Гетьман Юрій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Юрій Гетьман
Особові дані
Повне ім'я Юрій Олексійович Гетьман
Народження 27 січня 1971(1971-01-27) (47 років)
  с. Степне, Новопсковський район,
Луганська область, УРСР
Зріст 168 см
Вага 66 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція нападник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР ШІСП (Луганськ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1989 СРСР «Зоря» (В) 2 (0)
1991 СРСР СКА (К) 1 (0)
1992 Україна «Канатник» (Х) 16 (4)
1992 Україна «Металург» (К) 7 (0)
1992—1993 Україна «Нива-Борисфен» 24 (9)
1993—1994 Україна «Нива» (М) 33 (4)
1994—1995 Україна «Динамо» (Л) 39 (14)
1995—1997 Україна «Металург» (М) 79 (37)
1999 Казахстан «Синтез» (Ш) 19 (3)
2002 Казахстан «Достик» (Ш) 15 (3)
2003 Україна «Черкаси» 7 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2009—2010 Україна «Портовик» (Маріуполь)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Юрій Олексійович Гетьман (нар. 27 січня 1971, с. Степне, Новопсковський район, Луганська область, УРСР) — радянський та український футболіст, нападник та півзахисник.

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Радянський період[ред. | ред. код]

Народився в селі Степне Новопсковського району Луганської області. Вихованець луганської школи-спортінтернату, перший тренер — В.Р. Шиханович. Футбольну кар'єру розпочав у 1989 році в складі ворошиловградської «Зорі». У складі «Зорі» зіграв у 2-х матчах чемпіонату СРСР та провів 1 поєдинок у кубку СРСР. Для отримання стабільної ігрової практики по ходу сезону перейшов до сєвєродонецького «Хіміка», який виступав у турнірах КФК. У «Хіміку» виступав до завершення сезону 1990 року. Наступного року проходив військову службу в київському СКА, за який зіграв 1 матч у Другій нижчій лізі СРСР.

«Канатник»[ред. | ред. код]

У 1992 році виступав у Другій підгрупі Перехідної ліги за харцизький «Канатник». Дебютував у футболці харцизького клубу 4 квітня 1992 року в переможному (1:0) виїзному поєдинку 1-о туру Перехідної ліги проти феодосійського «Моря». Юрій вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[1]. Дебютним голом у футболці «Канатника» відзначився 11 квітня 1992 року на 47-й хвилині переможного (2:1) домашнього поєдинку 2-о туру Перехідної ліги проти кіровського «Антрацита». Гетьман вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[2]. У складі харцизького колективу в Перехідній лізі зіграв 16 матчів та відзначився 4-а голами.

«Металург» (Констянтинівка), «Нива-Борисфен» та «Нива» (Миронівка)[ред. | ред. код]

Сезлн 1992/93 років розпочав у футболці констянтинівського «Металурга». Дебютував за колектив з констянтинівки 1 серпня 1992 року в переможному (2:3) виїзному поєдинку 1/64 фіналу кубку України проти макіївського «Бажановця». Юрій вийшов на поле на 65-й хвилині, замінивши Сергія Літвінова, а на 73-й хвилині відзначився голом (цей м'яч став для гравця єдиним у футболці «Металурга»)[3]. У Другій лізі дебюттував за «металургів» 17 серпня 1992 року в нічийному (1:1) домашньому поєдинку 1-о туру проти стахановського «Вагонобудівника». Гетьман вийшов на поле в стартовому складі, а на 63-й хвилині його замінив Олександр Столяров[4]. Решту частину сеззону 1992/93 років провів у третьоліговому клубі «Нива-Борисфен», у футболці якого провів 24 матчі та відзначився 9-а голами. Наступний сезон також відіграв у третій лізі, але вже в оновленій миронівській «Ниві» (33 матчі та 4 голи в Третій лізі, 2 матчі та 1 гол — у кубку України).

«Динамо» (Луганськ)[ред. | ред. код]

Напередодні старту сезону 1994/95 років підсилив луганське «Динамо», яке того сезону виступало в Другій лізі чемпіонату України. Дебютував у футболці «динамівців» 5 серпня 1994 року в переможному (3:1) домашньому поєдинку 1-о туру Другої ліги проти севастопольської «Чайки». Юрій вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 38-й хвилині відзначився дебютним голом за нову команду[5]. У складі луганців у Другій лізі зіграв 39 матчів та відзначився 14-а голами, ще 2 матчі (1 гол) провів у кубку України.

