Гертруда Белл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Гертруда Белл
Gertrude Bell
BellK 218 Gertrude Bell in Iraq in 1909 age 41.jpg
На археологічних розкопках Вавилонн, 1909 р.
Народилася 14 липня 1868(1868-07-14)
Вашингтон Голл, графство Дарем, Англія Англія
Померла 12 липня 1926(1926-07-12) (57 років)
Багдад, Британський мандат у Месопотамії
Поховання Британський цвинтар у Баб аль-Шарджі, Багдад
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Національність британка
Ім'я при народженні Гертруда Маргарет Лотіан Белл
Діяльність мандрівниця, співробітниця з політичних питань
Відома письменниця, мандрівниця, археолог, дослідниця, картограф
Alma mater  • Lady Margaret Hall[d]
 • Queen's College[d][1]
Нагороди Командор ордена Британської імперії

Гертруда Маргарет Лотіан Белл (англ. Gertrude Margaret Lowthian Bell; нар.14 липня 1868(18680714) — пом.12 липня 1926) — англійська письменниця, мандрівниця, шпигунка, археолог, картограф. Завдяки численним подорожам Великою Сирією, Месопотамією, Малою Азією і Аравією стала впливовим політичним діячем Британської імперії.

Ранні роки[ред.ред. код]

Сер Г'ю Белл із восьмирічною Гертрудою

Гертруда Белл народилася 14 липня 1868 року у Вашингтон Нью-Голл (нині Леді Маргарет Голл), графство Дарем, Англія, у заможній сім'ї, що забезпечило їй освіту і зробило можливими її подорожі.[2] Її дідусем був сер Ісаак Лотіан Белл, металург і член парламенту від Ліберальної партії, за другої каденції Бенджаміна Дізраелі. Його роль у британській політиці штовхає молоду Гертруду до міжнародних питань, і, швидше за все, заохочує її цікавість до світу та майбутньої участі у міжнародній політиці.[3]

Мати Белл, Мері Шилд Белл, померла у 1871 році при народженні сина Моріса. На той час Гертруді було всього три роки. Ця смерть зблизила її з батьком, сером Г'ю Беллом.[4] Протягом усього життя Гертруда консультувалася з політичних питань із батьком, який також довгий час служив на різних державних посадах. Коли Гертруді було сім, Г'ю одружився на Флоренс Белл (у дівоцтві Олліфф).

Гертруда отримала початкову освіту в Queen's College у Лондоні, а пізніше у коледжі Леді Маргарет Голл, Оксфорд.[5] Історія була одним з небагатьох предметів, які жінкам було дозволено вивчати. Її спеціалізацією була сучасна історія. У 1888 році вона отримала диплом першого ступеня з відзнакою.

Подорожі[ред.ред. код]

У 1892 році сера Френка Ласселза, дядька Гертруди, призначили послом у Тегерані. Гертруда услід за ним вирушає до Персії. Свою подорож вона описує у книзі «Persian Pictures», яку було опубліковано у 1894. Вона вивчила фарсі. Також вона могла вільно говорити арабською, французькою і німецькою мовами та володіла італійською і турецькою. У 1899 році Белл знову повертається на Середній Схід; відвідує Палестину та Сирію. По дорозі з Єрусалима до Дамаска мандрівниця знайомиться із друзами Джебель-аль-Друз.[6] Вона подорожувала Аравією шість разів протягом наступних 12 років.[6]

Свої спостереження вона опублікувала у книзі «Syria: The Desert and the Sown», виданій у 1907 році. У цій роботі вона подала деталі. описи та фотографії свої подорожей до міст Великої Сирії, таких як Дамаск, Єрусалим, Бейрут, Антіохія й Александретта. Яскраві описи Гертруди відкрили арабські пустелі для західного світу. У березні 1907 року Белл відправилась до Османської імперії та почала працювати із сером Вільямом Мітчелом Рамзі.[7]

У січні 1909 року вона поїхала до Месопотамії. Вона відвідала хеттське місто Каркемиш, нанесла на карту й описала руїну Ухайдіра, а також відвідала Вавилон і Наджаф. Повернувшись до Каркемиша, вона консультувалася з двома археологами на місці. Одним із них був Т. Е. Лоуренс (більш відомий як Лоуренс Аравійський), помічник Реджинальда Кемпбелла-Томпсона. Гертруда була другою після леді Енн Блант іноземною жінкою, що відвідала Хаїль.

Війна та політична кар'єра[ред.ред. код]

На початку Першої світової війни проханню Белл щодо її відправлення на Близький Схід було відмовлено. Натомість вона стала волонтером Червоного Хреста у Франції.

Пізніше її запросила Британська розвідка для проведення солдатів через пустелі. З початку Першої світової війни до своєї смерті вона була єдиною жінкою, яка володіла політичною силою та впливом у формуванні Британської імперської політики на Близькому Сході. Впродовж своїх подорожей Белл встановила тісні зв'язки з членами племен на Близькому Сході.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English — С. 79. — ISBN 978-0-300-04854-4
  2. Del Testa, David W., ред. (2001). Bell, Gertrude. Government Leaders, Military Rulers, and Political Activists. Westport, Connecticut: Oryx Press. с. 20. 
  3. O'Brien, Rosemary, ред. (2000). Gertrude Bell: The Arabian Diaries, 1913–1914. Syracuse, NY: Syracuse University Press. 
  4. Howell, Georgina (2008). Gertrude Bell: Queen of the Desert, Shaper of Nations (вид. Paperback). Farrar, Straus and Giroux. ISBN 0-374-53135-8. :33–34
  5. LMH, Oxford - Prominent Alumni. Процитовано 20 May 2015. 
  6. а б Gertrude Bell and the Birth of Iraq. theava.com. 15 November 2011. Архів оригіналу за 23 October 2004. Процитовано 6 December 2011. 
  7. Cohen, Getzel M.; Sharp Joukowsky, Martha (2006). Breaking Ground: Pioneering Women Archaeologists. University of Michigan Press. с. 167. ISBN 978-0-472-03174-0. 

Посилання[ред.ред. код]