Глаголін Олексій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глаголін Олексій Борисович
Народився 19 листопада 1901(1901-11-19)
Санкт-Петербург
Помер 26 листопада 1981(1981-11-26) (80 років)
Харків
Громадянство Російська імперія УРСР
Діяльність актор
Відомі учні Кожевникова Валентина Михайлівна, Шестопалов Володимир Мусійович і Равицька Ольга Василівна

Олексі́й Бори́сович Глаго́лін (Глаголін-Гусєв) (* 1901—1981) — український актор та режисер, професор Харківського інституту мистецтв, педагог.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Бориса Глаголіна.

З 1923 навчався в Державних експериментальних театральних майстернях (Московська театральна школа ім. В. Мейєрхольда), 1927 року закінчив акторський факультет. Виступав в спектаклях Театру Революції.

Викладав у Харківському театральному технікумі, працював в Харківському театрі російської драми. 23 серпня 1949 року відбувається відкриття нового обласного театру в Харкові, головним режисером призначений Олексій Глаголін, директором — П.Селецький, до 1957 року був режисером театру ім. Т. Г. Шевченка.

З 1957 по 1964 рік — режисер академічного російського драматичного театру ім. О. С. Пушкіна.

З 1964 по 1973 рік очолював кафедру режисури драматичного театру Харківського національного університету мистецтв. З 1976 по 1984 рік — професор-консультант.

Виконував ролі у виставах -«Підступність і кохання».

Здійснював постановки — «Легенда про любов», Ліззі Маккей.

Серед його учнів — заслужений артист України, актор Вінницького академічного театру ім. Садовського Володимир Постніков, заслужені артистки України Климчук Елеонора Гаврилівна, Леснікова Олександра Петрівна, народна артистка України Бойко Лариса Терентіївна.

Вистави[ред. | ред. код]

  • «Вовки та вівці» О. Островського (1947)
  • «Собака на сіні» Лопе де Веґи (1949)
  • «Трактирниця» К. Ґольдоні (1949)
  • «Легенда про любов» Н. Хікмета (1952)
  • «Ліззі Маккей» Ж.-П. Сартра (1956)

Ролі[ред. | ред. код]

  • Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя)
  • Чацький («Лихо з розуму» О. Грибоєдова)
  • Фердінанд («Підступність і кохання» Ф. Шіллера)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]