«Металург» (Маріуполь)[ред. | ред. код]

Сезон 1995/96 років розпочав у складі маріупольського «Металурга». На той час «металурги» виступали в Другій лізі чемпіонату України. Дебютував за маріупольців 6 серпня 1995 року в переможному (4:0) домашньому поєдинку 1-о туру групи Б Другої ліги проти дніпродзержинського «Прометея». Гетьман вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 85-й хвилині відзначився дебютним голом за нову команду[6]. За підсумками сезону «Азовець» став переможцем Групи Б Другої ліги та здобув путівку до Першої ліги. Наступний сезон виявився для Юрія також вдалим. Він став другим найкращим бомбардиром (21 гол) Першої ліги чемпіонату України 1996/97, поступившись лише Олексію Антюхіну, а маріупольський колектив став бронзовим призером та здобув путівку до Вищої ліги. У Вищій лізі дебютував за «Металург» 9 липня 1997 року в програному (0:5) домашньому поєдинку 1-о туру проти донецького «Шахтаря». Гетьман вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[7]. Єдиним голом у вищому дивізіоні відзначився 26 липня 1997 року на 31-й хвилині переможного (4:2) домашнього поєдинку 4-о туру проти запорізького «Металурга». Юрій вийшов на поле в стартовому складі, а на 70-й хвилині його замінив Андрій Андросов[8]. Протягом липня 1997 року зіграв 4 матчі у Вищій лізі, в якому відзначився 1 голом, а вже з серпня того ж року на поле в офіційних матчах не виходив. Загалом у футболці маріупольців у чемпіонатах України зіграв 79 матчів та відзначився 37-а голами, ще 3 матчі (3 голи) провів у кубку України. Під час зимової перерви сезону 1997/98 років залишив «Металург».

Вояж до Казахстану та виступи на аматорському рівні в Україні[ред. | ред. код]

У 1999 році виїхав до Казахстану, де підписав контракт з вищоліговим «Синтезом» (Шимкент). Дебютним голом у футболці клубу з Шимкента відзначився 29 квітня 1999 року на 73-й хвилині переможного (3:1) домашнього поєдинку 1-о туру Вищої ліги проти костанайського «Тоболу». Гетьман вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[9]. У складі «Синтезу» у Вищій лізі зіграв 19 матчів та відзначився 3-а голами, ще 2 поєдинки провів у кубку Казахстану. З 2000 по 2001 рік виступав в обласних чемпіонатах та аматорському чемпіонаті України за луганські клуби «Еллада-Енергія» та «Шахтар» (Луганськ), «Європа» (Прилуки), «Україна» (с. Червона Слобідка).

Повернення до Костаная та завершення кар'єри[ред. | ред. код]

У 2002 році повертається до костанайського «Синтезу», який тепер виступає під назвою «Достик». Дебютував за костанайський клуб 3 липня 2002 року в програному (1:3) домашньому поєдинку 7-о туру Першої ліги проти «Каспія» з Актау. Юрій вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 76-й хвилині відзначився дебютним голом за казахський клуб[10]. У Першій лізі Казахстану зіграв 15 матчів та відзначився 3-а голами. Того ж року повернувся до України, де в складі варвинського «Факела» виступав в аматорському чемпіонаті УКраїни (3 матчі). Наступного року перейшов до іншого учасника аматорського чемпіонату України, ФК «Черкас». У цьому турнірі Гетьман зіграв 8 матчів та відзначився 1 голом. Наступного року «городяни» стартували в Другій лізі чемпіонату України, того сезону Юрій зіграв 8 матчів та відзначився 1 голом в аматорському чемпіонаті. Дебютував за черкащан на професіональному рівні 2 серпня 2003 року в переможному (3:2) домашньому поєдинку 2-о туру групи Б проти мелітопольського «Олкома». Гетьман вийшов на поле на 57-й хвилині, замінивши Олега Грицая[11]. У складі «Черкас» у Другій лізі зіграв 7 матчів, ще 1 поєдинок провів у кубку України. Футбольну кар'єру завершив 2006 року в аматорському колективі «Ілліч-Осипенко».

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри футболіста розпочав тренерську діяльність. З 2009 по 2010 рік працював головним тренером маріупольського «Портовика».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Має молодшого брата, Олексія (1975 р.н.), який також став професіональним футболістом. Олексій відомий своїми виступами за маріупольський «Металург», сочинську «Жемчужину» та ростовський «Ростсельмаш»[12].

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]