Герш Лаутерпахт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герш Лаутерпахт
Герш Лаутерпахт.jpg
Народився 16 серпня 1897(1897-08-16)[1][2]
Жовква, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер 8 травня 1960(1960-05-08)[1][2] (62 роки)
Лондон, Велика Британія
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Діяльність суддя, адвокат, викладач університету
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка і Віденський університет
Володіє мовами англійська[1]
Заклад Організація Об’єднаних Націй, Лондонська школа економіки та політичних наук і Кембриджський університет
Членство Інститут міжнародного права, Gray's Inn[d] і Британська академія
Нагороди

Сер Герш Ла́утерпахт (нім. Hersch Lauterpacht; 16 серпня 1897, Жовква — 8 травня 1960, Лондон) — австрійський, а згодом англійський юрист українсько-єврейського походження, спеціаліст із міжнародного права.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1915—1919 роках вчився на юридичному факультеті Львівського університету.

У 1938—1955 роках був професором Кембриджського університету, у 1952—1954 роках — член Комісії міжнародного права ООН, у 1955—1960 роках — суддя Міжнародного суду в Гаазі. Читав лекції в Гаагській академії міжнародного права.

В 1944–1955 – редактор Британського щорічника міжнародного права.

1946–1947 – був членом Британської комісії у справах військових злочинців і вніс значний вклад у розробку законодавства в області військових злочинів та у формулювання статуту Нюрнбергського міжнародного суду над головними нацистськими військовими злочинцями.

Основною ідеєю його творчості було перетворення норм міжнародного права в основу тодішніх відносин між країнами. Лаутерпахт був одним із авторів концепції прав людини як норми міжнародного права. Він був ініціатором внесення до Статуту ООН пункту про дотримання прав людини як однієї з цілей цієї організації. 1956 року отримав титул лицаря.

В працях “Джерела міжнародного приватного права” (1927) та “Функції права у міжнародному співтоваристві” (1933) він вперше висунув тезу про недопустимість протиставляння “інтересів” “правам” у відношеннях між державами. Провідна ідея Лаутерпахта – перетворення норм міжнародного права в основу відносин між країнами і дотримання державами тих принципів і моралі, котрі обов’язкові і для окремих особистостей. У праці “Визнання у міжнародному праві” (1947) він, зокрема, стверджував, що визнання одної держави іншою повинне бути правовим, а не політичним актом.

Вчений є одним з авторів концепції прав людини як норми міжнародного права – “Міжнародний білль прав людини” (1945), “Міжнародне право і права людини” (1950), “Розвиток міжнародного права Міжнародним судом ООН” (1958).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Краткая еврейская энциклопедия. Т. 4, Иерусалим, 1988. — С. 700—701.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]