Гертруда Белл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гертруда Белл
Gertrude Bell
BellK 218 Gertrude Bell in Iraq in 1909 age 41.jpg
На археологічних розкопках Вавилонн, 1909 р.
Ім'я при народженні Гертруда Маргарет Лотіан Белл
Народилася 14 липня 1868(1868-07-14)
Вашингтон Голл, графство Дарем, Англія Англія
Померла 12 липня 1926(1926-07-12) (57 років)
Багдад, Британський мандат у Месопотамії
·передозування ліків
Поховання Британський цвинтар у Баб аль-Шарджі, Багдад
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Національність британка
Діяльність мандрівниця, співробітниця з політичних питань
Відомий завдяки письменниця, мандрівниця, археолог, дослідниця, картограф
Alma mater Коледж Леді Маргарет і Queen's College[d][1]
Володіє мовами англійська[2]
Нагороди Командор ордена Британської імперії

Гертруда Маргарет Лотіан Белл (англ. Gertrude Margaret Lowthian Bell; нар.14 липня 1868(18680714) — пом.12 липня 1926) — англійська письменниця, мандрівниця, шпигунка, археологиня та картографка. Завдяки численним подорожам Великою Сирією, Месопотамією, Малою Азією і Аравією стала впливовою політичною діячкою Британської імперії.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Восьмирічна Гертруда з сером Г'ю Беллом

Народилася 14 липня 1868 року у Вашингтон Нью-Голл (нині Леді Маргарет Голл), графство Дарем, Англія, у заможній сім'ї, що забезпечило їй освіту і зробило можливими її подорожі.[3]

Мати Белл, Мері Шилд Белл, померла у 1871 році при народженні сина Моріса, коли Гертруді було три роки.[4] Коли Гертруді було сім, батько одружився з Флоренс Олліфф.

Дід Белл, сер Ісаак Лотіан Белл, металург і член парламенту від Ліберальної партії за другої каденції Бенджаміна Дізраелі, можливо, підштовхнув молоду Гертруду до міжнародних питань і заохочував її цікавість до світу та участі у міжнародній політиці.[5]

Початкову освіту отримала в Queen's College у Лондоні, а пізніше у коледжі Леді Маргарет Голл, Оксфорд.[6] Історія була одним з небагатьох предметів, які жінкам було дозволено вивчати. Белл обрала спеціалізацією сучасну історію. У 1888 році отримала диплом першого ступеня з відзнакою.

Подорожі[ред. | ред. код]

У 1892 році Белл вирушає до Персії услід за дядьком сером Френком Ласселзом, якого призначили послом у Тегерані. Подорож описує у книзі «Persian Pictures», опублікованій у 1894 році. Белли вивчила фарсі, також вільно говорилп арабською, французькою і німецькою та володіла італійською і турецькою. У 1899 році Белл знову повертається на Середній Схід; відвідує Палестину та Сирію. По дорозі з Єрусалима до Дамаска знайомиться із друзами Джебель-аль-Друз.[7] Белл подорожувала Аравією шість разів протягом наступних 12 років.[7]

Свої спостереження опублікувала у книзі «Syria: The Desert and the Sown», опублікованій у 1907 році. У цій роботі подано деталі, описи та фотографії подорожей Белл до міст Великої Сирії, таких як Дамаск, Єрусалим, Бейрут, Антіохія й Александретта. Яскраві описи Белл відкрили арабські пустелі для західного світу. У березні 1907 року Белл вирушила до Османської імперії та почала працювати із сером Вільямом Мітчелом Рамзі.[8]

У січні 1909 року вирушила до Месопотамії, відвідала хеттське місто Каркемиш, нанесла на карту й описала руїну Ухайдіра, а також відвідала Вавилон і Наджаф. Повернувшись до Каркемиша, консультувалася з двома археологами на місці, одним із яких був Т. Е. Лоуренс, помічник Реджинальда Кемпбелла-Томпсона. Гертруда Белл була другою після леді Енн Блант іноземною жінкою, що відвідала Хаїль.

Війна та політична кар'єра[ред. | ред. код]

На початку Першої світової війни Белл відмовили щодо її відправлення на Близький Схід. Натомість вона стала волонтеркою Червоного Хреста у Франції.

Пізніше Белл запрошена Британською розвідкою для проведення солдатів через пустелі. Впродовж своїх подорожей Белл встановила тісні зв'язки з членами племен на Близькому Сході. З початку Першої світової до своєї смерті Гертруда Белл була єдиною жінкою, яка володіла політичною силою та впливом у формуванні Британської імперської політики на Близькому Сході.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English — С. 79. — ISBN 978-0-300-04854-4
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Del Testa, David W., ред. (2001). Bell, Gertrude. Government Leaders, Military Rulers, and Political Activists. Westport, Connecticut: Oryx Press. с. 20. 
  4. Howell, Georgina (2008). Gertrude Bell: Queen of the Desert, Shaper of Nations (вид. Paperback). Farrar, Straus and Giroux. ISBN 0-374-53135-8. :33–34
  5. O'Brien, Rosemary, ред. (2000). Gertrude Bell: The Arabian Diaries, 1913–1914. Syracuse, NY: Syracuse University Press. 
  6. LMH, Oxford - Prominent Alumni. Процитовано 20 May 2015. 
  7. а б Gertrude Bell and the Birth of Iraq. theava.com. 15 November 2011. Архів оригіналу за 23 October 2004. Процитовано 6 December 2011. 
  8. Cohen, Getzel M.; Sharp Joukowsky, Martha (2006). Breaking Ground: Pioneering Women Archaeologists. University of Michigan Press. с. 167. ISBN 978-0-472-03174-0. 

Посилання[ред. | ред. код]