Гиренко Юрко Олександрович
| Гиренко Юрко Олександрович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1906 |
| Помер | невідомо |
| Національність | українець |
| Діяльність | хоровий диригент і педагог |
| Відомий завдяки | член Музичного товариства імені Миколи Леонтовича |
| Alma mater | Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка |
| Заклад | Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка |
Юрко́ Олекса́ндрович Гире́нко (Гіренко; 1906 — ?) — український хоровий диригент, педагог. Член Правління Музичного товариства імені Миколи Леонтовича.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Диригент і учитель співів Юрко Гиренко на момент вступу до комітету пам'яті Миколи Леонтовича був студентом Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. Згодом як член Музичного товариства імені Леонтовича брав активну участь у популяризації українського хорового співу.
1924 року став організатором і керівником хор-гуртка Київського інституту народної освіти. «Одним із найголовніших моментів роботи хору було створення студії, де студенти мали змогу отримати як теоретичні знання, так і практичні навички керування хором, набути репертуар кращих музичних творів. Цей хор брав участь в багатьох заходах. В його репертуарі переважали твори українських композиторів.»[1]
Викладав на факультеті хорового диригування Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка.[2] Серед його учнів — диригент і композитор Михайло Фісун.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Музичне товариство імені М. Леонтовича та організація хорової справи в навчальних закладах 1920-х років // Українська культура. Випуски 1—12. — Вид-во «Радянська Україна», 2000. — С. 29
- ↑ Державний музично-драматичний інститут імені Лисенка. 1903-1918-1928. — К., 1928. — С. 24—25. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 13 січня 2018.
- ↑ Алла Литвиненко. Музична культура Полтавщини ХІХ — початку ХХ століття. — С. 43—44 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 січня 2018. Процитовано 13 січня 2018.
Джрела[ред. | ред. код]
- Гиренко Юрко Олександрович // Українська біографістика. Том 4. — К., 2008. — С. 214