Гершензон Сергій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Михайлович Гершензон
Gershenzon.gif
Народився 11 лютого 1906(1906-02-11)
Москва
Помер 7 квітня 1998(1998-04-07) (92 роки)
Київ
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Alma mater Московський університет
Галузь Генетика
Заклад Інститут фізіології рослин і генетики НАН України,
Інститут зоології НАН України,
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України,
Інституту мікробіології і вірусології НАН України,
Київський університет
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор біологічних наук
Науковий керівник С. С. Четвериков,
О. С. Серебровський,
Герман Мьоллер
Член Національна академія наук України
Відомий завдяки: Відкрив мутагенну дію ДНК, експериментально довів можливість зворотної передачі генетичної інформації від РНК до ДНК
Діти Гершензон Злата Сергіївна
Нагороди Герой Соціалістичної ПраціДержавна премія України в галузі науки і технікиДержавна премія України в галузі науки і технікиМедаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Дружби народів

Гершензо́н Сергі́й Миха́йлович (11 лютого 1906, Москва — 7 квітня 1998, Київ) — радянський і український генетик, академік Національної академії наук України (1976), Герой Соціалістичної Праці (1990).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в сім'ї відомого російського літератора-пушкінознавця Михайла Осиповича Гершензона і піаністки Марії Гольденвейзер.

Закінчив Московський університет (1927), учень С. С. Четверикова. У 19311935 роках працював у Біологічному інституті ім. К. А. Тімірязєва, у 19351937 — в Інституті генетики АН СРСР.

До Києва Сергій Михайлович прибув ще у 1937 р. на письмове прохання легендарного вітчизняного еволюціоніста Івана Шмальгаузена. Останньому було доручено очолити щойно створений Інститут зоології, і, вирушаючи на службове підвищення, він запросив очолити лабораторію генетики у новоствореній установі молодому перспективному випускникові МДУ, кандидатові біологічних наук Сергію Гершензону.

З 1937 року він одночасно завідував відділом генетики Інституту зоології АН УРСР і кафедрою генетики Київського університету.

Протягом 19371941 рр. і 19441948 рр. був завідувачем кафедри генетики і дарвінізму Київського університету. Під час війни всю Академію наук України в екстреному порядку вивезли до Уфи.

Протягом 19481963 років продовжував працювати у відділі генетики в Інституті зоології АН УРСР. Під час панування у радянській біології лисенківщини досліджував у складі групи М. М. Синицького вірусні хвороби шовкопрядів.

З 1963 року працював у секторі молекулярної біології та генетики Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного, очолюючи його у 19681973 рр., а потім — відділ, в організованому на базі сектора, Інституті молекулярної біології і генетики АН УРСР. З 1986 р. — співробітник Інституту фізіології рослин і генетики АН УРСР.

Батько ентомолога, доктора біологічних наук Злати Сергіївни Гершензон.

Наукові дослідження[ред.ред. код]

На підставі виконаної серії дослідів з плодовою мушкою майже відразу ж після повернення з евакуації Сергій Гершензон, працюючи у відділі генетики в Інституті зоології АН УРСР, у співавторстві з Миколою Тарнавським та Пантелеймоном Ситько, публікує свою революційну статтю про мутагенну дію тимусної ДНК на дрозофілу. Проте Нобелівську премію за це відкриття декількома роками пізніше вручають його зарубіжному колезі Герману Меллеру (США). Окрім хімічного мутагенезу, Сергій Гершензон виявив феномен «стрибаючих генів» і зворотну транскрипцію.[1]

Набагато раніше за американця Хейнца Френкель-Конрата він зібрав з білків і нуклеїнових кислот живий вірус, хоча рівень технічного забезпечення української біології відставав на той момент від заокеанського на багато років. Проте Стокгольм не помічав досягнень радянських учених, через гоніння на генетику у СРСР у сорокові-п'ятидесяті роки. У 1972 р. до Нобелівського комітету надходить заявка на аналогічне гершензонівському (мається на увазі синтез вірусної ДНК на матриці зараженої поліедрозом РНК) відкриття від американців Говарда Теміна і Девіда Балтімора, які і отримують у 1975 р. нобелівську премію. Девід Балтімор в листі Сергію Гершензону щиро вибачився перед ним, оскільки не був знайомий з його більш ранніми роботами.

Основні праці виконано у галузі популяційної та молекулярної генетики. Науковець досліджував механізми спадкової мінливості у природних популяціях.

Нагороди[ред.ред. код]

Визнання[ред.ред. код]

На відзначення непересічних заслуг дослідника перед наукою у 2003 р. НАН України заснувала премію його імені за видатні досягнення в галузі генетики, молекулярної біології та біофізики.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]