Гетьман Андрій Лаврентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гетьман Андрій Лаврентійович
Народження 22 вересня (5 жовтня) 1903(1903-10-05)
Клепали
Смерть 8 квітня 1987(1987-04-08) (83 роки)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ RAF A emb-Armoured forces1936.gif танкові війська
Освіта Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Роки служби 19241987
Партія КПРС
Звання RAF A F9GenArmy since 1974h.svg Генерал армії
Командування 6-й танковий корпус
11-й гвардійський танковий корпус
Прикарпатський військовий округ
Війни / битви Битва на озері Хасан
Бої на Халхин-Голі
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова II ступеня Орден Богдана Хмельницького II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня

Ге́тьман Андрі́й Лавре́нтійович (нар. 22 вересня (5 жовтня) 1903(19031005) — пом. 8 квітня 1987) — радянський військовик, генерал армії. Герой Радянського Союзу (07.05.1965).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 вересня (5 жовтня) 1903(19031005) року в селі Клепали Путивльського повіту Курської губернії (нині Буринський район Сумської області) в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1927 року.

Після закінчення початкової школи працював чорноробом на цукроварні та на залізничній станції Ворожба.

У лавах РСЧА з жовтня 1928 року. У 1927 році закінчив школу Червоних старшин імені ВУЦК. Був командиром взводу і роти 130-го стрілецького Богунського полку 44-ї стрілецької Київської Червонопрапорної дивізії Українського ВО. З травня 1929 року — помічник начальника 1-го відділення штабу 44-ї стрілецької дивізії, згодом — завідуючий військовим кабінетом Будинку Червоної Армії в Житомирі.

З березня 1930 року — курсовий командир школи Червоних старшин, з жовтня 1931 по лютий 1933 року — начальник полкової школи в Криворізькій стрілецькій дивізії.

У 1937 році закінчив Військову академію механізації і моторизації РСЧА імені Й. В. Сталіна. З червня 1937 року — начальник 5-го відділення штабу 7-го механізованого корпусу в Забайкаллі. З лютого 1938 року — виконуючий обов'язки командира і начальника штабу 31-ї механізованої бригади. З вересня 1939 року — помічник командира 2-ї механізованої бригади.

Учасник боїв проти японських мілітаристів поблизу озера Хасан в серпні 1938 року та на річці Халхин-Гол у 1939 році. У боях з японцями за сопку Піщана та висоту Ремізова командир мотоброневого загону А. Гетьман виявив високу командирську майстерність і особисту відвагу.

У листопаді 1940 року призначений командиром 45-ї окремої легкої танкової бригади, з 11 березня 1941 року — командир 27-ї танкової дивізії, з 26 березня 1941 року — начальник штабу 30-го механізованого корпусу на Далекому Сході.

Учасник німецько-радянської війни з вересня 1941 року, коли полковник А. Гетьман був призначений командиром 112-ї танкової дивізії, що була перекинута під Москву із Забайкалля. Дивізія відзначилась в Московській битві та в розгромі німецьких військ під Тулою.

З квітня 1942 року полковник А. Гетьман — командир 6-го танкового корпусу. 30 травня 1942 року йому присвоєне військове звання «генерал-майор танкових військ».

28 серпня 1943 року присвоєне військове звання «генерал-лейтенант танкових військ».

У жовтні 1943 року 6-й танковий корпус за вміле виконання бойових завдань командування і відвагу особового складу. був перетворений у 11-й гвардійський танковий корпус. У складі військ 1-ї танкової армії на Воронезькому і 1-му Українському фронтах брав участь в проведенні Курської битви, Житомирсько-Бердичівської, Корсунь-Шевченківської, Проскурово-Чернівецької та Львівсько-Сандомирської операцій.

З серпня 1944 року й до кінця війни — заступник командувача 1-ї гвардійської танкової армії.

З липня 1945 року — заступник командуючого Уральським ВО по бронетанковим і механізованим військам. З липня 1946 року — командуючий бронетанковими і механізованими військами Уральського ВО.

З листопада 1946 року — командуючий бронетанковими і механізованими військами Закавказького ВО.

З січня 1949 року — начальник штабу — заступник командуючого бронетанковими і мезанізованими військами Радянської Армії. 3 серпня 1953 року присвоєне військове звання «генерал-полковник танкових військ».

З квітня 1956 року — командуючий окремою механізованою армією.

З червня 1957 року — командуючий 1-ю окремою армією.

З квітня 1958 року — командуючий військами Прикарпатського ВО. 13 квітня 1964 року присвоєне військове звання «генерал армії».

З червня 1964 по 1972 роки А. Л. Гетьман очолював ЦК ДТСААФ СРСР. За його безпосередньої участі у 1966 році було розроблено і впроваджено в дію комплекс нормативів з фізичної підготовки допризовників «Готовий до захисту Батьківщини».

З січня 1972 й до кінця життя — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 5-8-го скликань (1958–1974). Кандидат у члени ЦК КПРС (1961–1976).

Помер 8 квітня 1987 року. Похований на Новодівочому цвинтарі[1].

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 травня 1965 року за успішне керівництво військами, особисту мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками в роки німецько-радянської війни генералові армії Гетьману Андрію Лаврентійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна (№ 342634) й медалі «Золота Зірка» (№ 10683).

Нагороджений п'ятьма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, шістьма орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 2-го ступеня, Богдана Хмельницького 2-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня, медалями, іноземними нагородами.

22 лютого 1968 року нагороджений Почесною зброєю.

Почесний громадянин міст: Калуга (24.12.1966), Тула (1966), Чернівці (23.03.1969), Ясногорськ Тульської області (30.03.1999).

Твори[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Відомі люди, поховані на Новодівочому цвинтарі в Москві (рос.). Архів оригіналу за 7 квітень 2013. Процитовано 7 квітень 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]