичною силою та впливом у формуванні Британської імперської політики на Близькому Сході.
 | В іншому мовному розділі є повніша стаття Gertrude Bell(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|
Див. також[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Гертруда Белл |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 79.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ WikiTree — 2005. — ed. size: 23699588
- ↑ https://www.wikitree.com/wiki/shield-72
- ↑ Del Testa, David W., ред. (2001). Bell, Gertrude. Government Leaders, Military Rulers, and Political Activists. Westport, Connecticut: Oryx Press. с. 20. Архів оригіналу за 13 березня 2020. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ Howell, Georgina (2008). Gertrude Bell: Queen of the Desert, Shaper of Nations (вид. Paperback). Farrar, Straus and Giroux. ISBN 0-374-53135-8.
- ↑ O'Brien, Rosemary, ред. (2000). Gertrude Bell: The Arabian Diaries, 1913–1914. Syracuse, NY: Syracuse University Press.
- ↑ LMH, Oxford - Prominent Alumni. Архів оригіналу за 15 січня 2017. Процитовано 20 травня 2015.
- ↑ а б Gertrude Bell and the Birth of Iraq. theava.com. 15 листопада 2011. Архів оригіналу за 23 жовтня 2004. Процитовано 6 грудня 2011.
- ↑ Cohen, Getzel M.; Sharp Joukowsky, Martha (2006). Breaking Ground: Pioneering Women Archaeologists. University of Michigan Press. с. 167. ISBN 978-0-472-03174-0.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гертруда Белл
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 14 липня
- Народились 1868
- Померли 12 липня
- Померли 1926
- Поховані в Іраку
- Командори ордена Британської імперії
- Нагороджені медаллю Засновників (RGS-IBG)
- Члени Лондонського товариства антикварів
- Статті, які варто перекласти з англійської
- Жінки-політики
- Британські археологи
- Британські сходознавці
- Розвідниці
- Британські історикині